Було ваше, стало - наше! чи історія про те, як "фермер - громадський діяч" чужі землі распаевывал

Читають: {{ reading || 0 }}Прочитали:{{ views || 1693 }}Коментарів:{{ comments || 0 }}    Рейтинг:(1015)         

Неприємна звістка

У грудні 1995 року Олена Станіславівна Іванова отримала в постійне користування 43,8 Га землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства. Після отримання акту на право користування землею створила фермерське господарство "Аріадна" і, уклавши договір про спільну діяльність з ЧП Сафелкиным, упродовж ряду років займалося виробництвом сільгосппродукції.

Так було до 10 грудня 2007 року, поки не виникла необхідність пролонгації договору з Сафелкиным на новий термін.Цього дня фермер Сафелкин повідомив Олену Станіславівну, що чув від однієї людини, будь - те б земля їй на праві постійного користування, вже не належить. У Каларовском сільраді підтвердили цю інформацію. Сказали, що земля, дійсно, давно распаевана і передана іншим людям на праві приватної власності.

При з'ясуванні обставин, по яких виділені в постійне користування державні землі стали власністю третіх осіб, Олені Станіславівні вдалося встановити, що власниками цих земель, самі того не відаючи, стали колишні члени її фермерського господарства. Між тим, ніхто з них распаеванием землі ніколи не займався, нікого на це не уполномачивал і державних актів на право власності не отримував. Більше того, питання про распаевании цих земель раніше вже обговорювався на загальних зборах фермерського господарства "Аріадна", на якому одноголосно вирішили:землі, що знаходяться в користуванні у Олени Станіславівни, не распаевывать. Про що і було записано в протоколі зборів.

В ході подальших звернень в різні інстанції Олена Станіславівна дізналася, що насправді распаевкой землі і отриманням документів, що встановлюють право, займався її колишній чоловік Іванов Віталій Юрійович.

Ходіння по муках.

Итак, після звернень в різні інстанції Олена Станіславівна дізналася, що распаевкой землі і отриманням документів, що встановлюють право, займався її колишній чоловік Іванов Віталій Юрійович. Не маючи на те відповідних повноважень, він подавав від її імені і від імені колишніх членів фермерського господарства "Аріадна" необхідні заяви в усі землевпоряджувальні і проектний - дослідницькі організації, а також в органи місцевого самоврядування Жовтневого району.А у разі, коли була потрібна особиста присутність людей, на яких робилося распаевание землі(наприклад, при визначенні меж розділу і складанні актів про виділ земельних ділянок в натурі), надавав документи, в яких стояли їх підробні підписи. Залишається тільки здогадуватися, які аргументи він при цьому використав для представників органів влади і управління, в усякому разі, ніхто з них не присік його протиправних дій. Більше того, державні службовці особистими підписами і друком стверджували підробні документи, на яких, нібито в їх присутності(!), розписалися члени фермерського господарства "Аріадна", надаючи тим самим легітимність підробним актам і надаючи Іванову можливість на подальші протиправні дії аж до отримання документів, що встановлюють право, на людей, волею випадку що стали незаконними власниками землі.

У обласній прокуратурі, куди із заявою про вчинений злочин звернулася Олена Станіславівна, спочатку не зацікавилися її повідомленням. Заява була спрямована в прокуратуру Жовтневого району, а потім, в районний відділ міліції, де його благополучно "поховали". І все б нічого, та наполеглива заявниця вирішила влаштувати по ньому "поминання".

8 січня 2008 року вона знову звернулася в обласну прокуратуру з повторною заявою, в якій просила не пересилати його в нижчестоячі органи, а розглянути силами апарату обласної прокуратури.У своєму проханні заявниця виходила з того, що злочини подібного масштабу, пов'язані з махінаціями і незаконною приватизацією десятків гектар землі, до того ж здійснені за участю посадовців і державних службовців, повинні знаходитися в компетенції саме обласної прокуратури, а не районної міліції, на чию допомогу в справжній справі вона не могла розраховувати. Про це ж вона написала і в Генеральну прокуратуру України.

Після звернення в Генеральну прокуратуру, заявою Олени Станіславівни впритул зайнялися в прокуратурі Жовтневого району. Були притягнені кращі фахівці, сам хід перевірки знаходився під особистим контролем у Прокурора району.

