Так чи був зрадником син міністра суднобудування николаевец Юрій Носенко?

Читають: {{ reading || 0 }}Прочитали:{{ views || 1947 }}Коментарів:{{ comments || 0 }}    Рейтинг:(1168)         

У віці 81 року на півдні США 23 серпня помер колишній агент КДБ, відомий перебіжчик Юрій Носенко. Про це повідомили представники спецслужб. Носенко, що мешкав в США під вигаданим ім'ям, помер в результаті "тривалої хвороби". Про обставини смерті Носенко і характер його хвороби нічого не повідомляється.

Перші слова співчуття після звістки про смерть легендарного шпигуна прийшли від Піта Эрли, автора декількох книг про ЦРУ, який чотири роки домагався можливості узяти інтерв'ю у Носенко.Эрли повідомив, що той був стурбований торішньою книгою колишнього співробітника ЦРУ Тэннета Бэгли "Шпигунські війни", в якій наводилися доказу того, що Носенко все - таки був подвійним агентом.

Эрли додав, що під час інтерв'ю був зачарований колишнім співробітником КДБ, який, незважаючи на тортури, застосовані до нього під час допитів в ЦРУ, вважає, що США - краща надія усього людства, засудив комунізм і Москву і заявив, що ніколи не шкодував про те, що став перебіжчиком.

А перед кончиною Носенко його відвідали високопоставлені представники ЦРУ і передали церемоніальний прапор і лист від глави ЦРУ Майкла Хайдена, в якому виражалася вдячність за його вірну службу США.

5 лютого 1964 року резидентура КДБ в Женеві повідомила в Центр про зникнення співробітника 2 - го Головного управління Носенко.Попередньою перевіркою яких - або даних про його можливу втечу не отримано, активні пошуки результатів не дали.

Вже 10 лютого західні ЗМІ вийшли з сенсаційними заголовками "Співробітник КДБ СРСР Юрій Носенко, що знаходився в Женеві як експерт радянської делегації на нараді Комітету 18 держав по роззброєнню, попросив політичного притулку в США". Іноземна преса і телебачення повідомляли, що Носенко обіймав в КДБ відповідальну посаду, передав американцям важливі секретні відомості, у тому числі і по виробництву ядерної зброї.

14 лютого, на вимогу МЗС СРСР, Держдепартамент США організував зустріч Носенко з двома представниками радянського посольства у Вашингтоні. Там він заявив: "...рішення залишити Радянський Союз було прийняте мною не несподівано і не в останні дні. Це рішення дозрівало давно.В ніч з 4 на 5 лютого 1964 року я покинув Швейцарію і звернувся до американської влади з проханням надати мені політичний притулок". У звіті констатувалося: "В цілому, розмова з Носенко залишила враження, що він, мабуть, дійсно пішов на зраду Батьківщині свідомо, а не просто виявився жертвою американської розвідки в силу яких - те обставин, хоча бути повністю упевненим в цьому на підставі однієї розмови, звичайно, не можна".

За декілька тижнів до виїзду за кордон Юрій Носенко займався справою Ли Харви Освальда, який 22 листопада 1963 року в Далласі стріляв в президента США Джона Кенеді.

Комісія КДБ з розслідування справи Носенко працювала не один місяць. Перевірявся увесь оперативний і технічний склади центрального апарату контррозвідки. Були розкриті недоліки роботи з кадрами, порушення етичних і моральних норм окремими співробітниками.Начальника контррозвідки генерал - лейтенанта Олега Грибанова усунули з посади, ряд керівників були виключені з КПРС і звільнені з органів, інші знижені на посаді, декілька сотень співробітників відкликали із закордону, і вони стали на довгий час "невиїзними". Гостроту справі Носенко надавало і те, що його батько до останніх своїх днів був міністром суднобудування СРСР(1939-1956 років), а сина знали багато керівників держави.

У липні 1964 року Військовою колегією Верховного суду СРСР Носенко був засуджений за зраду Батьківщині до вищої міри покарання - розстрілу. У оперативних матеріалах КДБ він тепер значився як "Ідол". В цілому, радянській контррозвідці і частково розвідці американці завдали значимого удару. Прізвище батька Носенко було вилучене з радянських енциклопедій, найбільша радянська судноверф в місті Миколаєві перестала носити його ім'я.

Але не усі, хто знав Юрія Носенко, вірили в його зраду.Заговорили про це через багато років. Лише у 1995 році колишній перший заступник голови КДБ генерал Філіп Бобков в книзі "КДБ і влада" написав: "Я ж досі переконаний, що Носенко потрапив в яку - те складну ситуацію і не витримав. Я знав, як любив Юрій дочку, як важко переживав її хворобу. Не міг він ось так просто кинути її і сім'ю. А можливо, йому пригрозили, що уб'ють. І для такого висновку у мене були усі підстави".

