Телеафера або медіабізнес по - украински

Є три добре перевірених способу для того, щоб дуже швидко і дуже багато "запрацювати" в Україні.

1. Приватизація. Коли за дешево або навіть безкоштовно можна державно - громадське зробити своїм. Телебачення тут не виключення. Приклади такі просто чудові, але це тема для іншої статті.

2. Захоплення чужої власності, по - новомодному - "рейдерство". І дешево і сердито. Більше злості, поменше моралі, совісті, патріотизму. Чим віроломніше і цинічніше, тим легше зійде з рук.

3. Створення посередника. Адже м'ясо, наприклад, від виробника до прилавка дорожчає аж в чотири рази. А посередник в масштабі країни - Клондайк! Як з газом - не важливо скільки варто, важливо - хто відсоток знімає і з ким ділиться.

Вдумливий читач напевно звернув увагу на стійке правило, що склалося : якщо в заявах про бізнес нарочито голосно звучить слово "національний", означає безбожно брехатимуть. А якщо часто повторюється слово "народ" - безсоромно грабуватимуть. Чого варта тільки афера з народним автомобілем, коли на базі "Таврії" пообіцяли створити для "народу" лінійку "національних" суперавтомобілів, включаючи сідельний тягач. Адже повірили громадяни! Машин, звичайно, нових не з'явилося, зате з'явилася пара - трійка сімей мультимільйонерів. Адже деньжища були перемелені огромадные! Прибуток від одних обмежень на ввезення авто з - за межі фантастична - аж дух захоплює. Просто і надійно. Час пішов - кінці у воду.

Але ближче до нашої теми. Сьогоднішня розмова - про чергове масштабне обдурювання, заручником якого виявилася ціла галузь і десятки мільйонів людей.Називається цей бізнес - проект малозрозуміло для більшості його користувачів, але багатообіцяюче для його творців - "провайдер програмної послуги". Замовники проекту - структури, які в результаті останніх переділів власності захопили в управління рекламний і медіабізнес в країні. До речі, значна їх частина контролюється хазяями з - за межі! Виконавець проекту - Національний радий України з ТБ і РВ.

Цілі проекту :

а) захоплення у власне безкоштовне користування кращої технічної частини ресурсу, що забезпечує ринок кабельного телебачення, що розвивається;

б) припинення доступу до "несвоїх", як правило, якіснішим програмам, з одночасним штучним збільшенням рейтингів і доходів від показу власного сурогату(адже не секрет, що три чверті мовлення компаній - замовники проекту - це залежаний зарубіжний продукт, що густо обмазав рекламою тютюновий, - спиртних і зарубіжних брендів);

в) створення єдиного посередника, через якого проходитиме усе зарубіжне мовлення(що - те на зразок власної приватної митниці з усіма її атрибутами - митами, акцизами і відкатами).

Плюси пректа. Ніяких первинних вкладень. Швидкість реалізації. Надприбутки. Адже фінансова сторона медіабізнесу погано контролюється державою, що дозволяє легко виводити засоби за рубіж під приводом оплати авторських прав або закупівлі контенту і - просто в офшори, без жодного приводу.

Мінуси проекту. Правове беззаконня.Може привести до безповоротних наслідків у вигляді повної деградації реального національного медіабізнесу. Не виключені юридичні і політичні конфлікти - аж до міжнародного рівня - навколо питань цензури, обмеження свободи бізнесу, монополізму і інших недемократичних явищ.

Стартував цей проект у березні 2006 року. Час був вибраний вдале. У повній нерозберисі останніх днів існування тепер уже "позаминулого" складу Верховної Рады були укинуті і під шумок протягнуті зміни до Закону "Про телебачення і радіомовлення". Відбулося і поверилось: зворотної дороги немає! Україна отримала свого доморослого "провайдера програмної послуги", при тому, що нічого такого подібного світова телевізійна практика до цього не знала. Але далі - більше.Спочатку умовляннями, потім обманом(обіцянкою підписання універсалів і клятвою у вічній любові і дружбі), а потім просто загрозами відверто почали заганяти кабельників в програмне стійло, тобто ліцензувати їх ще і як провайдерів, не пояснюючи особливо, що це таке і навіть не спромігшись скласти хоч які - те ліцензійні умови. Аби встигнути клеймо поставити.

Дуже скоро зрозумівши що до чого і оскільки - замість того, щоб, як замислювалося, цілувати державні руки членів Нацради, захоплюватися їх мудрістю і прозорливістю - кабельні оператори встали на диби. Пішли розмови про корупційну змову, подвійне ліцензування, порушення свободи підприємництва, цензуру, знищення кабельного телебачення як галузь. Потім почалися публічні питання до Нацради - зрозумілих відповідей, звичайно ж, не послідувало. Обидві сторони почали подавати позови до судів - усі справи були виграні кабельниками.Після цього почалося жорстке пртивостояние. З одного боку Нацрада, з іншої - Союз кабельного телебачення України і асоціація "Укртелесеть".

Нацрада діяла своїми перевіреними методами - розсилав по областях фальшивки - доноси на керівників СКТУ і УТС і відверто брехав, через слово повторюючи "національний" і "народ"(що це означає, повторюватися не буду). Кабельники у відповідь публікували статті і писали офіційні листи, засинаючи їх переконливими фактами і прикладами, проводили прес - конференції, вели консультації, пояснюючи, що хитропринятый закон виконати неможливо, не порушуючи Конституції і ряду кодексів і законів країни. Не полінувалися кабельники з'їздити у Брюссель, Берлін і Амстердам, де провели переговори із законодавцями і керівниками телекомунікаційного бізнесу Європи, отримавши підтримку і остаточно усвідомивши глибину занедбаності процесів, що відбуваються в Україні.Після цього у кабельників не залишилося іншого виходу, окрім, як заявити вимога про відставку Нацради і звернутися до уряду, парламенту і президента з проханням втрутитися і врятувати галузь від запланованого знищення. Інакше дуже скоро, включаючи телевізор, український глядач з гіркотою усвідомлює: те, що йому пропонують дивитися, стало набагато гірше і значно дорожче.

Травень 2008 року. З усіх 600 операторів в Україні близько 300 вже загнані в кут - пролицензированы як провайдери. Захоплення у безкоштовне користування кращої частини ресурсу в кабелі під знущальною назвою "Універсальна послуга" успішно завершене. Вийшло положення Нацради про заборону використання провайдерами в кабельних мережах більшості зарубіжних каналів, до яких глядач звик і без яких кабельне телебачення, як бізнес, існувати не може. "Телевізійна митниця" запрацювала. На безмежному і нескінченному шляху в ЄС...

Повинно ж кому - те з керівників України стати соромно за таке знущальне обдурювання її громадян або вони дивляться телевізор тільки тоді, коли показують їх виступи?

Олег Александров