Приватизований суд

Читають: {{ reading || 0 }}Прочитали:{{ views || 1939 }}Коментарів:{{ comments || 0 }}    Рейтинг:(1163)         

Джерело: ostro - org

Поки політики в Києві ламають списи навколо судової реформи, намагаючись підім'яти суди під себе, на місцях "реформа" йде повним ходом. Причому, доходить до маразму - державні суди перетворюються на сімейні підприємства. А мета будь-якого підприємства що? Правильно, - прибуток. Ось і "заробляють".

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 30.11.2007 року у цивільній справі № 2-1818/2007(суддя Сараїв И.А.) вимог позивача були задоволені. Тобто, на заяву громадянина Мазурика В.М.до Маріупольської міської ради(!)суд відповів позитивно. І виніс ухвалу про визнання дійсною домашню домовленість по купівлі - продажу житлового будинку № 20а по пер. Коперника в м. Маріуполі між Мазуриком В.М. і Кабачковим Г.М.

Приморський районний суд так само визнав право власності на вказаний будинок за громадянином Мазуриком В.М. Cуд не збентежив той факт, що фактичним власником будинку № 20а по пер. Коперника взагалі - те являється Кабачків Г.М., а позовна заява чому - те подається на адресу Маріупольської міської ради, яка має таке ж відношення до цього будинку, як ми з вами до судової реформи.

На рівні здорового глузду це називається "Включити дурня". І судді, здавалося б дорослі люди, роблять вигляд, що нічого не розуміють і "включають" цього дурня на усю котушку. Ламати комедію простіше, ніж латати трагедію.Якщо ви думаєте, що в судове засідання Приморського районного суду по розгляду позовної заяви Мазурика В.М. був викликаний Кабачків Г.М. і суд вислухав його пояснення, то ваша наївність не знає меж. Високоповажний суд громадянина Кабачкова ні про що не запитував, чим у котрий раз подтверждил істину - люди діляться на тих, на кого можна покластися і на тих, на кого можна покласти. На додаток до всього, волаючі неподобства не люблять шуму. Тому, до обопільного задоволення сторін, тобто судді Сараева И.А. і Мазурика В.М., все було вирішено полюбовно, без зайвої метушні і непотрібних деталей.

Доля самого Кабачкова?. Представляється, що вона йому була уготована невеселою. Швидше за все з передчасним летальним кінцем. На чому грунтується таке припущення - читач зрозуміє дізнавшись про найтоншу юридичну тонкість цієї справи - про те як взагалі був розкритий і виявлений такий показовий нарив правосуддя по - мариупольски.

Вся річ у тому, що в травні цього року слідчим відділом Приморського райвідділу міліції були збуджені три кримінальних справи по фактах умисного вбивства з корисливих мотивів громадян Нікітіна М.А., Сувора В.Н. і Абдалова Н.Н. Наступного дня ці кримінальні справи були об'єднані в одно. Під час проведення слідчих дій було встановлено, що група осіб, за попередньою змовою, упродовж декількох років здійснювала вбивства громадян з метою заволодіння їх майном. При цьому наш герой в цій групі, нібито, здійснював роль організатора і виконавця з питань відчуження і приватизації майна потерпілих. У тому числі і нерухомого майна.

Нині йому пред'явлені звинувачення по встановлених фактах, і він перебуває під вартою в СІЗО № 7 м. Маріуполя.

В ході розслідування "діяльності" групи і було встановлено, що нещодавно підозрюваний Мазурик В.М.за допомогою рішення Приморського районного суду став власником будинку № 20а по пер. Коперника в м. Маріуполі. У обгрунтування своїх вимог, Мазурик представив суду договір купівлі - продажі на цей будинок, розписку від імені Кабачкова про отримання їм грошей за продаж будинку, завірений громадянами Ожерельевым О.В. і Безкровним В.С., а так само довідку БТИ(бюро технічної інвентаризації) м. Маріуполя.

