До дня Конституції: Багатостраждальна наша...

Читають: {{ reading || 0 }}Прочитали:{{ views || 992 }}Коментарів:{{ comments || 0 }}    Рейтинг:(595)         

Для української Конституції день народження - дійсно сумне свято. З великою часткою вірогідності ще до кінця поточного року Основний закон буде у черговий раз переписаний. Не тому, що такий поганий, а тому, що знову не відповідає сучасним реаліям. А відповідь на питання: скільки можна знущатися з "дитини" - доки не передбачається.

Проекти ремонту

До свого двенадцатилетию Конституція України виявилася об'єктом пильної уваги.Віктор Ющенко, який в грудні 2004 вирішив, що як Париж коштував меси, так президентство коштує і політреформи, прагне переписати Основний закон вже давно, а з грудня 2007 року можна навіть сказати, що агресивно. В усякому разі, створення Національної конституційної ради, бомбардування Конституційного суду питаннями про повноваження народу, що реалізовуються через референдум, чутки про те, що новий проект поверне Україну на круги своя(у лоно президентський - парламентського правління) - уся ця активна діяльність зробила з глави держави головного "конституціоналіста" країни. З недавніх пір від нього не відстають і представники інших видних політичних сил : розширення гіпотетичних повноважень у разі реалізації реформи, може, увірвати і не вийде, але взяти участь в процесі недаремний - завжди можна виторгувати які - те преференції.

На сьогодні проектів базових зміни Конституції як мінімум три(не рахуючи прояву активної "законодавчої" творчості позапарламентських партій, ніби У "Свобода" ). З них варіант Партії регіонів досі ховається в мороці, хоча про його існування було заявлено ще в квітні. Версія БЮТ хоч і обнародувана і чекає своєї черги, але в нинішній редакції настільки далека від реальності, що ризикує цій черзі і не дочекатися. А ось продукт сукупної розумової діяльності пропрезидентської Національної конституційної ради починає набувати завершеної форми.

Конституційні ініціативи Партії регіонів доки скромні. Судячи з неодноразових заяв членів партії, на чолі кута стоїть збереження парламентський - президентської форми правління(у відданості Віктора Ющенка цій концепції, схоже, в ПР сумніваються).Крім того, "регіонали" упевнені, що головною проблемою нині чинного Основного закону є відсутність чіткого розподілу повноважень між гілками влади і подвійне підпорядкування деяких структур. Ці протиріччя законотворці від ПР готові прибрати, чим і мають намір ощасливити суспільство. Не забувають соратники Віктора Януковича і про свої програмні мрії. По словах лідера партії, почесне місце в "їх" Конституції займатимуть позаблоковий статус України і "державність" російської мови. Але доки "регіонали" не оприлюднили свій проект(після чого вони збираються взяти участь у формуванні "конституційної" комісії Верховною раді), ознайомитися з повним списком їх претензій до Основного закону не представляється можливим.

"Бютівський" проект відразу ж після появи на суд публіки був визнаний чи не скандальним. Головні зміни торкаються посилення ролі парламенту і уряду і - що закономірно - зменшення значущості поста президента. Глава держави за проектом БЮТ втрачає право створювати "під себе" допоміжні органи і служби, перестає бути верховним головнокомандувачам і стає майже "доторканим". Прем'єр же отримує право особисто формувати уряд(яке потім затверджується Верховною радой) і стає біля керма зовнішньополітичною діяльністю. З парламентом теж цікаво: прохідний бар'єр падає до одного відсотка, зате вибори можуть проходити в два тури. Посилюється роль лідера партії і загальнофракційна дисципліна : позбавити норовливого народного обранця можна усього лише партійним рішенням, це рішення не може оспорюватися в суді, а для голосування від депутата навіть не потрібно обов'язкова особиста присутність - головна просто бути.Ну а головною дійовою особою в стінах ВРУ знову стає більшість, а не коаліція. Заразом Конституція "по - бютовски" припускає зміну процедури призначення генерального прокурора(у бік посилення ролі парламенту) і жорстке прописування поки що декілька "плаваючих" повноважень РНБО. Загалом і в цілому - все для блага людини. Що сидить в Кабміні або Раде.

