Дежавю, або "газовий" грім для керівництва України

Читають: {{ reading || 0 }}Прочитали:{{ views || 1469 }}Коментарів:{{ comments || 0 }}    Рейтинг:(881)         

"... а не братимуть - відключимо газ"

(з кінофільму "Діамантова рука")

Ранком 1 січня Нового 2009 року мене не покидало почуття гіркоти від повідомлень информагенств про припинення Росією подання газу в Україну. Причому неприємні відчуття виникли не стільки від рішення російської влади, скільки від того, що вентиль Україні перекривають не вперше. Усе це вже було рівно три роки тому - 1 січня 2006 року!

Того дня в 8-00 в моїй квартирі пролунав абсолютно несподіваний для мене дзвінок.Дзвонив Олександр Зайцев, керівник миколаївського лінійного управління магістральних газопроводів, який з неприхованим хвилюванням повідомив, що компресорна станція Суземка(Росія) знижує тиск газу, після чого подання газу в юго - східну частину України буде повністю припинена.

Вже в 10-00 у будівлі облдержадміністрації був скликаний оперативний штаб, очолити який було доручено мені. Кабінет Міністрів України вимагав в терміновому порядку скоротити споживання газу в Миколаївській області на 25%. Завдання здавалося нездійсненним - як скоротити, кого скоротити? Ідею понизити споживання для населення, що займає в структурі споживання газу друге місце після промисловості, відкинули відразу. Були визначені підприємства, які могли б забезпечити виконання поставленого завдання.Це ВАТ "Миколаївський глиноземний завод", ВАТ "Югцемент"(Ольшанский цементний завод), ВАТ "Симекс"(Засельский цукровий завод), ВАТ "Миколаївська ТЕЦ", ГП НПКГ "Зоря - машпроект", ВАТ "Батьківщина", ВАТ "Возко".

Після першого засідання штабу здавалося, що рішення бути не може в принципі: усі керівники відстоювали інтереси своїх компаній, не розуміючи того, що усі вони знаходяться "в одному човні", точніше "на одній трубі". Адже штаб "запропонував" заходи украй жорсткі : повністю зупинити роботу ВАТ "Югцемент", ВАТ "Симекс" і компанії овочівника "Батьківщина". Обмежити на 20 % споживання газу ВАТ "НГЗ" і ГП НПКГ "Зоря - машпроект". Перекласти на мазут ВАТ "Миколаївська ТЕЦ" і котельну НГЗ. Без вжиття таких заходів мінімально допустиме для роботи підприємств області тиск газу в магістралях забезпечити було не можливо. Головний аргумент у нас був один: не впораємося спільно з поставленим завданням - замерзне усе місто.Я вдячний А.Зайцеву і Н.Ковширину(ВАТ "Николаевгаз", що представляло в штабі), саме їх рекомендації допомогли знайти компроміс, що задовольняє штаб.

Найскладніше складалися стосунки з керівництвом НГЗ, технологічний процес якого на той час був повністю переорієнтований з мазуту на газ. З Генеральним директором НГЗ Юрієм Овчинніковим я зв'язався ще до формування оперативного штабу. Юрій Георгійович тоді відпочивав в Австрії і відразу не повірив моїй інформації. Проте за годину його голос був іншим. Овчинніков закликав мене, а в моєму обличчі українську владу до розсудливості, вимагав не вмішувати НГЗ в проблеми області, говорив про те, що газ для НГЗ поставляється по окремому контракту російським постачальником і сплачений наперед. Переговори то уривалися, то знову поновлювалися і були дуже емоційними.Моментами хотілося кинути трубку, проте величезна повага до Юрія Георгійовича і розуміння того, що він, відстоюючи інтереси підприємства, шукає вихід з виниклої ситуації, утримували від імпульсивних дій. У мене був тільки один аргумент: усі ми знаходимося... на одній трубі. І керівництво НГЗ прийняло єдино вірне тоді рішення понизити споживання газу до мінімально можливих значень. Котельна НГЗ була перекладена на мазут. З їх боку це був подвиг, адже на вулиці стояли люті морози, і у будь-який момент могла статися аварія з безповоротними наслідками.

Короткі підсумки тих днів такі: на п'ять днів було зупинено ВАТ "Югцемент", а після нього і ВАТ "Симекс".Урожай овочів компанії "Батьківщина" вдалося зберегти, ГП НПКГ "Зоря - машпроект" на період кризи відмовилося від випробувань турбін, ВАТ "Миколаївська ТЕЦ" декілька днів працювало на мазуті, ВАТ "Возко" відмовилося від використання своєї когенерационной станції, працюючої на газі, підключившись до лінії обленерго. У рішенні проблем, що звалилися на нашу голову, незважаючи на новорічні свята, взяли участь керівники багатьох підприємств міста і області і за це їм низький уклін. Для себе я тоді зафіксував важливу особливість - об'єднання розумних, енергійних, діяльних людей в екстремальній, кризовій ситуації завжди дає результат.

У січні 2006 року вдалося захистити обласний центр від неприпустимого падіння тиску, хоча спогади про перші дні того року у багатьох керівників підприємств області досі мало асоціюються з новорічними і різдвяними святами.Я був упевнений, що подібне не повториться ніколи, що з події будуть зроблені висновки і прийняті відповідні рішення.

