Як безконтрольна забудова земель гробила наші курорти

Читають: {{ reading || 0 }}Прочитали:{{ views || 1026 }}Коментарів:{{ comments || 0 }}    Рейтинг:(615)         

Двері більшості баз відпочинку, розміщених в закарпатському Солотвино, відомому своїми соляними озерами, для туристів виявилися закритими. Заклади не отримали дозволів від МНС, а без оних приймати туристів просто незаконно.

"Це небезпечно"! - стверджують чиновники, приводячи в підтвердження статистику. На території курорту утворилися карстові провали. Їх кількість тільки за минулий рік збільшилася в 10 разів, а кількість стоків, що забруднюють озера, екологи вважати просто втомі. "Причиною катаклізму стала безконтрольна забудова земель поблизу соляних озер", - пояснив Ярослав Бабьяк, співробітник прес - служби МНС Закарпатської області.Місцева влада на землевідведення не скупилася, незважаючи на усі попередження працівників МНС. Ну, а оскільки централізованого водовідведення в Солотвино не існує, нові хазяї прибережних земель і зведених на березі озер будов просто зливали використовувану в господарстві воду у вигрібні ями. З - за чого і стали утворюватися провали, та і ропа(вода соляних озер, що є насиченим соляним розчином) втрачала свої властивості.

Земельний розклад

Доля Солотвино в майбутньому може осягнути і інші українські курорти, що розташувалися на березі соляних озер. Оскільки проблема неконтрольованої забудови їх берегів - з прокладенням підземних комунікацій і порушення водного балансу унікальних об'єктів природи - типова для усіх регіонів, де є такі озера.

"У 2007 році місцева влада віддала в оренду абсолютно невідомим фірмам 30 га землі прибережної частини Сакского озера, тепер стало відомо, що там збираються побудувати котеджне містечко, - нарікає Олег Гулов, учений - гідролог, заступник директора Сакской гідрологічної режимно - експлуатаційній станції. - Але це означає, що буде забудована вузька смуга морського пересипу, що відділяє озеро від Чорного моря, що неминуче позначиться на вступі солей в західний басейн озера, і наслідки будуть необратимы". За словами екологів, нині виділені ділянки обгороджені огорожею, проводяться електрифікація території, відсипання і перепланування грунту. У жовтні були зруйновані дві спостережливі свердловини, що входять в систему моніторингу лікувального озера, і пошкоджений силовий електрокабель, що живить дві насосні станції.

Озеро Чорубаш на Керченському півострові осягнула ще сумніша доля:воно заповнене відходами Очерет - Бурунского залізорудного комбінату. Озеру Чокрак, що знаходиться неподалік, повезло більше: його надра розікрасти не встигли, а включення його частини в територію національного природного парку "Караларская степ" повинне було забезпечити збереження за озером природоохоронного статусу. Але в тому - раз у раз, що включення в парк однієї частини озера дає зелене світло на шляху забудови інший - нібито не заповідній і не представляючій цінності. Минулого року один з підприємців узяв в оренду частину берегової території Чокрака. І коли екологи стали розбиратися, виявилось, що уся що не входить в НПП територія Чокрака вже поділена. "Місцева влада всіляко заперечує, що передали під забудову берегову зону озера, - розповідає Іван Парникоза, кримський еколог.- Але місцеві жителі розповідають, що сюди нібито часто прилітають бізнесмени із США і ОАЕ, благо, поруч зберігся злітний - посадочна смуга, з усією інфраструктурою, що залишилася від військової бази. Їм вигідно буде побудувати там курортне містечко. Але якщо не присвоїти заповідний статус усьому озеру Чокрак, через декілька років від його унікальності не залишиться і сліду".

Проте і заповідний статус далеко не завжди перешкоджає порушенням.

"У Донецькій області соляні озера знаходяться на території заповідників, - пояснює Володимир Борейко, керівник Київського екологотипу - культурного центру. - І хоча згідно із законом землю з таким статусом віддавати в оренду заборонено, саме це і збираються зробити - декілька приватних фірм хочуть орендувати територію біля озер на 49 років".