Президентські ініціативи вже давно викликають пильний інтерес: від них чекають перерозподілу владних повноважень таким чином, який правам і обов'язкам Леоніда Кучми навіть не снився. Проте, на цій стадії проект авторства Національної конституційної ради доки виглядає досить скромно. Наприклад, президента передбачається позбавити права призначати міністрів оборони і закордонних справ.Правда, прописується необхідність узгодження кандидатур на ці посади з главою держави, тому важко сказати, наскільки легше даватимуться такі призначення в порівнянні з нинішньою ситуацією. Крім того, президента можуть позбавити права зупиняти дію більшості урядових актів(за винятком випадків, коли йдеться про національну безпеку або зовнішню політику - і знову ці напрями виявляються, незважаючи на "косметичний ремонт", у введенні Гаранта Конституції). Зате глава держави отримає право одноосібно призначати глав конституційних органів влади, на зразок Антимонопольного комітету або Ради НБУ. Ось тільки свої рішення йому доведеться погоджувати з верхньою палатою парламенту. Так - так, творці проекту все - таки згадали давню ідею Леоніда Кучми. Нижня палата українського парламенту буде схожа на нинішню Раду:обиратися по пропорційній системі, призначати уряд і нести відповідальність за діяння виконавчої влади. З верхньою ж палатою доки ясно тільки те, що вибирати в неї будуть на мажоритарній основі. Та і доля місцевих адміністрацій(саме з губернаторів коли - те передбачалося формувати парламентський "верх") залишається підвішеною - їх передбачається вивести з числа органів виконавчої влади, а куди "ввести" - незрозуміло. Зате народу при такій Конституції роздолля: ініціативні громадяни отримають право законодавчої ініціативи і законодавчого ж вето. І всім добре, окрім багатостраждальної Конституції.

У семи няньок дитя без оку

Повністю виключити можливість того, що українську конституційну "дитину" раптом візьмуть і перестануть "мучити", не можна - всяке в житті буває. Але шанси на це невеликі. І справа не лише в особистих амбіціях безпосередніх учасників конституційного процесу.Основна проблема полягає в тому, що, незважаючи на більш ніж річну підготовку(якщо вважати від пам'ятного поздоровлення Леоніда Кучми на честь Дня незалежності - 2003), реформа 2004 роки привела не лише до перегляду повноважень убік парламентський - президентській концепції, але і до певного розбалансування владної системи як такої. Окремі відредаговані статті Конституції якщо і не суперечать один одному(а таке зустрічається), то, в усякому разі, або дозволяють різночитання(як з питанням підзвітності губернаторів), або погано узгоджуються з давно прописаними нормами профільних законів, які "не встигли" погоджувати з найсвіжішою конституційною реальністю. У такій ситуації уникнути як мінімум перегляду протиріч неможливо. І питання тільки в тому, наскільки далеко державні діячі готові зайти у своїй благій турботі про Основний закон.

Абсолютно усі політики пояснюють своє прагнення переписати Конституцію виключно турботою про благополуччя народу і держави. Але більшість з них при всьому це прагнуть і себе не скривдити.

Головний ініціатор потенційних реформ - президент. Без його активної діяльності парламентарі б, швидше за все, ще пару років роздумували про необхідність косметичних змін, але мало що робили - гострої необхідності не було. А зараз конституційна реформа перетворюється на гонку по вертикалі: хто перший встиг продавити свій проект - той і "цар гори".

