Доля НГЗ у світлі особливостей економічної політики РФ

Минулого тижня, в російських ЗМІ з'явилася інформація про те, що держава може отримати долю в об'єднаній компанії "Норникеля", UC Rusal і "Металлоинвеста", якщо така буде створена. Актуалізація чуток про освіту сировинного гіганта і участь в цьому процесі держави, очевидно, пов'язано з тими, що відкрилися завдяки кризі новим механізмах націоналізації компаній.

Річ у тому, що для скупки зарубіжних активів, російські компанії набрали надмірно багато кредитів.Наприклад, борг "Русала", що володіє і активно модернізуючого НГЗ, зараз складає $17 млрд. Для того, щоб рефинсировать борги, компанії звернулися до влади з проханням видати їм довгі гроші по занижених ставках.

Механізм націоналізації полягає в тому, що найбільші держбанки ВТБ і ВЭБ, які видавали кредити можуть почати конвертацію боргів в акції компаній, понизивши боргове навантаження об'єднаного холдингу. Саме за такою схемою, здійснюється зараз націоналізація проблемних фінансових установ у всьому світі.

Таким чином, можливості, що відкрилися, дозволяють російському владі почати реприватизацію гірничо - рудній промисловості країни. Шанси на успішну реалізацію ідеї створення сировинної мегакомпанії з сильним впливом держави, підвищує підтримка цього проекту з боку металургійних олігархів.

Якщо росіяни таки створять гірничорудного гіганта, то в нього увійдуть і українські підприємства: Запорізький алюмінієвий і Миколаївський глиноземний заводи. До приходу російських інвесторів, ці підприємства намагалися налагодити виробництво продукції з більш високою доданою вартістю, проте в новому форматі за ними чітко закріплюється статус сировинних придатків. Навряд чи в цьому у випадку вдасться переконати російський уряд в необхідності виконання узятих на собі під час приватизації ще на початку десятиліття інвестиційних зобов'язань на українських підприємствах.