Сміттєвий вітер, дим з труби.

27.08.2008 15:50

Історія із спробами створити в Миколаєві новітнє сміттєпереробне виробництво налічує, як мінімум, 10 років. Саме тоді уперше прозвучала пропозиція від невідомого підприємства з абсолютно ні про що назвою "Камелот", що не говорить, про будівництво мусоросжигающего заводу на базі устаткування відомої німецької компанії "Lurgi". Проте тоді проект не сподобався міській общині.Потужній на ту годину опозиції антимера - за визначенням, оскільки в деякому розумінні лобіювався, екологам - з - за неприйняття самої технології спалювання, економістам - з - за його непомірній вартості більш ніж в 100 млн. доларів(про євро тоді ще ніхто не чув), а всім разом - з - за вимог інвестора надати йому некволий шматок міської території під реалізацію проекту плюс бюджетні гарантії. Коротше, проект тихо здох.


Були і ще більше дослідні установки миколаївських підприємств "Инпроектсервис" і "Совэнергоресурс", що перетворювали сміття на рідке вуглеводневе паливо, але і там справа не просунулася. Від дослідної установки до промислового виробництва - велика дистанція, пройти яку без масштабних інвестицій виявилося нереальне. І ось останнім часом николаевцам поступили відразу чотири більш ніж реальних пропозиції про створення підприємств по переробці сміття за допомогою чотирьох різних технологій.


Відразу відмітимо, що одно з них коштує осібно. Це проект японської корпорації "Мидзухо" - швидше чисто екологічний, чим комерційний. Суть його зводиться до того, що японці в співдружності з поляками мають намір добувати із сміттєвого газу метан, заздалегідь рекультивировав міський полігон по похованню твердих побутових відходів(ТБО) в Коренихе. Хоча насправді "полігон" є величезним смердючим звалищем з мільйонами кубів сміття і тисячами кубометрів отруйного фільтрату, проникаючого глибоко в товщу землі і отруюючого підземні води. Ну та бог з нею, з місцевою екологією. Головне - японці піклуються про екологію всесвітньою і мають намір здійснити цей проект у рамках виконання своєю країною Кіотської угоди про скорочення викидів парникових газів. Механізм простий:"сміттєвий газ", що впливає на парниковий ефект, не потраплятиме в атмосферу, культурно "добуватися" з метою витягання з нього комерційно привабливої складової - метану.


Три інші проекти запропонували три ТОВ з однотипними назвами, в яких фігурує слово "ач". Так ТОВ "АЧ - Планета" пропонує(см.здесь)

побудувати в районі все того ж міського звалища завод по сортуванню і переробці ТБО. При цьому передбачається використати технологію термічної переробки в закритому просторі, внаслідок чого сміття перетворюватиметься на синтетичний газ і шлаки(відходи).


Другий проект ТОВ "УКР АЧ" банальний - на базі колишньої котельної СПБ "Машпроект" побудувати сжигательный завод на базі німецького устаткування.


Третій проект ТОВ "АЧ - Союз" оригінальніший. Він припускає будівництво на базі вже викупленого гідролізного заводу в Ольшанском заводу

( см.подробнее тут

)де услід за механічним сортуванням відбуватиметься переробка сміття на той же газ і т. н. "альтернативне паливо", яке можна використати у виробництві цементу в силу його дешевизни в порівнянні з традиційним. Його продаватимуть цементному заводу в Ольшанском, а якщо з'являться надлишки - і іншим цементним заводам.


Природно, усі три ТОВ і японці, що прилучилися до них, обіцяють, що їх дітище буде екологічно чистим і вкрай безпечним.


