Малолітні вбивці з хороших сімей

Малолітні вбивці з хороших сімей

На вигляд звичайні підлітки - школярі, модний одяг, модні зачіски і... модні захоплення. Принаймні, дивлячись на четвірку друзів.

.учні одній з шкіл Артемівського району Луганська досі щиро не розуміють, за що їх затримали. Нічого особливого вони не зробили, ну подумаєш, убили кілька чоловік... Справ - те...

Група людей без певного місця проживання вже давно уподобала покинуті будиночки в районі парку Горького. Вели звичайний для подібного контингенту спосіб життя. Те, що подібні люди боязливі, тому що не захищені, - справа звичайна. Ну кому охота вступати за бродяг?

Доріжка поблизу будиночків колишнього Репу(ремонтне - експлуатаційне підприємство) уся в крові. Кров на стінах, на землі вже взялася крижаною кіркою, в крові усі предмети, що валяються поруч.І спотворені трупи чоловіка і жінки біля будиночків. Розкидані нехитрі пожитки, залишки трапези.

Четверо учнів з четверга стали відвідувати тимчасове місце проживання бомжів. Із слів підлітків, вони ходили "просто поприкалываться". Ці "приколи" кожного разу закінчувалися побиттям бездомних, але ті скаржитися не поспішали. Оброблялися гематомами і синяками і спробою... купити собі недоторканість. Підлітки з цілком забезпечених сімей стали вимагати з бомжів не мало не багато, а... гроші. Почувши випадково розмову, що що приходить до бродяг погостювати літній незнайомець зазвичай "спускає на випивку" усю пенсію, хлопці вирішили поживитися грошима...

Зазвичай, принаймні, по запевненню фахівців, подібні злочини скоюють діти з неблагополучних або неповних сімей. Проте в цій історії все по - іншому.З усієї четвірки тільки одна молода людина живе в сім'ї без батька, його друзі мають повний набір родичів : папи, мами, бабусі, сестри і брати. Та і сім'ї підлітків цілком благополучні, з хорошим матеріальним достатком, батьки - шановані люди.

- Мені не потрібні були гроші, - розповідає Денис, учень 11 - го класу. - Я пішов туди за принципом натовпу, усі йдуть, і я пішов.

На питання, що зв'язувало його з іншими хлопцями, твердо відповідає, що вони його друзі. Раніше хлопець захоплювався рукопашним боєм.

- Моя роль в цій справі була ударити по руках того, хто відкриє двері у будиночок, ударити, щоб не встигли закритися.

Денис так і зробив. Його приятель Андрій(якого, до речі, усі "друзі" називають "ідейним натхненником" злочину), прикинувшись п'яним, видаючи себе за "свого", став просити бездомних, щоб ті відкрили.Коли двері відкрилися, Денис приготованою палицею ударив людину по руках. Тот відскочив назад. В ту ж хвилину підлітки увірвалися всередину.

У будиночку знаходилося кілька чоловік. Спочатку на вулицю витягнули деякого Валерія. За словами підлітків, він був п'яний і навіть не чинив опору. З будиночка вийшла п'ятидесятирічна жінка Олена. Вона стала плакати і просити, щоб її не чіпали, в обмін на це вона обіцяла розповісти, де саме лежать гроші. Жінка вказала на ще одну - тридцятирічну Ольгу, саме у неї, за словами Олени, і були гроші. Трохи пізніше підлітки ставитимуть собі в заслугу, що вони не чіпали немолоду жінку.

Поки Денис вів переговори з Оленою, за його словами, інші кинулися "охороняти, щоб не втік" вже майже бездушного від побоїв Валерія, якого відтягали чимдалі від будиночка.Завдавши ще декілька ударів, підлітки повернулися до будиночка і витягнули того, що ховався там ще одного чоловіка на ім'я Олег. Його били ногами, потім Кирило став однією ногою на обличчя Олега, другою ногою на груди і став стрибати на людині. Стрибки супроводжувалися питаннями про гроші.

Зараз Денис, здивовано згадуючи, що побитий Валера, коли його тягнули до будиночка, міцно спав, при цьому голосно хропів. На самій же справі чоловік помирав, а то, що садисти прийняли за хропіння, було передсмертними хрипами.

- Він був увесь в крові, мені ж здалося, що ми йому перебили артерію на руці. Тому що звідти рясно йшла кров. За словами Дениса, він неодноразово просив приятелів "зупинитися", але як завжди буває, те ж саме говоритимуть і інші, намагаючись виставити себе в кращому світлі.

"Розібравшись" з Валерієм, садисти повернулися до Олега, обшукавши чоловіка, знайшли тільки дешеві сигарети.Зрозумівши, що задум "збагатитися" може зірватися, від злості попинали Олега ногами, а потім, за порадою Андрія, вирішили "поприкалываться". Повністю зняли одяг з чоловіка, зняли нижню білизну. Знову і знову обшукуючи будиночок, підлітки знайшли пляшку самогону. Знахідка обіцяла нову розвагу. Вирішено було облити вже бездушних бездомних спиртним і підпалити. Проте чи то самогон не був достатньої фортеці, чи то підпалювати хлопченята не уміли, але вогонь, незважаючи на усі спроби, так і не зайнявся. Залишки самогону передали Лене і змусили її випити. Підтягли до голого Олега Олю і стали вимагати, щоб та "відсисала". Силою пригнули її голову до статевих органів чоловіка. Жінка плакала і намагалася відбитися від садистів. Роздосадовані, що і це "шоу" під загрозою зриву, підлітки з розлюченням почали бити Ольгу. Били довго, палицями і ногами. Знову порившись в ганчір'ї у будиночку, Андрій знайшов майже повний флакон "дихлорпофосу".До випущеного струменя Андрій підніс сірник, миттю спалахнув факел. Цим факелом чотирнадцятирічний підліток водитиме по голові і обличчю Олега, поки вогонь не згасне. Проїжджаюча випадкова машина полохатиме четвірку садистів, вони немов шакали згинуть в темряві, а потім підуть трохи погуляють на шкільному дворі, а пізніше усі відправляться під крильце люблячих мам і пап. Повечеряють і ляжуть спати. Спокійно, без всяких розкаянь совісті.