В середині 70 - х років в американській пресі знову спливло ім'я Юрія Носенко. Ці публікації, в основному, були пов'язані з розслідуванням вбивства президента Джона Кенеді, роллю Освальда, можливою участю КДБ у вбивстві. Інформація потрапляла до журналістів і письменників як від колишніх співробітників служби зовнішньої контррозвідки ЦРУ, так і "зливалася" розвідкою з метою створення і закріплення легенди про зраду Носенко.

Як стверджувало ЦРУ і американські ЗМІ, 8 червня 1962 року при першому відвідуванні Женеви Носенко сам вийшов на американську резидентуру з пропозицією своїх послуг. У перший же контакт з іноземною розвідкою за 900 швейцарських франків він передав контррозвідувальну інформацію і прізвища відомих йому співробітників резидентур КДБ в Женеві і інших містах. Але з - за побоювання бути спійманим контррозвідкою відмовився виходити на резидентуру ЦРУ в Москві і в наступний приїзд обіцяв забезпечити новою інформацією. 11 червня в ЦРУ Носенко присвоїли кодове ім'я "Фокстрот".

Проте передані Носенко відомості американці розцінили як дезинформацію.Начальник зовнішньої контррозвідки Энглтон, що мав свою теорію про агентів КДБ в американських урядових установах, дійшов висновку і переконав в цьому Радянський відділ, що новий "ініціативник" є засланим офіцером КДБ, спрямованим для зворотного зв'язку з невиявленим "кротом" усередині ЦРУ. Проте після трагедії в Далласі, коли ЦРУ стало відомо про перебування Освальда в СРСР, виникли питання - чи мав він контакти з КДБ і якщо так, то чи не брали участь радянські спецслужби у вбивстві президента. Відповіді на ці питання міг дати Фокстрот, що працював по іноземних туристах.

23 січня 1964 року під час зустрічі з выкопоставленным чиновником ЦРУ Носенко несподівано заявив, що прийняв рішення не повертатися в СРСР. Також він запропонував інформацію по справі Освальда. І вже на початку лютого Фокстроту переправили у Вашингтон.

Співробітники ФБР, що займалися розслідуванням вбивства президента Кенеді, почали інтенсивно опитувати Носенко по Освальду. ФБР повністю повірило його інформації. Проте опитування, паралельно проведені ЦРУ по роботі Носенко в КДБ і окремо по Освальду на поліграфі(детектор брехні), нібито переконали ЦРУ в його нечесності. Фокстрот був узятий під варту. Для отримання правди його піддали "допитам з пристрастю", а потім помістили у бетонну камеру, що спеціально будується для нього, на секретній базі.
У різних режимах ізоляції Носенко знаходився більше п'яти років. Прибічники чесності Фокстроту стверджували, що по його наведеннях було зірвано 100 або 200 операцій КДБ, супротивники ж вважали - передані їм матеріали не представляють ніякої цінності.
У квітні 1969 року з під арешту він був звільнений і визначений на роботу за контрактом - консультантом в зовнішню контррозвідку з питань КДБ з окладом 35000 доларів в рік (середній заробіток рядового поліцейського. - А.С.). У 1974 році йому надали американське громадянство.

Поступово галас навколо імені Носенко став спадати. В наші дні преса і ЦРУ взагалі забули, які секрети КДБ Носенко видав, і ім'я його спливло тільки в сухій похоронке. І, за офіційними даними, він так і залишився зрадником.

Але ось авторові цих рядків представляється, що Носенко не змінював Батьківщині, а був викрадений в Швейцарії 4 лютого 1964 року, можливо, із застосуванням усипляючих засобів. Саме це ЦРУ ретельно приховувало довгі роки. Які факти підтверджують такий висновок? Важливі відомості уперше прозвучали в 2001 році в спогадах одного з контррозвідників :"У січні 1964 року Носенко поїхав, вже не вперше, в Женеву як член радянської делегації на переговори з роззброєння. Офіційне призначення було лише прикриттям для його справжньої роботи: він мав досить важливе завдання від КДБ. У Женеві він повинен був зустрітися також з начальником контррозвідки Грибановым. КДБ виявляв цікавість до однієї француженки, яка, за її власними словами, мала доступ в деякі організації і до певної інформації. Завданням Носенко було вийти на контакт з нею і завербувати її. Приїхавши в Швейцарію, Носенко знайшов її і домовився про зустріч: вирішено було разом повечеряти. Зустрілися вони в готелі на французькому - швейцарській межі. Це була наша остання інформація. Після вечері Носенко зник без сліду. Це сталося за два дні до приїзду в Женеву Грибанова".