Фахівці, що проводили перевірку, особисто переконалися, що в районному відділі міліції, куди спочатку потрапила заява Олени Станіславівни, цією справою, практично, не займалися.За весь час, що воно там знаходилося, з одинадцяти чоловік, на чиє ім'я Іванов распаевал землі, опитали тільки трьох учасників угоди. Ніхто не опитував саму заявницю і не витребував документи її фермерського господарства, підтверджувальні викладені в заяві факти. Не було проведено жодної експертизи за визначенням достовірності приватизаційних документів, де підроблені 11 актів про розмежування землі, два доручення від громадян і голови фермерського господарства, а також письмова згода цих громадян на зменшення площі нібито "покладеного їм за законом" земельного паю. Так почеркознавська експертиза визначає достовірність і законність підпису, зробленого людиною, так і держава і закон виявляють правомірність проведення тих або інших заходів.

Замість усіх перерахованих дій, які могли б виявити винних в злочині осіб, було прийнято постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю потерпілої сторони. Посилаючись на недіючу норму Земельного Кодексу України(силу, що втратила, за рішенням Конституційного суду), їй пояснили, що вона не може бути визнана потерпілою, оскільки земля, якій вона втратила, на праві власності їй не належить. Що згідно з новим Земельним Кодексом вона все одно повинна була її переоформити - або узяти в оренду, або викупити у держави. Що ж до підробних актів про розмежування землі у кількості 11(!) шт., то на це їй відповіли, що подібна практика широко використовується в земельному відділі Жовтневого Району для прискорення процедури по виділу земель в натурі.Принаймні, саме так пояснила співробітникам правоохоронних органів свої дії колишній начальник цього відділу - Шкрабак А.И., яка, нібито у присутності представника проектний - дослідницької фірми "Лімб" і громадян, получивщих у власність земельні паї, завірила підробні Акти своїм підписом і друком.

Словом, на думку співробітників міліції, від "не зовсім законних дій" Іванова В.Ю. і ряду державних службовців, ніхто не постраждав. Просто люди, на яких Іванов распаевал чужі землі, виявилися "обдарованими", а за це кримінальній відповідальності в Законі не передбачено.

Олена Станіславівна була категорично не згодна з цим твердженням. У - перших, тому що насправді цих людей ніхто не "обдаровував".Більше того, як тільки Іванов оволодів Актами на чужу землю, він тут же став розпоряджатися нею на власний розсуд, - шукав під родючим шаром покладу піску, давав в газеті оголошення, в яких, представляючись власником, пропонував землю в оренду і, навіть, не дивлячись на мораторій, "розглядав питання про її продаж або обмін". Здійснити задумане йому завадила лише та обставина, що Олена Станіславівна дізналася про незаконної распаевке землі і звернулася із цього приводу в прокуратуру. І, нарешті, у неї на руках був експертний висновок про ринкову вартість незаконно відчуженої землі, а також укладення фахівця, що підтверджує прямий збиток і упущену вигоду з, - за зриву посівних робіт. В цілому, державі і їй особисто був причинний збиток на суму понад 450 тис. грні вона, цілком обгрунтовано вважала себе потерпілою, незважаючи на офіційну постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, яка поштою, до речі, вона так і не отримала.

Усі приведені Оленою Станіславівною аргументи і аргументи уважно вивчалися в Жовтневой прокуратурі, зіставлялися з іншими фактами і свідченнями свідків. В результаті, 30.05.2008г. через п'ять місяців після першого звернення Олени Станіславівни в обласну прокуратуру, кримінальна справа все - таки було збуджено, але не відносно Іванова, якого вона вважає головним організатором і винуватцем цього злочину, а за фактом підробки документів "невстановленою особою".

Я - не я, і підпис не мій!

Ми не стомлюватимемо читачів описом усіх процесуальних тонкощів, з - за яких Прокурор Жовтневого району, прийняв саме таке "обтічне", на перший погляд, рішення.Скажемо лише, що для встановлення винної особи або групи осіб, що скоїли цей злочин, а тим більше, для доказу їх провини, вимагається куди більше часу, ніж відводиться співробітникам прокуратури на перевірку заяв громадян в порядку загального нагляду. Тим більше що Іванов, після того, як його ознайомили з результатами експертизи, змінив свої колишні свідчення і на усі питання став відповідати, що документацію на распаевание земель Олени Станіславівни(включаючи підробні Акти на розмежування), готував не він, а його юрист - Петров. І довести зворотне дуже складно. Для цього треба провести цілий комплекс оперативно - розшукових заходів і процесуальних дій з виїмки документів, експертизи почерків і підписів усіх осіб, що беруть участь у справі і так далі Словом, розслідування справ про шахрайство і підробку документів - довга і копітка процедура.