- Я не хотів їх вбивати, і не збирався. Просто так вийшло. Мене умовили друзі, сказали, що їх не треба жаліти, це адже бомжі, бичі - хіба це люди?

Андрій спокійно розповідає, що ця субота була не першим відвідуванням "лежбища" бомжів. Компанія ходила "розважатися" вже не вперше. Туди приходили в середу, потім в п'ятницю, просто били бомжів, а вже в суботу так само просто і убили.

Андрій, самий молодший з усієї компанії, вже стикався раніше із Законом.Але тоді за грабіж телефону його пожаліли. Милий підліток, раз нашкодив, навіщо йому усе життя псувати?. Та і було йому на той момент всього тринадцять... Андрій, як і все, твердо упевнений, що він так, ні при чому, що він нікого не бив, ну, може, ударив пару - трійку разів. А вбивали інші... Односкладово відповідає на усі питання, твердить, що намагався зупинити друзів, але його ніхто не чув... Подібні слова говорять і інші учасники кривавої бійні. Батьки не даремно платять адвокатам. Навіть неспеціалістові прекрасно видно їх робота. "Не був, не знаю, не хотів.". І всі як один закінчують байдуже: "Я розкаююся і більше так не буду.".

Ще один учасник вбивства - Василь, 16 років. Вчиться в тій же школі в 11 - м класі. Більше роздратований, ніж зляканий.

- Ми просто побили бомжів, навіщо, не знаю...

Так само як і його друзі, "топить інших".Вася більше злиться, що нещасні померли, тепер йому належить відповісти за вбивство. А якби бомжі залишилися живі, то "розваги" напевно тривали б неодноразово. Адже треба підліткам як - те весело проводити за стінами своєї учбової установи дозвілля...

По відповідях останнього затриманого Дмитра можна сміливо ставити адвокатові оцінку "відмінно". Я був присутнім при бійці, затриманий за підозрою у вбивстві. Мене підбурили(підліток ледве вимовляє незвичне для нього, але вже визубрене слово). Ніхто не хотів нікого вбивати, йшли розважитися. Особисто я нікого не бив, ну може, два разки і ударив. За що? Так вони лаялися... матом. До речі, підлітки знайшли те, що так довго шукали. Гроші в сумі чотирьох гривен.

Коментар прокурора Артемівського району Бесіди С.В.

- Злочин, здійснений підлітками, вражає своєю зухвалістю і жорстокістю.Прокуратурою Артемівського району порушена кримінальна справа по статті 115 УК України(умисне вбивство).

На даний момент затриманим вибраний запобіжний захід - утримання під вартою.

Коментар 1 - го заступника начальника ЛДУ УМВС України підполковника міліції Атонова А.А.

- 16 грудня по лінії "02" поступило повідомлення про виявлення трупів людей в Артемівському районі. У районі тимчасових жител, де мешкали громадяни без певного місця проживання, сталася бійка. На розкриття злочину були кинуті усі сили міліції. Сам характер злочину свідчив про те, що, швидше за все, злочин скоїли люди так званого "підоблікового" елементу : колишні ув'язнені, бомжі, наркомани. Підстав припускати, що таке звіряче вбивство - справа рук підлітків, тим більше з благополучних сімей, у нас не було. На розкриття злочину пішли два дні.Оперативно - розшуковим шляхом були встановлені особи підозрюваних. Коли перед нами з'явилися підлітки, навіть бувалі міліціонери були трохи не в собі. Але найбільше уразило, коли на питання, навіщо ви це зробили, один із затриманих відповів: "А що їх жаліти? Вони ж бомжі".

Можна зрозуміти батьків затриманих неповнолітніх адвокатів, що оплачують послуги. Набагато простіше зараз нарікати на те, що їх дітей "підставили", що "ментам" потрібні показники, а їх безневинні хлопчики - усього лише жертви обставин і свавілля. Так або, принаймні, приблизно так думає будь-який батько, що стикається одного разу віч-на-віч з тим, що з маленької дитини виріс нелюд. Так набагато простіше дивитися в очі людям, ніж повірити і визнати, що їх власна дитина стала жорстоким катом.

Презумпція невинності, працююча на злочинця, на жаль, не дає можливості ні назвати прізвища, ні показати осіб.До суду людина залишається усього лише "підозрюваною", "затриманою", але ніяк не злочинцем.

Додзвонитися в школу, в якій вчилися неповнолітні нелюди, не вдалося. Впродовж дня ніхто не брав телефонну трубку. Причину мовчання, як здається, пояснювати не варто.

Імена підлітків змінені.