Хлопці в наметі Яценюка працюють безкоштовно?

Читають: {{ reading || 0 }}Прочитали:{{ views || 2492 }}Коментарів:{{ comments || 42 }}    Рейтинг:(1596)         

Інтерес читачів до фотофакту під заголовком "З газетки Яценюка можна скласти шапочку свого розміру" змусив нас зв'язатися з "темненьким з намету", в якому багато хто упізнав деякого Макса.

За нашими даними, "наметники Яценюка" заробляють 95 гривен в день, а головний в наметі - 130 гривен.

Але у присутності диктофона працівники в наметі нам цю інформацію, природно, не підтвердили. Політика - справа не найчистіша. І усі, хто в ній замішаний, намагаються "фільтрувати базар". Тому без яких - або додаткових коментарів подаємо нашу розмову з Максимом Флоренко. Думаємо, висновки ви в змозі зробити самі.

- Коротко розкажіть про себе.

- Я народився в селищі Врадиевка, закінчив університет Мечникова за фахом "Політологія". Зараз працюю в громадській організації.

- Як називається громадська організація?

- "Фронт змін". Окрім цього нічим особливо не займаюся. У партіях ніколи не був. І бути, в принципі, не має наміру.

- А мені говорили, що під час попередньої виборчої кампанії ви працювали на "Нашу Україну", теж в наметі.

- Ні, це чутки.

- Тобто, ви перший раз, грубо кажучи, в політиці?

- Так. Ну, це не політика. Просто мені цікаво, що в місті робитиметься, і в цілому з країною. Тому що наша молодь не отримує належної уваги. Та не лише молодь, а і деякі соціальні групи: незаможні і інші. Ви ж самі знаєте.

- Якщо ви так серйозно налагоджені, то, напевно, хочете зв'язати своє життя з політикою?

- Можливо, але це буде набагато пізніше. Мені тільки 22 роки, і я намагаюся реалізувати свої плани через "Фронт змін". А там буде видно.

- Які плани?

- Може, увійти до організації "Фронт змін".

- Вас ще не прийняли?

- Я доки знаходжуся в "молодежке" "Фронту змін".

- А потім?

- Потім буде потім. Поки не хочу забігати вперед. У мене великих амбіцій доки немає.

- А які є?

- Амбіції? Я, в принципі, цілеспрямована людина сама по собі, спортсмен. З п'яти років займаюся футболом. Був капітаном університетської команди. У Врадиевке грав, тут в місті граю досі. А громадська організація - це просто для того, щоб хоч що - те робити для міста, для країни, напевно.

- Як звуть керівника вашої організації на рівні міста?

- Це всім відомий факт - Романчук.

- А як Романчука по імені - по батькові?

- Не знаю.

- Ви його бачили коли - нибудь?

- Звичайно. Це герой України, ви ж прекрасно все самі розумієте. Директор "Океана".

- Ви з ним особисто спілкувалися?

- Ні. Я його бачив на мітингу дуже давно.

- Вам імпонують які - те політики загальноукраїнського масштабу?

- Так. Мені подобається молодий і досить перспективний Арсеній Яценюк.

- Це зрозуміло, ви на нього працюєте.

- Я не на нього працюю в принципі. Просто за його ініціативою була створена громадська організація "Фронт змін". От і все.

- Окрім нього хто з політиків вам подобається?

- Коли - те подобався цей. забув прізвище.Але це і не важливо. Окрім такого молодого, як Арсеній Петрович, я.

- Тобто, ви пішли працювати в "Фронт змін" саме з - за того, що.

- Це не робота. Це усе на громадських засадах, не оплачують.

- І 95 гривен в день вам не платять?

- Ні, ви що.

- А за рахунок чого ви живете?

- Я заробляю на футболі.

- Як можна заробляти на футболі?

- Я отримую за гру гроші.

- А які, скажете?

- Ні.

- Як ви оцінюєте своє матеріальне становище?

- Досить середнє. Ви ж знаєте, у нас в країні все поділено на два класи: або дуже багаті, або дуже бідні.

- А ви середній?

- Ні, я середньо - бідний. Живу доки за рахунок батьків. Може, знайду яку - те хорошу оплачувану роботу.Хотілося б, звичайно, на держслужбу.

- Ваші друзі теж на громадських засадах працюють?

- Природно, можете запитати. Ну, це ж загальновідомий факт. Це ж усе вже обігравалося в Ужгороді.

- До речі, про Ужгород. По відношенню до вас хто - або проявляв агресію? Можливо, негативне відношення?

- Ні. Негативного відношення в цьому місті, в Миколаєві, немає.

- Ви не боїтеся, що з вами станеться те ж саме, що і з дівчиною з Ужгороду?

- Ні.

- Чому?

- У нас місто трішки інший. Тим більше, я думаю, що таких повноважних політиків, як в деяких містах, в Миколаєві немає.

- В Ужгороді на дівчину накинувся мер. Нашого мера ви як оцінюєте? Він не здатний на таке?

- Гадаю, немає. Він багато що зробив для міста, для футбольної команди.

- Він вам подобається?

- Як мер, так.

- Коли будуть вибори в місцеві органи влади, чи збираєтеся ви працювати на мера в наметі? На громадських засадах, звичайно.

- До такої міри саме він мені не цікавий. Я не бачу реалізації тут чого - те іншого. А у всеукраїнському масштабі Арсеній Петрович, напевно...

- А як вам Янукович?

- Чесно? Нейтрально, ніяк.

- Як ви бачите стосунки між Януковичем і Яценюком?

- Ніяк.

- Ви живете з батьками?

- Ні, я живу один в гуртожитку.

- У вас є дівчина?

- Так, звичайно. У мене є кохана людина, з якою я вже в стосунках більше двох років. Хороша, чуйна.