Формальний захист

Найбільш безглузде в цій ситуації те, що перешкод на шляху забудови соляних озер в Україні - достатньо. Діяльність на прибережній території озер регулюють і Водний кодекс, і Кодекс про надра України, а у випадку з соляними озерами, що мають цілющі властивості і водні басейни загальнодержавного значення, що являються, - ще і Закон "Про курорти". Цей закон недвозначно забороняє проведення на берегах озер будь-якої діяльності, яка може сприяти розвитку небезпечних геологічних процесів, а також вплинути на природні лікувальні чинники курорту і його екологічний баланс.

І Солотвинские озера, і Сакское озеро входять в список водних лікувальних об'єктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів ще в 1997 році.

"Ось тільки місцева влада і знати не бажають нічого про інші закони, окрім Закону "Про місцеве самоврядування", - обурюється Олег Гулов. - І, керуючись цим законом, виділяють землю на прибережних територіях як хочуть і кому хочуть".

"Перший раз чую про забудову берега Сакского озера, - запевнила Катерина Телик, керівник Сакского міського відділу по курортах, охороні здоров'я і туризмі. - Ніякі землевідведення на цій території не проводилися". Питання "ВД" викликало здивування і в Донецькій ОГА. "Озера Слепное і Грибне входять в територію ланд - шафтного парення "Слов'янський курорт", - підтвердив Сергій Третьяков, начальник ГУ охорону природного довкілля Донецької ОГА. - Ніякого будівництва там не ведеться, а про факти виділення землі біля озер мені нічого не відомо".Попутно г - н Третьяков завірив кореспондента "ВД", що переживати за долю донецьких соляних озер немає нужди, бо завдяки щедрості обласного бюджету ландшафтний парк дефіциту в засобах не випробовує.

Важко не погодитися з тим, що гроші на природоохоронну діяльність виділяються. Ось тільки моніторинг стану соляних озер до цієї сфери не відноситься: ні в державному, ні в регіональних бюджетах такого рядка немає. Більше того, Мінприроди подібною діяльністю взагалі не займається - згідно із Законом

"Про курорти", моніторинг лікувальних озер повинне здійснювати Міністерство охорони здоров'я. Але і йому на це грошей не виділяється, адже у Мінохоронздоров'я повно куди більше насущних проблем, що визначають ефективність роботи цього відомства.

"У 2005 році Міністерство туризму і курортів Криму виділило нам 30 тис. грн, щоб ми провели дослідження стану лікувальних озер, - говорить Олег Гулов.- Але цих грошей було недостатньо, і ми вимушено додавали власні засоби. Відтоді ніякого цільового фінансування на озера не передбачено". За словами ученого, тільки на моніторинг шести озер щорічно потрібно близько 100 тис. грн А детальне дослідження кожного озера зажадає в середньому по 700 тис. грн Стурбуватися пошуком засобів державним чиновникам, по - видимому, поки не прийшло в голову - запит в Мінприроди про існування яких - або програм по збереженню соляних озер збив чиновників з пантелику.

Солоні перспективи

Втім, в цьому немає нічого дивовижного. Екологічні проблеми мало турбують чиновників, і місцева влада про це прекрасно обізнана. І тому активно роздають ласі ділянки усім здатним платити за це гроші.Поки ж інформація про порушення дійде до Києва, поки буде прислана інспекція, і доки остання складе звіт, - дивишся, і нові вибори грянуть і дозволять усі промахи списати на дії попереднього складу місцевих рад.

Ситуацію міг би врятувати постійний моніторинг в заповідниках, але на нього у держави грошей немає. Скупий, як відомо, платить двічі: ліквідація екологічних катастроф - куди дорожче задоволення.

