Античні артефакти, вилучені співробітниками СБУ на миколаївському вокзалі, намагаються відстоювати в суді

Головна біда нашої археології античності, яка займається дослідженнями на території Миколаївської області, передусім Ольвії і поселень ольвийской хори - це навіть не мізерне фінансування експедиційних робіт, не відсутність сучасного пошукового устаткування, а... "чорна археологія" або просто зухвалий грабіж національного надбання.

"Чорний ринок" насичений, окрім іншого, прекрасному збереженню керамічними виробами античного часу - амфорами, киликами, кратерами.

Заступник директора німецького Археологічного інституту доктор Швандер, що відвідав Ольвію, з гіркотою відмітив, що таких організованих і планомірних пограбувань археологічних пам'ятників у вигляді підпільних розкопок він не спостерігав ніде у світі, хоча побачив немало.

- Грабіжники діють наполегливо і цілеспрямовано, - заявляє багаторічний керівник Ольвийской експедиції Інституту археології НАН України Валентина Крапивина, - вони використовують новітні технології і пошукову техніку, яка дозволяє з точністю до сантиметрів визначити місцезнаходження цінної античної речі.

Декілька років такого грабежу - і від Ольвії як цінного археологічного об'єкту не залишиться і сліду: тільки кам'яні кладки та купи керамічних осколків, стверджують фахівці.

А "чорні археологи" і їх підручні, наслідуючи принцип "не спійманий - не злодій", мають нахабство навіть звертатися до суду з вимогою у разі вилучення у них награбованого, повернення "їм належних" цінних речей.

Хтось Геннадій Павленко звернувся до Центрального районного суду міста Миколаєва з позовом до Миколаївського обласного краєзнавчого музею про повернення чотирьох чернолаковых керамічних виробів - двох лекифов, канфары і пелики, які нібито належать йому на правах власності і які 11 листопада 2007 року були вилучені у нього співробітниками УСБУ в Миколаївській області на залізничному вокзалі і передані до фондів музею.

Експерти науково - дослідницького центру "Лукомор'я" Інституту археології НАН України встановили, що "два лекифа, одна пелика і килик є похоронним інвентарем античного часу і могли бути знайдені на території Ольвийской хори або на території древніх могильників біля сіл Прибугское, Днепровка, Козырка або Кателино Очаківського району. Ці предмети є культурною цінністю, належать культурно - історичній спадщині України і підлягають приліченню їх до музейних фондів України".

Відповідач від краєзнавчого музею надала суду копії обстеження городища Ольвія, території навколо села Козырка, де "упродовж 2003-2008 років науковцями зафіксована безліч грабіжницьких розкопок древніх могил".
Суд, захистивши державну власність і національне надбання, 17 червня відмовив в позові.Проте останнє рішення суду першої інстанції апеляційно оскаржив, ще сподіваючись дістати цінні артефакти.

У Україні ще повно незнайдених кладів

Старанно порившись в історичних матеріалах, можна знайти згадки про безліч місць, де можуть покоїтися, наприклад, козацькі клади. Ось їх короткий список:

Гетьман Іван Мазепа. Розповідають, при відступі після Полтавської битви велику частину своєї казни він замурував в одній з печер в Переяславі - Хмельницькому під двома церквами, їм же побудованими.

Гетьман Данило Апостол. Безліч золотого і срібного посуду, а також зброї, говорять, він закопав в підвальних казематах Великих Сорочинцев(на Полтавщині).

Гетьман Павло Полуботок. Дослідники стверджують, що в Англію він зумів вивезти "лише" 200 тисяч золотих червінців. Решту свого добра(і чимале!) закопав де - те в Глухове і/або Любечі.

Кошовий отаман Петро Сагайдачний.Близько десяти тонн золотих трофеїв, що дісталися йому при узятті Варны і Очакова, отаман нібито сховав в районі нинішнього села Парутино Очаківського району Миколаївської області. А уся казна кримського хана(декілька тонн золотих і срібних монет), захоплена військом Сагайдачного в Кафе(тепер це Феодосія), швидше за все лежить де - те в Криму.
Казна Кубанської народної республіки. Частину своїх не вивезених за рубіж скарбів(а саме - діаманти!) нащадки запорізьких козаків поховали де - те в районі Новоазовска(тепер це Донецька область).

Всього, як стверджують деякі вітчизняні історики і музейщики, в нашу землю зариті сотні річних бюджетів України - десятки мільярдів доларів.