- Коли ви стоїте в наметі, до вас дівчата підходять не за газетами?

- Так, буває.Ну, я досить симпатична людина, гадаю. Напевно, оточення теж так думають.

- Як ви реагуєте?

- Ніяк. Я тут, в принципі, на певній роботі. Я виконую свою роботу.

- На громадських засадах або все - таки роботу?

- На громадських. Розумієте, мені варто роздавати літературу - доносити до народу ту літературу, яку ми отримуємо, от і все.

- Як ваша дівчина відноситься до того, що ви на громадських засадах працюєте в наметі?

- Нейтрально доки. Ми не зібралися одружуватися, мені не потрібно виховувати дітей. Поки мені вистачає, ми живемо нормально.

- Який у вас графік "громадських начал"?

- Без коментарів.

- Але ви тут щодня?

- Вам так здається? Ні.

- А скільки днів в тиждень? Коли вас можна тут знайти?

- По - різному. Буває, стоїмо, буває, не стоїмо.

- А в неділю буває, що коштуєте?

- Як коли. Буває, напевно, швидше за все.

- Що вам дає членство в громадській організації?

- Задоволення. Я що - те роблю для людей.

- А що ви робите для людей?

- Ну, намагаюся як - те їх, як це правильно пояснити. напевно, більше інформувати. Тому що в принципі усі ЗМІ - телебачення, радіо, друковані видання - усі спрямовані на що - те. А тут таке вже.

- В коментарях було написано, що вас бачили з пивом в наметі...

- Це нереально, я не п'ю. Ви навіть бачите, що я тут п'ю каву. Я футболіст.

- Після того, як закінчили університет, ви намагалися влаштуватися на роботу за фахом?

- Напевно, ще рано. Мене доки не влаштовують ті зарплати, які пропонують.

- А які пропонують?

- Різні. Я суму не хочу називати. Так, там є соцпакет, є певні умови, але, вибачте мене. До речі, я скоро отримаю молодшого лейтенанта.

- На кафедрі?

- Так, я закінчив кафедру військової підготовки в університеті Сухомлинского.

- Можливо, ви хочете зв'язати своє життя з військовою сферою?

- Не знаю, я доки не замислююся над військовою службою і над державною. Тому що рівень тих зарплат мене не влаштовує. У нашій країні легше зайнятися бізнесом. Или на кого - те спробувати працювати.

- Ви пильно стежите за політичною ситуацією в країні.

- Ну, я не говорю, що пильно. Намагаюся, як і будь-яка людина.

- Як ви вважаєте, хто основні конкуренти Арсенія Яценюка?

- Я ще не бачу його замітки на президентське крісло. Напевно, він, швидше за все, піде. Це не мені вирішувати.

- А він гідний президентського крісла?

- Я думаю, так. Особливо як економіст, як менеджер, фінансист. Він - дуже сильна особа. Я думаю, що він зможе за собою повести людей і створити певну групу осіб, яка управлятиме.

- Ви хочете входити до цієї групи осіб?

- А хто б не хотів?

- На громадських засадах?

- Ну, немає, напевно, вже.Якщо говорити про роботу, про підняття якого - те промислового комплексу або чого - те іншого, економіки країни в цілому, то, напевно, хотілося б за це що - те отримувати.

- Але піднімати економіку країни в цілому - ця важливіша справа, ніж стояти в наметі. Ви можете принести більше користі суспільству. І ви хочете за це грошей?

- Ну, почекайте. Тут я просто доношу інформацію до народу. А там я намагатимуся робити так, щоб цей народ що - те заробляв, що - те мав.

- Ви читаєте газети, які роздаєте?

- Так, звичайно.

- Як називалася остання?

- Цей. По - моєму, "Здорова нація".

- А попередня газета?

- "Україна без газу".

- Як багато людей підходить до вашого намету щодня?

- Це важко підрахувати.

- Скільки чоловік в громадській організації?

- Не знаю.

- Ваше начальство в "Фронті змін" знає, що ви даєте інтерв'ю журналістові?

- Як би так. Але я ж даю інтерв'ю не як член організації, а як просто людина.

- І начальство не проти?

- Ми ж розмовляємо з приводу мене, моєї особи. Я ж вільна людина. Це не забороняється.

- В коментарях читачі запитували ваш номер телефону. Ви готові залишити його на сайті?

- Я не думаю, що це доцільно, тому що у мене є дівчина, все - таки. Я її люблю і присвячую практично увесь свій вільний час.

- Ваші знайомі залишали коментарі на "Злочинності.НЕМАЄ" під фотофактом про пілотки?

- Ні. Принаймні, я про це нічого не знаю.Чесно кажучи, я побачив статтю, вже коли там було дуже багато коментарів. Ми подивилися, посміялися. Дивує, що така маленька стаття, багато фотографій, ніякій певній інформації, і до неї така увага.

- Як думаєте, чому?

- Чому? Не знаю. Напевно, фотографії сподобалися.

- Наскільки сильно ви себе любите?

- Безмежно. Це те ж саме, що запитати матір, чи любить вона свою дитину.

- Не так давно поряд з вами стояв намет соціалістів. Ви спілкувалися з цими людьми?

- Особисто я немає.

- Яку роботу ви хочете для собі?

- Напевно, все - таки спробую реалізувати себе в держслужбі.

- Але там же мало платять.

- сподіватимемося на краще, на прихід Арсенія Петровича. Потім побачимо. Я думаю, Україна заживе трохи іншим життям.

- Як довго ви ще в наметі займатиметеся громадською роботою?

- Доки мені це приноситиме задоволення. Поки мої переконання і плани співпадатимуть з планами громадської організації.

-


Комментариев: {{total}}


українськийполітика