Казка про Морозко - Путина, або "Ох, не платять ці стерва - 3"

Думка

Сиджу учора удома в оренбурзькій пуховій хусточці, в шкарпетках вовняних, привезених з доки ще несуверенного Кавказу. У квартирі, скажімо так, прохолодно.Задрімала я і сниться мені сон, що сиджу я в лісі під ялинкою, заметіль і бігає навколо засніженого дерева Морозко з обличчям і голосом Володимира Володимировича Путіна і запитує мене: чи "Тепло тобі, дівиця"?. "Тепло, говорю, батюшка, тепло, Морозушка! Адже не за так "греюся"(мерзну тобто), знаю, що буде мені скриня з подарунками"! "Хороша ти дівиця, неперечливая. На які ж подарунки ти розраховуєш"? - безпристрасно запитує Морозушка, і знай собі палицею заметіль набиває. "А подарунки ці чарівні називаються свобода і демократія, свій окремий зовнішній курс, своє окреме право інтерпретації своєї історії, своя можливість відмічати великі дати і скорботні події", - говорю йому. І раптом несподівано для себе закінчую: "Усі твої радники, Морозушка, які від тебе пішли, по телику теж про свободу люблять говорять, що усі ці цінності дорого коштують.Ось, наприклад, свого часу Прибалтика перетерпіла газові проблеми і сьогодні Естонія - вільна країна, де живуть вільні люди і є там вільний суд. І він настільки вільний, що навіть виправдав трьох хлопців, що захищали в Естонії вашого бронзового солдата від місцевого населення і що влаштували там при цьому безлади. Я ось за такий суд, а не за того, який по Морозкину велінню тримає у в'язниці вагітну жінку і хворого туберкульозом, тому що вони мали честь працювати в компанії ЮКОС".

- А синок твій не мерзне? - цікавиться Морозко.

- Така квартирна температура саме те для малюків. Так пишуть наші педіатри. Зате коли він виросте, він піде служити в справжню реформовану армію, і не будуватиме дачі генералам, не захищатиме нічий бізнес в Чечні.І не літатиме літаками бити мирних жителів Приморського краю, тільки тому що вони хочуть їздити на хороших машинах(дороги там, сам знаєш, які), а їх примушують їздити на поганих, вітчизняних тобто. Тому що вітчизняні робить друг Морозки. Бачиш, як воно буває, нелюбимий тобою помаранчевий колір, з яким вийшли страйкуючі, відродився на Далекому Сході.

- І скільки ж ти готова терпіти, дівиця? - не угамовувався Морозко.

Я прокинулася, оскільки мій папа прийшов переказати мені російські вісті.

- Путін сказав, що він не вірить міжнародним спостерігачам, які приїдуть і питимуть горілку в готелях Києва, - шанобливим шепотом повідав папа.

- Ех, папа, такий сон перервав. Ясно, що у Морозки великий досвід прийому міжнародних спостерігачів. Він добре знає, як це в Росії, і думає, що в Україні все також.Ти думаєш, що краще пустити на нашу ГТС чекістську комісію з Газпрому? - сказала я і знову задрімала...

- Так скільки ти готова терпіти, дівиця? - знову постукав палицею Морозко в мій сон.

- Та вже потерпимо - скільки тут до весни залишилося.

Маша Мищенко