Ціна президентства: Скільки грошей витрачають кандидати на передвиборчу кампанію

Чи дорого стати президентом в Україні? Два з половиною мільйони застави у ЦВК — не поріг. Десятки мільйонів йдуть лише на політичну рекламу та утримання штабу, проте найбільші витрати лишаються в тіні.

Громадське дізнавалося, скільки коштує кандидатам спроба очолити державу.

Білим по чорному, чорним по білому

На цих виборах президента в Україні зареєструвалися 44 кандидати. Кожен заплатив по 2,5 мільйонів гривень застави. Повернуть її лише переможцю або учасникам другого туру. Проте на цьому витрати кандидатів лише починаються.

Закон України «Про вибори Президента» вимагає, аби всі кандидати оплачували агітаційну кампанію виключно зі свого виборчого фонду. Гроші з таких фондів йдуть на політичну рекламу, тур країною, зустрічі з виборцями тощо. Це — так званий «білий» бюджет.

Якщо вірити звітам, найбільше кандидати витрачають на політичну рекламу. Зазвичай вона займає 50-70% від загального фонду, проте може складати й більшу частку.

Наприклад, у 2014 році виборчий фонд Петра Порошенка склав 96 мільйонів гривень, а витрати на рекламу в ЗМІ вийшли понад 82 мільйони. Так само і Юлія Тимошенко тоді витратила на медіа 85% свого фонду.

На противагу «білому», існує й «чорний» бюджет — гроші, які кандидати не вносять у фінансові звіти. Це неофіційні витрати на зарплати агітаторів та активістів у регіонах, підкуп виборців тощо.

«За грубою оцінкою, це 50-80% від офіційного виборчого фонду», — повідомив Громадському голова Комітету виборців України (КВУ) Олексій Кошель.

Півцарства за хвилину реклами

Напередодні виборів 2019 року всі медіа в країні мали опублікувати розцінки на політичну рекламу для кандидатів. Таке розпорядження отримали всі регіональні та місцеві ЗМІ від Центральної виборчої комісії.

Найбільше політики платять за рекламу на телебаченні. За одну хвилину відеоролика у прайм-тайм центральні українські телеканали просять від 4 до 350 тисяч гривень.

Наприклад, «ТРК Україна» за один показ політичного ролика на 20 секунд у прайм-тайм вимагає близько 100 тисяч гривень. А поява такого ж ролика на «Інтері» коштує близько 30 тисяч гривень. Дешевше показувати після опівночі та зранку.

Реклама на радіо дешевша. Громадський рух «ЧЕСНО» рахував, що хвилина політичної реклами перед виборами президента в прайм-тайм максимально коштуватиме 2400 гривень. Одні з найнижчих розцінок — у радіо Люкс FM. За хвилину ефіру вони просять менше 600 гривень.

Розцінки на рекламу в друкованих ЗМІ залежать від медіа та регіону. Наприклад, ціна за публікацію в топових загальнонаціональних виданнях стартує від 20 тисяч гривень. Дешевші розцінки у регіональних медіа.

На запит громадянського руху «ОПОРА» друковані видання Херсонської області надіслали свої ціни на рекламні політичні матеріали. Йдеться про суми від 3 до 10 тисяч гривень. У середньому за половину шпальти газети просять близько 4 тисяч гривень.

Білборди-сироти та нелегальний «Слуга народу»

У фінансовому звіті потенційні президенти вказуватимуть лише ті гроші, які вони використали з виборчого фонду. Але туди, наприклад, не потрапляють реклама та агітація, які стартували до офіційного початку передвиборчої кампанії.

«Нам цікаво, хто з весни по всій країні вішає білборди для Петра Порошенка і чиїм коштом, — розповідає Громадському експерт руху «ЧЕСНО» Олексій Півторак. — В Адміністрації президента кажуть, що це не вони. Міністерство інформаційної політики, яке має майже ідентичний дизайн деяких привітань у себе на сайті, теж каже, що білборди не їхні. Можливо, президент і сам не хоче цієї реклами, а її розвішують».

У Комітеті виборців задаються питанням: що саме вважати політичною рекламою? Головна претензія зараз — до промо серіалу «Слуга народу».

«Потенційні проблеми є з кампанією Зеленського, — каже голова КВУ Олексій Кошель. — Судячи з анонсів, ми в березні побачимо серіал «Слуга народу - 3». Ми наголошуємо, що кандидат мав би оплатити ці фільми зі свого виборчого фонду, оскільки Володимир Зеленський виконує там головну роль, а назва серіалу збігається з назвою його політичної партії».

Згідно з офіційними розцінками телеканалу «1+1», який транслюватиме серіал, Зеленський мав би виплатити зі свого виборчого фонду понад 1,4 мільйона гривень за показ 25 хвилин серії у прайм-тайм.

Комітет виборців уже написав офіційну заяву, що вважає рекламу телесеріалу порушенням. Проте максимально тут можна домогтися адміністративного покарання або попередження від ЦВК.

«Кандидата не можуть зняти з виборів, і це добре, бо це могло би бути інструментом маніпуляції для конкурентів, — додає Кошель. — Проте ми виступаємо за те, щоб політичну рекламу у виборчий та довиборчий період взагалі заборонити, або принаймні значно її обмежити. Це допомогло б урівноважити співвідношення витрачених коштів на рекламу та позиції кандидата в рейтингу».