Прагнення переглянути Основний закон для Віктора Ющенка абсолютно виправдано. І нічого дивовижного в тому, що президент прагне скрасити останні роки свого правління, немає.Адже навіть зовнішній перерозподіл формальних повноважень у бік Кабміну, яке передбачається нинішньою редакцією пропозицій Національної конституційної ради, залишає простір для комфортного існування глави держави. Новий розклад, окрім іншого, ще і мінімізує відповідальність Гаранта Конституції - а нинішній носій почесного звання приховано прагне до цього давно.

Важливим елементом президентських ініціатив є і іміджевий аспект. Віктор Ющенко нестримно втрачає рейтинг, який потрібно як, - те "приводити в почуття". З таких позицій конституційну кампанію(яка в ім'я і на благо народу) можна розглядати як масштабнейшую піар - акцію. В усякому разі, на користь подібної точки зору говорить загравання президента з джерелом влади на українській землі:збільшення ролі народних мас в державному управлінні або ті ж спроби провести нову редакцію Основного закону через референдум. По якій - те причині Віктор Андрійович вважає, що домовитися з десятками мільйонів буде значно простіший, ніж з чотирма з половиною сотнями. Резон в цьому є: парламентарі, на відміну від більшості маленьких українців, дуже добре уявляють, що їм треба в обмін на законодавчу зговірливість; та і впливовість "адмінресурсу" ще ніхто не відміняв. В той же час, сказати, наскільки Україна готова до впровадження елементів прямої демократії, поки украй складно. З великою часткою вірогідності відповідь на це питання: не готова. Зате народу приємно - який результат і вимагалося отримати.

Якщо для президента конституційна реформа - це шанс змінити своє положення на краще вже сьогодні і створити іміджевий заділ на завтра, то у випадку з прем'єром участь в гонці нагадує спробу переграти супротивника на його ж полі. Специфіка пропозицій, озвучених БЮТ, така, що у "тимошенковского" проекту реформи замало шансів пережити навіть перше читання. Але прийняти участь в процесі життєво необхідно хоч би для того, щоб шляхом доречного торгу зберегти статус - кво. І тоді наступна версія Конституції може виявитися максимально нейтральною з точки зору глобального перерозподілу повноважень в ту або іншу сторону. А якщо по якій - те причині велика частина пропозицій другої за чисельністю фракції доживуть до реалізації - теж добре. Юлії Тимошенко за великим рахунком все одно ким бути - президентом, що надійно стоїть на ногах, або прем'єром з майже канцлерськими повноваженнями.Шанси зайняти і перший, і другий пост у неї в асортименті.

Участь же інших політичних сил в процесі зміни конституції більше нагадує концепцію "не наздожену, так хоч зігріюся". Яскраво це демонструють комуністи, які на власний проект не сподобилися, але побажання(ніби "даєш парламентську республіку") висловлюють. Партія регіонів зависла в очікуванні, намагаючись усидіти на двох стільцях. Не взяти участь в гонці не можна - це може здатися демонстрацією власної слабкості. Шансів на реалізацію стовідсотково свого проекту у найбільшої парламентської фракції немає. Значить, припаде з ким - те домовлятися. Але з ким саме і про що саме - теж велике питання. Адже, не дивлячись ні на що, Віктор Янукович серйозно розраховує зайняти пост президента. А у такому разі і майбутнього себе скривдити не хочеться, і нинішнього - главу опозиції - теж.Втім, перебування солідної частини парламентських багнетів в глибокій задумливості погоди не робить - доки до ухвалення остаточного рішення не готовий ніхто.

Конституцію все - таки перепишуть. І, швидше за все, навіть цього року. Але зараз батьки нації куди більше стурбовані власною долею в новій конституційній реальності, чим виправленням коли - те зроблених законодавчих помилок. І доки кожен з них намагається зробити власне положення стійкішим перед вирішальним ривком, країна відмічатиме день народження своєї Конституції. Що правильно розуміє світ і, загалом - те, непоганої "дитини". Просто дуже покинутого, навіть при такій кількості "няньок".

-


Комментариев: {{total}}


українськийполітика