Оперативники, що заглянули в цю адресу, знайшли у дворі Кабачкова Г.М., що мирно займався господарськими справами. Він і пояснив сыскарям, що будинок цей дістався йому у спадок від покійної матері, живе він в нім з 1991 року, оплачує рахунки за житловим - комунальні послуги, і чутки не чував ні про яку угоду з продажу будинку. Ніяких договорів купівлі - продажу він не підписував і не оформляв, грошей за проданий будинок ні від кого не отримував і розписок не давав. А хто такий Мазурик В.М. взагалі не знає, оскільки в очі його не бачив.

Допитаний в якості свідка у кримінальній справі Безкровний В.С., нібито засвидетельствовавший в розписці Кабачкова факт передачі грошей від Мазурика, пояснив слідчому, що чує про це уперше і ніяких розписок він своїм підписом не завіряв. Аналогічні свідчення надав Ожерельев О.В.

Коло замкнулося і поставило нас перед фактом: букви закону в Приморському районному суді складаються в нехороші слова. Порушуючи цивільне процесуальне законодавство, судом не були досліджені усі докази у цивільній справі; в якості співвідповідача до суду не викликали Кабачкова Г.М. і не допитували ні його, ні Безкровного, ні Ожерельева. Судом не був встановлений факт відсутності домовленості між Кабачковим Г.М. і Мазуриком В.М. про купівлю - продаж будинку № 20а по пер. Коперника, як не був встановлений очевидний факт несплати держмита при поданні позовної заяви.А в якості доказу Приморським районним судом до справи залучена довідка БТИ, оформлена з грубими порушеннями чинного законодавства. Це була навіть не довідка, а так, можна сказати фантик. Але Приморський районний суд м. Маріуполя в доказову базу приймає і "фантики".

Більше того, Мазурик В.М., в ході розслідування вищеназваної кримінальної справи, заявив про те, що ні - но - до - го позову до Приморського районного суду він не заявляв, доказів суду не пред'являв, в засіданнях суду(як це відбито в протоколі судового засідання судді Сараева) участі взагалі не приймав. А усього лише від вірного чоловічка отримав з суду документи про право власності додому № 20а по пер. Коперника. І став повноправним домовласником. Найближчим часом, мабуть, що - те вирішили б і з Кабачковим.

Про що говорять усі ці факти чинення правосуддя в Приморському районному суді р.Маріуполя? Безумовно і однозначно вони свідчать про чистоту рук суддівських чиновників. Нечиста сила в чистих руках - непереможна! Особливо там, де за вагами правосуддя мелькає фігура продавця з почесним значком на мантії "Кельма своєї справи".

Герой нашого лихоліття

Так що ж з себе, при найближчому розгляді, представляє Приморський районний суд, де убогі духом годуються від багатих досвідом. Цікава установа, чи знаєте... Право власності на приміщення у будівлі суду, розташованого по ін. Будівельників, 52 - а, належить Державній судовій адміністрації України в Донецькій області і... приватному підприємству ТОВ "Мегатранс" на підставі рішення все того ж Приморського районного суду м. Маріуполя від 14.06.2004 р.

Це, попри те, що Маріупольська міська рада передавала недобудовану будівлю виключно і тільки під розміщення суду.І, проте, на 3 - їм поверсі Приморського районного суду м. Маріуполя розташовані приміщення ТОВ "Мегатранс". Відповідно, в них користуються електроенергією, послугами водоканалу, тепломережі, каналізації... Також в приміщенні суду затишно розташувалися адвокати Донецької обласної колегії адвокатів(у 4 - х кабінетах на 1 - м поверсі), і два приватні адвокати(ще два кабінети), один з яких доводиться законною дружиною голові Приморського районного суду Лузану В.В.

Але, що цікаво, - згідно представлених документів від "Мариупольтеплосети", від міського водоканалізаційного господарства, від "Донецкоблэнерго" - єдиним абонентом вказаних підприємств за вказаною адресою (ін. Будівельників, 52 - а) являється Управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області в особі Приморського районного суду м. Маріуполя.Іншими словами, усі витрати за споживання житловий - комунальних послуг у будівлі суду оплачує виключно судова адміністрація, тобто ми з вами, як платники податків. Адвокати і підприємці в цих платежах не беруть участь. Ось цікаво, скільки ж потрібно заплатити, щоб так дешево відбутися?

