Григоришин поскаржився на Тимошенко, що досі не віддала заставу за ОПЗ

Бізнесмен Костянтин Григоришин стверджує, що прем'єр Юлія Тимошенко обіцяла повернути заставу за участь в приватизації ОПЗ за три дні, але це не зроблено.

Про це він заявив в інтерв'ю газеті "Комерсант - Україна".

"Напередодні приватизації(Одеського припортового заводу) у нас відбулася зустріч з прем'єр - міністром", - сказав президент групи "Енергетичний стандарт".

"Моїми потенційними партнерами були серйозні іноземні інвестори. Юлія Тимошенко заявила, що отримала гарантії від лідера Ливии Муамара Каддафі, що за ОПЗ буде заплачено $1, 5 млрд. Я відповів: "Каддафі пообіцяв, нехай він і платить"", - розповів Григоришин.

"Прем'єр запитала:"А ви хоч один крок зробите вище за стартову ціну"? Я сказав: "Один крок зробимо, а ви запоруку повернете"? Вона говорить: "Повернемо", - згадав він.

За словами Григоришина, після зустрічі його партнери "відмітили, що прем'єр була непереконлива, тому ми пішли на конкурс одні".

"При цьому Юлія Тимошенко пообіцяла повернути запоруку впродовж трьох днів, якщо ми не виграємо конкурс, що і було включено в договір ТОВ "Фрунзе - Флора"(брало участь в конкурсі від "Енергетичного стандарту") з ФГИ", - сказав підприємець.

"Пройшло вже чотири тижні, а запоруку не повернули. Не думаю, що це хороший сигнал уряду міжнародним інвестором", - відмітив Григоришин.

На питання, навіщо йому потрібний був ОПЗ, якщо у нього немає свого природного газу, бізнесмен відмітив, що "природного газу не було ні у кого з учасників конкурсу" і у нас монополія на ринку газу : "Усі постачання здійснює НАК "Нафтогаз України".

При цьому Григоришин підкреслив, що схвалений Кабміном законопроект "Про принципи функціонування ринку природного газу", який відміняє цю монополію, ще не прийнятий парламентом і не підписаний президентом.

"Поки його не прийняли, усі виходять з того, що свій газ на цей завод поставляти не можуть. Обіцянкам ніхто не вірить", - сказав він.

Григоришин пояснив, що ОПЗ його цікавив як серйозний інфраструктурний проект: завод має власний порт і єдиний в чорноморському басейні пункт перевалки аміаку, і після реконструкції можна було б "освоїти і відкотити" задіяні на нім газоекономні технології на наших машинобудівних заводах "і вже після виходити на міжнародний ринок будівництва заводів по виробництву азотних добрив, який оцінюється в $5-7 млрд в рік".

"Тому ми вирішили йти на конкурс, але мали обмеження за ціною.Максимально могли заплатити за нього $500-600 млн", - сказав Григоришин.