Агітатори-волонтери

Цього року за виборами хоче слідкувати рекордна кількість організацій — 139. Для порівняння, у 2014 році за виборами президента спостерігали лише 10 організацій. Оплачувати їх роботу, кажуть в Комітеті виборців, кандидати будуть з «чорного» бюджету. Гроші офіційного виборчого фонду для цього використовувати не можна — по закону це вважається підкупом.

«Через тіньове фінансування ми не можемо говорити про адекватні суми. Це пояснюється тим, що кандидати вже традиційно оплачують роботу спостерігачів, а також своїх членів комісій на виборчій дільниці по всій країні. Йдеться про зарплати для 60 тисяч людей в день голосування», — Олексій Кошель пояснює, що найбільше грошей кандидати в президенти витрачають саме на активістів та агітаторів у регіонах.

Легше проводити агітацію в регіонах кандидатам, які висуваються від політичних партій, а тому вже мають розвинену мережу осередків по країні. Так, понад півтисячі осередків має партія «Самопоміч». Її лідер Андрій Садовий вже зареєстрував виборчий фонд, який його команда планує поповнити на 80-90 мільйонів гривень.

«У нас одна з найбільш структурних мереж в Україні, — каже Громадському Олег Лаврик, голова штабу Андрія Садового. — В областях та селищах нам допомагають тисячі волонтерів. Доволі часто це або самі партійці, або їхні родичі. Звітувати про свої витрати ми будемо раніше за офіційні дати. Також оприлюднимо поіменно перелік усіх донорів, які давали гроші до виборчого фонду».

У те, що агітатори в регіонах — волонтери, в КВУ не вірять. Олексій Кошель каже, що кандидат легально навіть не може забезпечити цих людей чаєм чи бутербродами. Це вже буде вважатися підкупом, а тому подібні кошти треба було б законодавчо легалізувати.

«Якщо кандидат легально оплатить з фонду, скажімо, транспортні послуги для спостерігачів, агітаторів чи членів комісії, закон це вже тлумачить як підкуп. Треба змінити положення чинного законодавства з боку ЦВК, щоб легалізувати подібні тіньові витрати», — каже голова КВУ Олексій Кошель.

У громадському русі «ЧЕСНО» пробували з’ясувати, скільки кандидати платять агітаторам. За їхніми підрахунками, ціна однієї розданої газети в місті — 50 копійок, а в селі — гривня. Зарплати юристів та інших працівників штабів можуть бути ринкові — 10-15 тисяч гривень. Оплата роботи політтехнолога, який керує всією передвиборчою кампанією кандидата, залежить від його досвіду та зв’язків. Тут мова вже про суми від 15 до 100 тисяч доларів.

Чорні схеми кандидатів

Комітет виборців України повідомляє, що в період з жовтня по грудень 2018 року п’ять парламентських партій розповіли на своїх сайтах про заходи, які можна вважати непрямим підкупом виборців:

«Йшлося про роздачу від імені політичних партій товарів для виборців. За даними КВУ, про це згадано на веб-сайтах БПП, «Батьківщини», «Опозиційного блоку», Радикальної партії Олега Ляшка та «Народного Фронту».

Зокрема, як зафіксував КВУ, політики агітують у дитсадках та школах. Наприклад, у Сумській області представники «Опозиційного блоку» відкрили дитячий майданчик для одного дитсадка, а іншому подарували гральний майданчик та пральну машину.

У Херсонській області представник «Батьківщини» передав дошкільному закладу холодильне обладнання, а від представників Крижопільської районної організації БПП дарували ноутбуки.

Тіньові витрати також йдуть на розміщення компромату на конкурентів у ЗМІ, силові дії та провокації, на так звані «ботоферми». Так, журналісти проекту «Схеми» публікували розслідування про масові фейкові сторінки — «ботів» політичних партій та окремих політиків. Це користувачі, яких насправді не існує. За гроші вони публікують позитивні дописи та коментарі про певних політиків, всіляко спотворюючи громадську думку.

«Є достатньо сервісів, які пропонують створення акаунтів від 20 центів до 20 доларів. Це — неякісні боти, які можуть бути забанені, виключені, видалені, — розповідає журналістам «Схем» медіа-консультант Олександр Клімашевський. — Якісна підтримка рахується в тисячах доларів. Якщо ми говоримо про розвиток мереж, то підтримка мережі може коштувати 3-4 тисячі доларів на місяць, 10 тисяч доларів на місяць, в залежності від того, скільки ми хочемо охопити цими ботами».

Розцінки також є за «вкид» інформації та її розповсюдження, «тролінг» опонентів, запуск потрібних меседжів та роботу із цільовою аудиторією в соціальних мережах. Оплата за подібні послуги стартує від 1,5 до 16 тисяч доларів на місяць і вище.

Хто скільки витратив — дізнаємось у березні

Скільки офіційних мільйонів гривень кандидати у президенти витратять на ці вибори, стане відомо наприкінці березня. Свої перші звіти вони мають оприлюднити за п’ять, а потім — за два дні до виборів.

Але за рахунок усіх «тіньових» витрат суми, які кандидати реально використають на передвиборчу кампанію, можуть бути в півтора-два рази вищими за ті, про які вони офіційно прозвітують.

Ще більше витратять кандидати, які вийдуть у другий тур. Тут, за підрахунками громадського руху «ЧЕСНО» та Комітету виборців України, фінальні суми починатимуться від 50 мільйонів доларів.

Комітет виборців наголошує, що в українському законодавстві досі немає дієвих запобіжників проти впливу великих грошей на політику. Наприклад, не встановлено максимальної межі виборчого фонду, що ставить кандидатів у президенти в нерівні умови.