Особливості національного адміністрування

Великий японський банк виділив кредит на будівництво терміналу D в аеропорту Бориспіль ще в 2005 році. І терпляче чекав, поки ми зволимо його "освоїти". Мінялися уряди, мінялося керівництво аеропорту, йшли судові "розбирання" відносно інших об'єктів на його території...

Мінялися уряди, мінялося керівництво аеропорту, йшли судові "розбирання" відносно інших об'єктів на його території... Нарешті, місяць тому підрядник для терміналу D був відібраний. І буквально в "п'яти хвилинах" від остаточного рішення в справу втрутилося "політичне рішення".

Тепер держава відмовляється від японських грошей і віддає будівництво в руки приватників. Японський банк міжнародного розвитку(JBIC) більше не матиме відношення до будівництва терміналу. Як заявив міністр транспорту і зв'язку Йосип Винский, "це політичне рішення, яке було прийнято на останньому засіданні Кабміну". Ще на початку липня міністр транспорту не розумів, чому прем'єр - міністр пропонує перенаправити засоби від японського кредиту на будівництво інших об'єктів, наприклад, окружної дороги в Миколаєві. Тепер же Винский вже в курсі подій. Судячи з усього, йому випала в цьому питанні місія тільки озвученню рішення уряду, вірніше, глави Кабміну. Винскому ідея явно не подобається - інакше б роботу курирувало його відомство, причому на іноземні гроші.

Слід враховувати наш вітчизняний рівень корумпованості всього і уся.Ментально працювати з нами можуть хіба що італійці і представники латиноамериканських і азіатських країн, яким не треба пояснювати поняття "відкат" і інші аналогічні йому. Звичайно, можна говорити про те, що причиною відмови від японського кредиту стало усього лише банальне бажання чиновників заробити на традиційних для вітчизняного тандему "бізнес - влада" поняттях. Свого часу авторові довелося ознайомитися з переліком вимог, які висувала одна японська компанія до своїх потенційних українських партнерів. Серед них значився "щотижневий звіт про витрачання засобів", і призначення складу менеджменту, що управляє, на суто паритетних началах(попри те, що українських інвестицій в проекті була більше половини). Як було пояснено приватно, кожен японець тим би самим "прикомандировувався" наглядати за кожним українцем в раді. Подумавши про таку захоплюючу перспективу, наші від проекту відмовилися.

Поступили б так недовірливі нащадки самураїв і у випадку зі своїм багатостраждальним кредитом - важко сказати. Все - таки тут йшлося про вже винесену ухвалу, причому на державному рівні. До того ж кредит був виділений більше трьох років тому. Проте до практичної частини його реалізації приступили тільки нещодавно. Вже був оголошений і схвалений підрядник - турецька група Dogus/Alarko/YAD(YDA), що перемогла в тендері іспанську Obrascon Huarte Lain. Треба було починати "освоювати", і тут з'явилася принципова відмова від самої ідеї японських інвестицій.

Так, було б банально і очевидно прокоментувати цю подію в дусі "побоялися контролю з боку японців" і "не побачили можливість розікрасти".Цей чинник теж, більш ніж ймовірно, "має місце бути", але які ж ще можуть бути причини такого рішення?

Урядом України і Японським банком міжнародного розвитку 29 березня 2005 року в Києві було підписано угоду(у формі обміну нотами) між урядами двох країн про надання кредиту для фінансування проекту розвитку аеропорту "Бориспіль" на термін 30 років і на суму 19 млрд. 92 млн. йен(близько 180 млн доларів). Термін погашення кредиту встановлювався з 10 вересня 2015 р. по 10 березня 2035 року. Проект передбачав будівництво нового терміналу пропускною спроможністю 1 тисяча пасажирів в годину, будівель, 3-5 - поверхової парковки, ремонт дорожнього полотна в аеропорту.

За планом, будівництво повинне було початися в другому кварталі 2008 року. Проте, як бачимо, у кінці червня відбулося тільки визначенні підрядника. Завершити будівництво повинні були в третьому кварталі 2010 - го.У кінці січня Бориcпольский аеропорт отримав від банку черговий транш у розмірі 8,028 млн.

Після минулої в другій половині червня інформації про остаточне визначення кампанії - підрядника відразу ж почала приходити інформація про можливе перенаправлення засобів, що виділяються японським банком. Йосип Винский забив на сполох: такі заходи приведуть до фактичної денонсації угоди, заявляв він трьома тижнями раніше. "Цей кредит регулюється документами і угодами між українським урядом і японським банком, де чітко записано, що кредит йде на Бориспільський аеропорт. Це цільовий кредит. Уряд, звичайно, може прийняти рішення, але сьогодні є угода, яка в силі", - публічно роз'яснював він. В результаті стало зрозуміло: якщо засоби перенаправити не вийде, доведеться відмовлятися від самого кредиту. Отже, треба його розірвати шляхом виходу з угоди однієї із сторін.

Куди ж уряд планував перенаправити японські гроші, а це, не багато не мало, 175 млн. доларів? Офіційно було озвучено ще одне "будівництво століття" - будівництво окружної дороги і мостового переходу через Південний Буг в Миколаєві. Ось пряма мова прем'єра на нараді з адміністративно - господарським активом Миколаївської області 4 липня : "Доки я говорю про план для того, щоб для "Борисполя"(аеропорту) змогли притягнути інвестора за відкритою аукціонною схемою, нехай будує термінали не за державні кошти, а цей кредит переведемо в Миколаїв для того, щоб добудувати окружну дорогу".

Об'їзна дорога в Миколаєві прозвучала з вуст Юлії Володимирівни не просто так. Проект об'їзного моста був поданий на розгляд Кабміну одночасно з проектом реконструкцією "Борисполя" в 2004 р., і схвалений японською стороною.Рік тому, в червні 2007 року, в Миколаєві побувала делегація Японського банку міжнародної співпраці. Проект будівництва об'їзної дороги і моста через Південний Буг, який допоміг би потокам великовантажного транспорту минути Миколаїв, оцінюється в 400 млн. доларів. Як і бориспільський проект, це будівництво повинне було здійснюватися у рамках Програми Офіційної Допомоги Розвитку(ОПР) Уряду Японії.

Проте "особливостей національного адміністрування" в особі перенаправлення засобів з об'єкту на об'єкт японці не розуміють. Вони - за чітке дотримання умов кредитування. Потому тепер на місце держави в проект будівництва терміналу D прийде приватний інвестор. І, побачивши цього інвестора, напевно пов'язаного, - прямо або побічно - з бізнес - інтересами кого - або з представників нинішнього Кабміну(Йосипа Винского зі списку можна виключити), ми зможемо відповісти на питання "Кому вигідно"?.Кому вигідно розривати в останню хвилину контракти і ризикувати тим самим репутацією країни?