Судять водія "джипа", що убив дівчинку. Судді смішно. Вже заплачено?

У квітні цього року Киево - Святошинский райсуд столиці почав розглядати справу 42 - літнього Вадима Лопачука. Минулого року 21 листопада він збив "джипом" трьох школярок. Діана Кришталь, 7 років, загинула, а сестри 7 - літня Яна і 13 - літня Юлія Двірники були травмовані. Мама дівчаток : "Очевидці хотіли розірвати його на шматки. Але ми наполягли, щоб все було згідно із законом. Тепер жалкуємо. Видно, що суд підкупили".

Очевидці хотіли розірвати його на шматки, - зітхає перед засіданням мама дівчатокНаталія Двірник, 34 роки.- Але ми наполягли, щоб все було згідно із законом. Тепер жалкуємо. Видно, що суд підкупили. На перше засідання нас навіть не запросили.

Лопачук родом з Дніпропетровська. З дружиною і двома дочками жил у власній квартирі в Києві. Працював директором суспільства "Бородянский екскаватор". Уранці того дня їхав з села Петропавловская Борщаговка в столицю. Кришталь переходила дорогу по пішохідному переходу. Двірники йшли по узбіччю, їх відкинуло ударом. Діана померла на руках у батька на місці аварії.

За порушення правил дорожнього руху, які спричинили смерть, чоловікові погрожує до 8 років позбавлення волі. На попередньому засіданні він не визнавав провини. Його адвокат завіряв: машина їхала із швидкістю 20 км/год. Збила дітей тому, що їй створили перешкоди інші машини.

- Батько Дианочки побілів, коли таке почув, - згадує Наталія Двірник. - Він же усі бачили. Дорога була чиста. Дівчинка пройшла половину пішохідного переходу, і тут на божевільній швидкості налетів той джип.

Підтримати Вадима прийшла дружина Ірина Лопачук. Жінка спокійно слухає, підпирає підборіддя рукою. Поруч сидять двоє чоловіків.

- Розривши селезінки, крововилив в корені легенів, в печінку, надниркову клітковину, шлуночок серця, - заступник обласного прокурора зачитує, які травми спричинили смерть Діани.

29 - літня Лілія Кришталь починає тремтіти і плакати. Сльози витирає її 35 - літній чоловік Віталій. Поруч сидять Двірники.

В той час, коли зачитують звинувачення, суддя Владислав Лисенко позіхає. Сміється, коли читає адреси свідків. "У документах одна вулиця написана із смішною помилкою", - пояснює. Виганяє із залу журналіста, який хоче сфотографувати Лопачука.

Двірники вимагають 600 тисяч гривен морального і матеріального відшкодування, Кришталь - 1,5 мільйона.

- Скажіть, в чому конкретно полягає ваш моральний збиток? - перепитує суддя батьків загиблої дівчинки.

Батьки Діани від хвилювань не можуть говорити. Довго мовчать, зітхають, витирають сльози.

- Ми втратили єдину дитину, - тихо говорить чоловік. - Це не можна виміряти в гривнах.

- Моїм дочкам ще треба лікуватися, - додає Наталія Двірник. - У обох досі болить голова, з ними працює психолог. Молодшій Яне через декілька років треба робити операцію - виправляти втиснутий ніс.

Ірина Лопачук здивовано дивиться на чоловіків, які сидять поруч. Ті посмішками підтримують жінку.

- Раніше Лопачук викручувався, а тут раптом почав визнавати провину, - говорить адвокат потерпілих Віталій Гордиенко. - Очевидно, найняв нового захисника.Тот пояснив, що розкаяння - ця полегшуюча обставина. Тоді для водіїв, які збивають людей, дають всього три роки. Можливий умовний термін, без укладення.

Суддя призначає дату наступного слухання.

- Все нормально, до трьох, - відповідає по мобільному чоловік, який сидів поряд з Іриною Лопачук.

За словами потерпілих, до суду родичі Лопачука не вибачалися і не пропонували допомоги.

- Зараз смішно чути про розкаяння, - говорить напослідок ок Наталія Двірник. - Лопачук бреше. У грудні до нас додому приїжджали його дружина з кумом Русланом Орлюком. Влаштували скандал. Мовляв, Новий рік на носі, а Вадим з - за нас в СИЗИЙ Про сидить. Ніхто і копійки не дав на лікування наших дочок. А через п'ять місяців перерахували 20 тисяч гривен. Без пояснень або вибачень, як подачку. Ми не узяли тих грошей.

За декілька місяців до суду Ірина Лопачук розмовляла і з Лілією Кришталь.

- Сказала, якщо Вадим сяде, то її діти залишаться без майбутнього, - згадує жінка. Вона бліда, в чорному одязі і хустці. Постійно плаче і дивиться на мобільний, де сфотографована картина, яку намалювала її дочка. - І ми в цьому будемо винні. А для нас вже нічого не існує, окрім спогадів про Дианочке. Плачемо день і ніч... Я хворію, не уверенна, що народжу ще.

Криштали родом з Виннитчины. У Києві працюють понад 10 років, орендують житло в приміському селі Жуляны. Лілія - розподільник робіт в "Метробуді", Віталій - монтер на станції технічного о