Саме тому Олена Станіславівна вирішила не чекати результатів офіційного слідства, і зробила власну спробу розібратися в цій справі.

Передусім, вона знову переглянула все наявні у неї документи, пов'язані із землею. А таких у Олени Станіславівни за останні декілька місяців скупчилося не мало. Серед них виявився і Державний Акт, серії МК № 00332 від 6 лютого 1997 року, виданий Іванову на право користування землею сільгосппризначення і завірений співробітниками Жовтневой адміністрації. То - то здивувалася Олена Станіславівна, коли виявила, що цей Державний Акт, заповнений тією ж рукою, що і усі підробні Акти на розмежування її землі і заяви у фірму "Лімб", які подавав Іванов від імені підставних осіб на виготовлення технічної документації.

Враховуючи, що йдеться про документ, виконаний на Державному бланку з серійним номером, доступ до яких строго обмежений, Петров ніяк не міг його заповнювати і підписувати. Це міг зробити тільки державний службовець, уповноважений на подібні дії. До того ж Петров на момент складання цього Акту ще не мешкав в Миколаєві і з Івановим навіть не був знайомий. Втім, він і юристом у той час працювати не міг, оскільки тільки - тільки закінчив школу.

Виходить, Іванов спеціально обумовлює свого молодого помічника? Адже якщо допустити, що і підробні Акти про розмежування землі, і заяви у фірму "Лімб" на виготовлення проектної документації заповнював Петров, то виходить, він спеціально в 1997 році прилітав з Києва в Миколаїв, щоб заповнити в Жовтневой адміністрації Державний Акт, виданий Іванову на право постійного користування землею. Питається:по якому праву 19 - літній юнак, що мешкає в Києві і не має ніякого відношення до Жовтневой адміністрації, займався оформленням державних документів на ім'я невідомого йому фермера Іванова?

Якщо ж допустити, що усі ці документи виготовив сам Іванов, то виникає інше питання: На якій підставі він сам на себе оформив Державний Акт, видав його сам собі, і хто забезпечив його для цього серійним номерним бланком? У нас що, в Жовтневой адміністрації, самообслуговування? Или "фермер - громадський діяч" Іванов працює в ній на громадських засадах?

Залишається лише одно пояснення, - усі названі документи заповнював державний службовець, - співробітник Жовтневой адміністрації, доступ, що мав в 1997 році, до оформлення Державного Акту серії МК № 00332, виданого на ім'я Іванова, а в 2007 році до підробних актів на розмежування землі і іншої проектної документації фірми "Лімб".І встановити цю людину не так вже важко, - занадто вузьке коло осіб, що мають доступ до державних бланків. Якщо тільки в Жовтневой адміністрації не ввели спеціально для Іванова посада його особистого секретаря. Інше питання: хто уполномачивал цієї людини, - без сумніву, державного службовця з Жовтневой адміністрації, - готувати від імені людей, на яких Іванов распаевал чужі землі, заяви в комерційну фірму "Лімб"? Звідки раптом така турбота про людей? Или все - таки, набагато більшою мірою, цього чиновника цікавили не люди, а сама фірма "Лімб"? Щоб, не дай Бог, вона без вигідних клієнтів не залишилася?

Дуже хочеться сподіватися, що на цей і інші питання відповість слідство. В усякому разі, експертний висновок, дійсно, підтверджує, що і Державний Акт МК № 00332 від 06.02.1997 р. на право постійного користування землею, і підробні Акти про розмежування землі від 25.05.2007г.і заяви у фірму "Лімб", виконані однією і тією ж особою. А такою особою, як вже говорилося вище, може бути тільки державний службовець, що має право заповнювати, реєструвати і завіряти Державні Акти.

Ми ж, зі свого боку, наскільки дозволяє Закон про засоби масової інформації, стежитимемо за ходом розслідування цієї заплутаної справи і, коли стане можливим, обов'язково оприлюднимо його результати.

-


Комментариев: {{total}}


українськийзлочинність