Заповідний шматочок миколаївської землі - священна земля Гілея

Нам куточок обіцяний райський?

Куди ми усі - в таку рань?.

Темніє ліворуч острів Травневий

жовтіє справа - Березань.

Володимир Пучков

Цей край коли - те називали Гілеєю або Борисфенидой. "Якщо переправитися через Борисфен(нині Дніпро), то першою від моря буде Гілея, а вгорі від неї живуть скіфи - землероби", − так писав про Кинбурнской косі старогрецький історик Геродот, що відвідав цю землю в далекому V столітті до н. э.

Не так давно, а саме в минулу суботу, 29 серпня, Кинбурнскую косу відвідали і миколаївські журналісти. Цей візит став таким, що завершує в списку прес - турів, організованих обласною організацією БЮТ на чолі з народним депутатом України Романом Забзалюком у рамках конкурсу "Сім природних чудес Миколаєва".

"Зараз ми вже виходимо на фінішну пряму. Претендентами на перемогу в цьому конкурсі могли бути природні затоки, скелі, водоспади, каньйони, озера, усі ті об'єкти, які мають виняткову природоохоронну і естетичну цінність. Але з однією умовою - при поданні заявки треба було довести чому об'єкт може називатися дивом", − розповів член оргкомітету конкурсу, директор Південної філії Інституту екології Національного екологічного центру Олег Деркач. За його словами, Кинбурнская коса і Гранітно - степовое побужье навіть представлені декількома об'єктами.

Першим дивом, яке показали журналістам в маршруті по Кинбурнскому півострову, стали Биенковы плавні - унікальне місце нересту риб, середовище існування рідкісних водоплавних і околоводных птахів.

Як розповів Олег Деркач, раніше Дніпро розливався і заливав тут все. Але озера тут ніколи не були глибоководними, середня глибина завжди складала близько метра. Завдяки цьому вода добре прогрівається, тому це місце воістину ідеально для риб - сотні тонн коропа і карася заходять сюди на нерест, також тут знаходиться і ключове місце нересту сазана.

Така величезна кількість риби притягає і іншу живність. Бували часи, коли сюди прилітало по три - чотири тисячі пеліканів. Саме тут знаходиться найбільш зручне місце в Україні для спостереження за цими птахами, які прилітають пополювати за рибою. Живляться пелікани дрібною рибою і ракоподобными, а велику частину свого життя проводять в Африці.

У плавнях знаходиться і найбільша на півдні України колонія чапель(до 600 пар), з - за цього це місце часто називають Кинбурнской Чаплинкой. Цікаво, що більшість чаплею облаштовують свої гнізда на деревах, в насадженнях сосен. У загальній чисельності в плавнях мешкає до 30 різних видів птахів, занесених в Червону книгу України(мартын каспійський, орлан - белохвост, баклан малий, пелікан рожевий, коровайка, деркач, гоголь та ін.).

Але зараз озера катастрофічно пересихають. Посушливе літо усіяло землю дрібними тріщинками, які сплелися в химерні візерунки. І проблема тут полягає не лише у відсутність дощів - останні роки немає засобів для повноцінного функціонування каналів.До того ж, як розповів директор регіонального ландшафтного парку "Кинбурнская коса" Зиновій Петрович, бувало і таке, що в один день йому доводилося спочатку заривати канал, а потім розривати - це вже як вищому керівництву прийде в голову.

На думку Олега Деркача, Биенковы плавні і Волыжин ліс розривати не можна, тому ліс став наступним об'єктом, який відвідали журналісти.

Волыжин ліс - це найбільший природний лісовий масив в пониззі Дніпра, де природа збереглася у своєму первозданному виді. Разом з озером і цілинними степовими ділянками його площа досягає 203 гектарів. Це і є залишки знаменитої Гілеї - країни лісів, яка існувала тут по описах старогрецького історика Геродота в V столітті до нашої ери.

"Земля під густим лісом" (древнегреч. - Гілея) була добре знайома ольвиополитам(VII - VI ст. до н. э.). Вони вважали цю землю священною.У історії збереглися легенди про неї як про землю, де жили Боги. Скіфи вважали цю місцевість особливо значимою. Тут у них був ритуальний центр. Hа Косі вони зберігали своє головне багатство. За переказами, саме тут вони ховали своє золото.

Пощастило "акулам пера" побачити і величезний дуб, який дивом уцілів на узбережжі Дніпровського лиману. Цей дуб є старим деревом на Миколаєві. По словах З. Петровича, дубу - велетневі від 600 до 700 років, під його кроною вільно може сховатися велика група людей, місця тут усім вистачить.

Справжнє багатство цього куточка Причорномор'я - велика кількість озер. Частина з них розташована вище за рівень моря і поповнюється переважно атмосферними осіданнями. Вода в цих озерах солона, і коли від жари вона випаровується, то на дні утворюється товстий шар солі. На одному з таких озер побували і журналісти.

Озеро Куликової весни повністю залите водою, але влітку - це справжня знахідка для любителів сольових ванн. Навіть якщо повністю вибрати тут усю сіль, озеро не вичерпається - сіль тут витягується із землі. Сольові озера почали формуватися на Кинбурне дуже давно - близько десяти тисяч років назад.

Якщо відколупати шматочок солі в озері, то можна побачити, що знизу вона рожева. Таке дивне явище легко пояснити: в озері живуть бактерії, які продукують каротин, саме він і забарвлює сіль в рожевий колір. Ця сіль не годиться в їжу з - за великої кількості домішок, але раніше існувала ціла система по очищенню солі. У царські часи, коли сіль коштувала страшенно дорого(раніше за мішок солі просили корову), на озерах будувалися спеціальні греблі, озеро розбивалося на окремі ділянки, в яких сіль постійно перекачувалася, а з останньої місткості добували вже чисту сіль, придатну для їжі.

Останнім місцем, яке відвідали журналісти і члени оргкомітету, став Ягорлицкий затока, яка знаходиться в північно, - західній частині Чорного моря в межах Очаківського району Миколаївської області і Голопристанского району Херсонської області. Це досить мілковода затока, його середня глибина два - три метри, максимальна - п'ять шість. Прибережна зона затоки укрита морською травою зостерою, підводні луги, які вона утворює, служать "пасовищем" для морських тварин і риб, а також для перелітних водоплавних птахів.

Висушене листя зостери практично не горить, їх часто використовують для набивання матрацев і меблям, як пакувальний матеріал, іноді навіть як добриво і для виготовлення будматеріалів.

На виконання зобов'язань України у рамках Рамсарской конвенції затока включена в перелік водний - болотяних угідь, які мають міжнародне значення, головним чином, як середовище існування водоплавних птахів. У цьому районі в різні пори року можна зустріти близько 300 видів пернатих. На островах Круглий і Довгий виявлено єдине у басейні Середземного моря місце гніздування представника арктичної фауни - гаги звичайної, яка занесена в Червону книгу України. Іноді, тут можна побачити навіть фламінго. Поки затоку не забруднили, тут можна було навіть ловити у великій кількості мідії і устриці.

"Багато жителів Миколаєва нічого не знають про ці дивовижні місця, адже Кинбурнская коса - це справжня перлина нашої області", - заявив Роман Забзалюк.Він завірив усіх присутніх, що цей конкурс не має яких - або політичних відтінків, оскільки захист природи - це обов'язок усього суспільства. Він розповів, що з 1 - го вересня почнеться голосування на сайті http://www.bat.mk.ua, яке і визначить переможців конкурсу "Сім природних чудес Миколаєва".