Але на цьому приватизація державної установи - Приморського районного суду не закінчилася. Стали спливати ще чудовіші факти. Так в квітні поточного року, в одному з репортажів місцевого телеканалу промайнули кадри якого - те будівництва буквально у парадного ганку суду. Як - те раптом і ненавмисно під стінами районного суду утворився цілий котлован пристойної глибини. Стали з'ясовувати, хто ж це так розгорнувся у будівельних роботах по зведенню об'єкту нерухомості.Фахівцями Маріупольського міжрайонного відділу управління з контролю за використанням і охороною земель в Донецькій області було встановлено, що земельна ділянка використовується приватним підприємцем Балашовой О.В. для реконструкції торгового павільйону в капітальний магазин по знайомому нам адресі - ін. Будівельників, 52 - а. Т.е. за адресою розташування Приморського районного суду м. Маріуполя. Є навіть рішення Маріупольської міської ради і підписаний договір оренди земельної ділянки розміром 0, 0105 га. При фактичному вимірі площі було встановлено, що земельна ділянка з однієї сотої гектара чарівним чином перетворилася на одну десяту гектара. Але це ж дрібниці. Сотка туди, сотка сюди...

Погодьтеся, деякі речі такі очевидні, що немає сенсу називати їх своїми іменами. Але все таки не дає спокою одне питання - чи могла підприємець Балашова О.В.будувати свій магазин упритул до будівлі Приморського районного суду, якби її папа - Володимир Васильович Лузан не служив в цьому суді головою?

Опитування робітників, що орудують з ломами і лопатами під стінами суду, показало, що усі вони працюють в ЧП "Стройиндастри" і виконують розпорядження його директора Ю.С. Русина. Останній, у свою чергу, дав вже письмові пояснення, що будівельні роботи його підприємство виконує без затвердженого проекту, без передбачених законодавством України дозволів і узгоджень на початок будівельних робіт, без підписаного договору підряду.

Чому? - Директор Русин пояснив, що усі роботи виконуються по усній домовленості з головою Приморського районного суду м. Маріуполя Лузаном В.В., з яким він давно знаходиться в дружніх стосунках. По тій же дружбі Лузан В.В.виділив у будівлі суду, державної установи, помітимо, окреме приміщення, де роботяги - будівельники переодягалися, зберігали свій інструмент і звідки брали воду на потреби будівництва. Про те, де справляли велику нужду по малій потребі і хто усе це оплачував і з чиєї кишені ми делікатно промовчимо.

На очах майже півмільйонного міста не таячись, з викликом і презирством до громадської думки, вибудовується ланцюжок незаконних дій навколо будівлі Правосуддя, хай і районного масштабу.

Спочатку його ділять на паях з приватним підприємством "Мегатранс" в якому, ну, чисто випадково, до цієї події працював юристконсультом зять Лузана В.В. - хтось Балашов Юрій В'ячеславович. Потім Балашова О.В. дочка голови Приморського районного суду Лузана В.В., орендує у Маріупольської міської ради біля цього суду шматочок земельки строком на 3 роки.На орендованій землі самовільно ставить торговий кіоск, право приватної власності на який узаконене... рішенням Приморського районного суду від 04.07.2005 р.(суддя Пантелеев Д.Г.). Узаконивши спорудження кіоску, Балашова О.В., у зв'язку з необхідністю реконструкції оного в магазин, звертається в міськраду Маріуполя з проханням реконструкцію дозволити і земельки додати. Чому ні? Як не подбати хорошій людині! Це ветерани війни ходять в міськраду з проханнями про землю як неприкаяні. З Балашовой все вирішується легко і швидко. Тим більше у неї все згідно із законом, все по суду... Від імені України!!!

