Власник Миколаївського глиноземного заводу О. Дерипаска розпродає свої активи?

Читають: {{ reading || 0 }}Прочитали:{{ views || 903 }}Коментарів:{{ comments || 1 }}    Рейтинг:(544)         

Угода року на ринку акціонерного капіталу - IPO UC Rusal - може виявитися усього лише фікцією. За ціною, за яку Олег Дерипаска хоче продати частину своєї компанії, придбати її акції погодиться хіба що дурень. Якщо тільки покупець вже не знайдений.

Метушня навкруги IPO найбільшого російського алюмінієвого холдингу як - те відразу викликала підозри.Не продавши паперу на піку ринку і слави, навіщо Дерипаске робити це тепер, коли ціни на метали ненабагато відірвалися від історичних мінімумів, і металурги втомилися чекати відновлення попиту на свою продукцію? До того ж, окрім туманних перспектив галузі у дебютанта досить власних проблем, головна з яких - величезний борговий тягар і численні судові тяжби з кредиторами. Та і не тільки з ними: на своєму шляху до багатства і могутності дуже багатьом Дерипаска перейшов дорогу.

Звідси, схоже, і вибір майданчиків - Гонконгу і паризької Euronext. Про престижних NYSE або хоч би LSE - ні слова. Навряд чи біржі самі відвернулися від скандального емітента. Швидше, UC Rusal відмовився від їх послуг. І не з міркувань економії. Це тільки професійні піарники здатні запудрити інвесторам мізки оповіданнями про те, що подібна географія дозволить торгувати акціями 24 години в добу.Просто не може Дерипаска залучати гроші на територіях, де проти нього або його партнерів подані судові позови, - дивишся, ненароком заарештують майно(у Лондонському суді компенсації в $3 млрд за продане в 2001 році право на 20%- ную долю в "Русале" від Дерипаски вимагає його колишній компаньйон Михайло Чорною, а в США йде розгляд за позовом канадської компанії Norex Petroleum, яка звинувачує одного із співвласників "Русала" Віктора Вексельберга у відмиванні грошей при отриманні контролю над "Югранефтью").

Втім, підозри швидко розсіялися: розміщення акцій - вимога кредиторів "Русала", що намагаються усіма способами повернути свої гроші. Цілком розумна пропозиція. Продав папери - отримав гроші - повернув борги. Ну, або, принаймні, частина боргу. Побоюєшся США і Великобританії - йди в Азію, де вже майже склався новий світовий фінансовий центр.

Добре, бог з ними, з майданчиками.А почому нині алюмінієвий магнат котирує своє господарство? За 10% акцій, що виставляються на продаж, Дерипаска хоче не мало не багато $3 млрд. Тобто за усю компанію - майже $47 млрд(ринкова капіталізація плюс $16, 8 млрд боргу). Адже з $30 млрд збиралися розпочати співвласники "Русала" до кризи, коли у компанії не було такого велетенського тягаря, а попит на алюміній ріс з кожним днем.

Для більшої наочності можна порахувати і по - іншому. Минулого тижня аналітики інвестбанків отримали презентацію компанії з інтимними деталями її бізнесу в післякризовий рік. І що ми бачимо? Прибуток до амортизації і податків - найбільш важливий показник для оцінки бізнесу - минулого року склала $3, 39 млрд, а в першому півріччі цього року зафіксований збиток $160 млн.Виходить, що, якщо узяти класичний показник оцінки EV/EBITDA, і порахувати його з урахуванням торішніх результатів(більше 75% прибули - 2008, до речі, було зароблено в першому півріччі, тобто до кризи), то Дерипаска хоче продати акції з коефіцієнтом 13,8.

Але інвестори, як відомо, не дивляться на минулі показники, а намагаються прикинути, скільки компанія зуміє запрацювати в цьому, а то і наступного року. Очевидно, що значно менше. Наприклад, в Morgan Stanley вважають, що цього року EBITDA "Русала" складе усього порядку $640 млн, а наступного року - $1, 6 млрд. Відповідно, коефіцієнт EV/EBITDA тоді виросте до 73,1 і 29,3. А що говорять аналоги, на які зазвичай дивляться в таких випадках? Середній EV/EBITDA світових алюмінієвих компаній на 2010 рік складає зараз всього 9. Як мовиться, відчуйте різницю!

Звідки ж у Дерипаски такі запити і на що він розраховує? Квапитися з відповіддю не варто.Можливо, уся цей європейський - азіатська кампанія - ні що інше, як черговий спритний трюк, таємний сенс якого полягає в тому, щоб продемонструвати кредиторам пристрасне бажання продати акції і розплатитися, а потім розвести руками із словами : "Ну, не склалося"! А може бути, все набагато простіше, і покупець вже знайдений. І неважливо, що основний претендент на купівлю значного пакету, - китайська Chinalco - ніби як відмовилася від сумнівного придбання. Не даремно ж прем'єр - міністр Володимир Путін на позаминулому тижні їздив в Китай.

-


Комментариев: {{total}}


українськийполітика