Тоді, три роки тому був перший дзвінок усім гілкам влади, що виразно показав, що Україна беззахисна від будь-якого шантажу постачальників енергоносіїв, в першу чергу газу. Ми, все хто пережив ці непрості дні, на чиїх плечах лежала величезна відповідальність за енергопостачання цілої області, були свято уверенны - закінчиться криза, добіжить кінця опалювальний сезон - і вже тут - те у владних коридорах в Києві забігають. Зберуть фахівців, доручать розробку ефективного комплексу заходів з тим, щоб подібне більше ніколи не могло повторитися. А далі - почнуть дерти сім шкур з відповідних інстанцій, щоб ці заходи якнайшвидше реалізувати. Проте, життя у черговий раз продемонструвало подвійну справедливість народного прислів'я :"Поки грім не гряне, мужик не перехреститься", Подвійну, тому що, грім адже все - таки тоді - 1 січня 2006 року - грянув. Але хреститися, тобто робити ефективні заходи щоб подібна ситуація більше ніколи не повторилася, керівництво країни і після цього не квапилося. Мабуть високі державні мужі порахували, що попереду, як в театрі, буде і другий і третій дзвінок, а тільки потім почнеться справжній "спектакль". У реальному житті треба було дякувати "партнерам" за те, що спектакль не почався без попередження.

Невже не було ефективних рішень проблем, що виникли далеко не 1 січня 2006 року? Звичайно ж, були. Це і збільшення видобутку власного газу, і диверсифікація постачання бракуючого газу, і реалізація альтернативних проектів енергозабезпечення країни.

Але перше що саме тоді необхідно було зробити - негайно істотно обмежити споживання природного газу! Передусім, треба було відмовитися від планів "газифікації усієї країни", на яку у бюджеті 2006 року були виділені мільярди гривен. Заощаджені засоби необхідно було направити на програми енергозбереження. Такі програми мали б бути розроблені окремо для населення і бюджетних організацій, промисловості і енергетики.

Багато рішень лежали на поверхні.

У терміновому порядку населенню необхідно було запропонувати, як мінімум, дві програми. Програму заміни не ефективних котлів типу АГВ на сучасні з одночасною установкою лічильників витрати газу і програму заміни існуючих вікон на енергозбережні з використанням багатокамерних склопакетів.Держава повинна була запропонувати населенню, що виявило бажання замінити котли і(чи) вікна, кредитування на тривалий термін під мінімальні відсотки, а можливо компенсувати кредитні відсотки за рахунок держбюджету. Не сумніваюся, що тоді більшість людей відгукнулися б на запропоновані програми. Необхідно було знайти у бюджеті ресурси для реалізації програм утеплення зовнішніх стін і дахів наших будинків.

Реалізація ТІЛЬКИ ЦИХ ЗАХОДІВ, дозволили б понизити споживання газу на 10%, а це не мало не багато 1 мільярд доларів!

Тоді мали бути задіяні кращі уми України для того, щоб підготувати до впровадження проекти опалювання з комбінованим використанням низкопотенциального тепла, сонячній енергії у поєднанні з електричною енергією. Усього цього в Україні було в надлишку.

Окремі заходи мали бути реалізовані для теплопостачання бюджетних установ.

Передусім, необхідно було всіляко підтримати ініціативу місцевої влади до оснащення бюджетних організацій автономними системами опалювання. Впровадження таких систем дозволило істотно понизити вартість теплової енергії за рахунок контролю витрати газу і зниження теплових втрат.

У багатьох газифікованих населених пунктах, особливо невеликих, бюджетні організації розташовані компактно. Саме там ефективне використання когенерационных установок, що дозволяють забезпечувати бюджетні організації не лише теплому, а і електрикою власного виробництва. Причому при надлишку електроенергії можливий її продаж енергоринку.

Бюджетні установи не газифікованих населених пунктів слід було готувати до перекладу на обігрів з використанням гідродинамічних котлів і теплових акумуляторів.

Що стосується промисловості, то вона могла б розв'язати проблему газу самостійно.Досить було б передбачити податкові і митні пільги для підприємств, впроваджувальних технології, що істотно скорочують використання природного газу.

Найбільш складним і витратним міг би стати процес переобладнання теплових станцій, практично повністю орієнтованих на споживання природного газу. Значна економія газу могла б бути отримана від впровадження сучасних газових турбін і часткового перекладу теплогенерирующих станцій на енергетичне вугілля. Для такого переоснащення потрібні значні грошові кошти, які у бюджеті країни явно бракувало. Ось тут те і потрібне було залучення інвестицій. Знаю точно, що інвестори на енергетичні проекти були.

Так чому ж керівництво країни, не кинулися реалізовувати рішення, що лежать на поверхні, по скороченню енергоспоживання, особливо споживання газу? Безвідповідальність? Некомпетентність? Має місце і те і інше.Але справа тут в іншому.

У тому ж 2006 року під час презентації котлової, оснащеної котлами "Buderus", що дозволяють економити до 20% газу в порівнянні із звичайними котлами, я поставив питання Віктору Ножкину, інженерові - теплотехніці, керівникові відомої миколаївської компанії. Чому всюди не впроваджуються подібні високоефективні системи опалювання? Невже справа тільки в їх вартості? Відповідь мене бентежила. Віктор відповів, що це приведе до зменшення споживання газу в Україні, а за це можуть і убити!

Постачання газу в Україну найприбутковіший бізнес! По визнанню колишнього глави "Нафтогазу", колишнього управделами Президента Кучми, а нині - політемігранта Ігоря Бакая, усі найбільші стани в Україні нажиті на торгівлі газом! А вже Бакай - те знав, про що говорив!

Скорочення споживання газу призводить до зниження доходів. Саме у цьому головна причина злочинної бездіяльності!

-


Комментариев: {{total}}


українськийзлочинність