Висновки про незаконність рішень, прийнятих Приморським районним судом м. Маріуполя, підтвердив Апеляційний суд Донецької області, ці рішення що відмінив. Що стосується дій голови Приморського районного суду Лузана В.В.то про них повідомлено Головне Управління державної судової адміністрації України в Донецькій області для проведення службового розслідування. Проте, інформація про результати такого розслідування доки чому - те в Маріуполь не поступила. І від Донецької обласної прокуратури повна тиша. Може бути слід запитати у служивих "государева ока": "А чи усі ви зробили, що могли; чи не притомилися від боротьби; чи не закралася у вас байдужість"?.

Усі хочуть добра - не віддавайте його!

09.06.2008 року правоохоронними органами Приморського району м. Маріуполя було встановлено, що близько 16 годин посадовцем Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського управління юстиції - заступником начальника Пшеничною Н.В.у її службовому кабінеті № 403, до проведення аукціону по реалізації частини квартири, що перебуває під арештом, отримана cумма в 6 000 доларів США(29 094 грн по курсу НБУ). Гроші їй дала людина, яка при проведенні аукціону повинна була стати переможцем і отримати право на 1/2 квартири. Після отримання вказаної суми, приблизно через півгодини, Пшенична Н.В. передала усі гроші своєму начальникові Балашову Ю.В. (так, так - тому самому, який зять голови Приморського районного суду Лузана В.В.) у автомобілі "Опель - Вектра" з номером АН 3525 АХ. Гроші залишалися в машині і наступного дня. Близько 13 годин 10.06.2008 р. уся сума була виявлена і вилучена з цього автомобіля, яким управляв Балашов Ю.В. Того ж дня по звинуваченню начальника виконавчої служби Балашова Ю.В., його заступника Пшеничною Н.В. і держвиконавця Миколаєва А.С. було порушено кримінальну справу № 20-21382 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.368 УК України.

В ході слідства було встановлено, що на посаду начальника виконавчої служби Балашов Ю.В. був призначений не лише не маючи трирічного стажу роботи на державній службі, але і не маючи вищої освіти. Головний державний виконавець Приморського ОГИС Ніколаєв А.С. працював на посаді також не маючи вищої освіти.

7 липня 2008 року суддею Приморського районного суду Чебановым А.О. було винесено постанову про узяття Балашова Ю.В. під варту. 15 липня 2008 р. Апеляційний суд Донецької області це рішення залишив без змін. Балашев Ю.В. - велика людина, начальник державної виконавчої служби, через руки якого проходили усі товарно - матеріальні цінності, конфісковані пограничною і митною службою упродовж усього державного кордону від Новоазовска до Маріуполя. Реалізація усіх цих цінностей обставлялася рішеннями тільки Приморського районного суду р.Маріуполя. "Солодшого" місця, за свідченням обізнаних людей, в Донбасі важко не то що знайти - навіть представити: зятеві в руки все саме пливе, тесть направляє і разруливает потоки, дочка - приватний підприємець і право має, а дружина адвокат...

Так от, відповідальний працівник Балашов Ю.В. не знайшов нічого кращого як сховатися від слідства в квартирі свого тестя Лузана В.В. Дружина голови Приморського районного суду Лузан Е.Н. 18.07.2008 роки заявила слідчому прокуратури Приморського району, що її зять Балашов Ю.В. знаходиться разом з нею в квартирі і нікуди виходити не буде. Відповідно, і працівникам міліції вона двері не відкривали. Що ж тут дивовижного? Люди, шановані,, як боги дійсно з часом втрачають людські риси і почуття реальності. І, проте, розрахунок на недоторканість фігури судді, голови, небожителя і його житла не виправдався.Правоохоронцями були отримані усі необхідні дозволи, за допомогою "болгарки" зрізані двері в квартирі Лузана В.В. і його зять Балашов Ю.В. узятий під варту аки під білі ручки. А місто подумало - навчання йдуть!.

-


Комментариев: {{total}}


українськийзлочинність