Далеко ходити за прикладом не треба: влада Закарпаття нині дуже стурбована такою, що склалася в Солотвино ситуацією : лікарні унаслідок карстових утворень закриті, соляні шахти планується законсервувати, людей, що мешкають в цьому районі, - відселити. На усі роботи тепер владі потрібно набагато більші суми, ніж ті, які треба було витратити на охорону озера : більше за $1 млн, адже тепер коштує питання про закриття курорту.Але досвід Закарпаття доки не послужив прикладом для зміни ситуації в цілому.

Чи варто говорити, що за кордоном відношення до соляних озер абсолютно інше. Ці об'єкти дбайливо охороняються державою. І при цьому є джерелом багатомільйонних доходів, поповнюючи місцеву казну. Поблизу озер зводяться не котеджні городки, а елітні клініки. А здобуті в озерах корисні копалини активно використовуються в косметичній і фармацевтичній галузях.

Соляні озера могли б принести доход і Україні. Адже інвесторів, що бажають розвивати лікувально, - курортний напрям, предостатньо, переконаний Олег Гулов. Ціна лікувальних грязей на світовому ринку на даний момент складає $5-6 за кілограм. Причому, за словами Миколи Снегура, головного інженера інституту "Крымгипро - водхоз", вартість українського бруду буде вища, оскільки по своїх гідромінеральних ресурсах деякі кримські озера цінніші за знамените Мертве море.Але для місцевої влади куди простіше один раз продати прибережну землю, чим займатися пошуком інвесторів для вкладення коштів, які приноситимуть стабільний доход у вигляді податків, але через декілька років.

При тому, що зробити це було б нескладно: варто лише провести моніторинг соляних озер і визначити можливості їх господарського застосування. За результатами цієї роботи варто надати частині озер заповідний статус, а частину - віддати під проведення господарської діяльності. Що дозволить зацікавленим інвесторам отримати відповідні дозволи в Мінприроди.

Інакше безконтрольність приведе до повного знищення соляних озер : адже відновити втрачену можливість буде неможливо - накопичення цих природних ресурсів йшло упродовж багатьох століть.Втім, в Україні чиновники з більшим полюванням виділяють мільйонні кошти на ліквідацію екологічних лих, чим сотні тисяч - на їх відвертання.

Втрачена спадщина

На початку ХХ століття на Кримському півострові налічувалося 48 соляних озер. Сьогодні їх загальна площа зменшилася більш ніж наполовину - з 390 до 170 квадратних кілометрів, майже половина соляних озер півострова або припинила своє існування, або перетворилася на водойми абсолютно іншого типу, а то і зовсім на межі зникнення. Так, два озера Євпаторійської групи, що є сусідами, перетворені на прісноводі водойми. Озеро Богайлы стало таким ще в начале1970- х рр. в результаті сільськогосподарської діяльності радгоспу ім. Фрунзе і його птахофабрики. Через 20 років його долю повторило солоне озеро Дерен - Яр. Екологи вважають, що причиною опріснення послужила постійна фільтрація дніпровської води з Міжгірського водосховища через грунт.У озера Перекопської групи скидають стоки хімічні заводи Красноперекопська. Два озера в Західному Криму - Донузлав і Панське - використовувалися як порти, і зараз вода в них не відрізняється від морської. Під загрозою зникнення знаходяться озера Сасык - Сиваш, Акташ, Мойнаки і Узунлар.

Історія питання

На рубежі XIX і XX віків на соляних озерах Криму добували близько 60% солі, яку споживала Російська імперія, її також експортували в Європу. Сіль, здобута в кримських озерах, мала легкий фіалковий запах, високий вміст бета - каротину і подавалася навіть до імператорського столу. До початку XX століття виварювальної солі робилося значно менше, ніж кам'яною, проте вона, завдяки своїй більш високій якості, успішно конкурувала з останньою на внутрішньому ринку, хоча її собівартість була вища(10 і 7 копійок за пуд відповідно). У 1887 р.у Слов'янську діяли 23 заводи солеварень, що робили до 4 млн пудів солі в рік. У СРСР було прийнято рішення відмовитися від соляних промислів в Криму і повністю перейти на дешевший продукт - кам'яну сіль.

-


Комментариев: {{total}}


українськийполітика