А один з колишніх керівників КДБ Семиприватний заявив:".Багато пізніше дійшло до нас, що він не видав жодного імені, викликавши, таким чином, навіть недовіра до себе американців, і яке - той час провів за гратами в суворих умовах: виявився, мовляв, ключовою постаттю, а затемняє "контакти" між КДБ і Освальдом.

Недовіра з американського боку говорить про те, що до втечі з СРСР Носенко в Москві не працював на західні секретні служби. Те, що він не передав імен наших розвідників - ще одно свідоцтво того, що до втечі він не готувався, інакше прихопив би з собою достатню кількість корисних для нових працедавців матеріалів".

Крім того, можна припустити, що ЦРУ побоювалося показати Носенко конгресменам, організовуючи його допити в штаб - квартирі. Адже Носенко міг розповісти парламентарям про своє викрадення в Швейцарії, а в тій ситуації це неминуче стало б надбанням преси і міжнародним скандалом.ЦРУ навіть комісії Уоррена не дозволило отримати важливого свідка по Освальду - вбивці президента.

Нещодавно в інтернеті був поміщений розсекречений документ: "Аналіз матеріалів перевірок Юрія Носенко на поліграфі", проведених ЦРУ в 1964, 1966 і 1968 роках, підготовлений провідним американським фахівцем з поліграфів Річардом Артером для спеціальної комісії з політичних вбивств у березні 1979 року. Для ознайомлення з матеріалами перевірки Артер три рази відвідував штаб - квартиру ЦРУ.

З аналізу Артера можна зробити висновки: ЦРУ вважало правдивою інформацію по Освальду, отриману від Носенко під час опитувань в лютому 1964 року.

У 1996-1997 роках були розсекречені "Слухання Носенко по Освальду на спеціальній комісії з політичних вбивств палати представників Конгресу США" від 30 травня, 19 і 20 червня 1978 року.Допити, як названі слухання в документах, проводилися в Лэнгли співробітниками комісії Кеннетом Клайном і Джоаною Смит. Опитуваний показав все, що знав про Освальде, починаючи з його появи в Москві в 1959 році: про спробу самогубства, надання радянського громадянства, проживанні в Мінську, відношенні до нього КДБ, поверненні в США, листуванню з посольством СРСР у Вашингтоні, відвідуванні радянського посольства в Мексиці і так далі Комісія визнала усі свідчення Носенко по Освальду за 1964-1978 роки неправдивими, а самого Носенко - "джерелом недостовірним".
В результаті аналізу інформації можна зробити головний висновок: Носенко був викрадений ЦРУ, щоб отримати з найбільшою вірогідністю єдино достовірну на той час інформацію про радянський період життя Освальда і про так званий "радянський слід" у вбивстві Кенеді, наявність якого у той час реально припускали чимале число політичних лідерів і преса.
Ще один розсекречений в серпні 1997 року документ ЦРУ проливає світло на справу Носенко - "КУБАРК(KUBARK) - Настанова контррозвідки по допитах" на 128 сторінках, що діяло з липня 1963 по 1985 роки. Згідно з цією настановою, для отримання потрібної інформації контррозвідка могла застосовувати арешт, затримання, взяття під варту, допити із застосуванням загроз, фізичного насильства, інших методів виклику болю і страху, порушення біоритмів організму, дію під гіпнозом, використання наркотиків. Як писала преса, усі ці "тортури з вибиванням зубів" застосовувалися до Носенко. На слуханнях в комісії в 1978 році Мэрфи визнав, що "допит з пристрастю" був складовою частиною контррозвідувального допиту і його методи використовувалися для отримання "відвертих свідчень Носенко".

Не вдаватимуся до складних внутрішніх політичних причин поспішності рішень по Носенко, але вони були на руку лише американцям - вони переконалися в успіху їх операції і в подальшому, не виключено, знову застосовували свій досвід. Проте у зв'язку з цим слід зазначити, що політика КДБ за оцінкою таких випадків поступово мінялася. Про це свідчить факт викрадення американцями в 1985 році в Римі співробітника ПГУ полковника Юрченко. Тоді начальник радянської розвідки Володимир Крючков і керівництво КДБ зайняли тактично правильну позицію, що через декілька місяців привело до повернення "утікача" на Батьківщину.
Зараз, коли закінчилася холодна війна і її прибічників стає усе менше, США, згідно узятим на себе міжнародним зобов'язанням з прав людини, повинні розкрити усю правду про викрадення 4 лютого 1964 року в Швейцарії дипломата Юрія Носенко. Хоча надії на відвертість американської розвідки мало.

-


Комментариев: {{total}}


українськийзлочинність