Вартість заводу ТОВ "Ач - Планета" позамежно висока за мірками Миколаєва - 170 млн. євро. Термін його окупності не відомий, але напевно обчислюватиметься десятиліттями. А з урахуванням того, що завод розрахований під переробку 500 тис.тонн сміття в рік(Миколаїв робить мінімум в два рази менше), незрозуміло коли ж він взагалі окупиться. Сжигательный завод "УКР АЧ", здатний утилізувати 170 тис. тонн сміття в рік обійдеться куди дешевше - всього те в 10 - 12 млн. євро. Вироблювані на території Ленінського району Миколаєва тепло, пару і, можливо, електроенергію "прибудувати" буде нескладно. Окупність проекту - 20 років. А ось "Ольшанский" проект вартістю всього в 114,5 млн. грн і окупністю всього в п'ять років припускає переробку 1 млн. кубометрів ТБО в рік, що порівнянно з реальними об'ємами миколаївського сміття. Враховуючи попередній сумний досвід першопроходців, від міста інвестори вимагають в основному тільки одно - саме сміття і майданчик під виробництво.


При цьому "Ольшанскому" проекту від Миколаєва не треба не лише звалища, але навіть землі, адже територія давно розваленого гідролізного заводу вже і так куплена потенційними інвесторами.Вони вимагають тільки одного: згоди мерії передавати їм все миколаївські ТБО.


При цьому усі три інвестори готові самостійно вивозити сміття на свої підприємства чи в частковому навіть повному об'ємі. Правда, в останньому випадку без роботи залишаться усі існуючі візники, що явно загрожує санкціями з боку Антимонопольного комітету. А тому на перевезенні усіх об'ємів сміття ніхто з них особливо не наполягає.


І, зрозуміло, попри те, що сміття стає цінною енергетичною сировиною, ніхто з трійці не збирається купувати його у городян. Не, по - колишньому, як і сьогодні платити будуть городяни - за збір, вивезення і поховання. І хоча все обіцяю, що тарифи на вивезення сміття будуть у рамках існуючих, навіть наші божевільні показники інфляції показують, що їх об'єктивно доведеться підвищувати. А вже якщо переробник ТБО виявиться монополістом, тарифи і зовсім можуть злетіти на небачену висоту.


Кого ж з трьох "заводчиків" віддасть перевазі мерія? Напевно, найнаочніша непряма відповідь на це питання дає рівень представництва презентацій проектів. Перший з них був представлений громадськості скромно, в малому залі міськвиконкому, на засіданні консультативного комітету при одній з комісій міськради, що не має абсолютно ніякого відношення до житлового - комунальному господарству. І хоча на презентації був присутнім перший віце - мер Юрій Гранатуров, усім своїм видом він неначе давав зрозуміти, що з'явився тут як би випадково, так, поміж іншим. Природно, присутні проект не просто розкритикували, а фактично "затюкали". Другий проект презентувався у буфеті Російського театру, з міського начальства був присутнім тільки заст. міського голови по ЖКГ. І як тільки присутні почули, що йдеться про спалювання сміття, вони дружно виразили своє "фе".


А ось презентація третього, "Ольшанского" проекту ТОВ "АЧ - Союз", що пройшла в Російському театрі, відрізнялася куди великим представництвом. Тут був і міський голова, і його зами, і глави адміністрацій двох районів міста, і представники адміністрації Миколаївського району, де передбачається будівництво самого заводу. І розмови з їх вуст лилися найсолодші, навіть, незважаючи на їдкі зауваження депутатів, що прийшли сюди. Якщо судити по презентаціях, явним фаворитом міської влади є "АЧ - Союз".


Наскільки вірне таке поверхневе враження, судити доки рано. Та і остаточно слово повинні сказати фахівці - екологи, економісти, комунальники. Але з точки зору інтересів міста, проект і справді виглядає цікаво:від міста окрім гарантії передачі усього сміття не потрібно нічого, навіть землі, саме виробництво буде розташовано далеко від Миколаєва і на міську екологію ніяк не вплине. А то, що проект не передбачає переробку будівельного сміття, а також існуючих похованих ТБО з полігону в Коренихе, так це сміття і можна везти в Корениху і використати для рекультивації звалища, пустивши сюди всюдисущих японців, заклопотаних Кіотською угодою і здобиччю метану. Адже і справді об'єктивно японський проект органічно доповнить "Ольшанский".


Але це доки умоглядні висновки. А ось що скаже міська влада, ми дізнаємося досить скоро. Можливо, вже навіть нинішньої осені.

Фотофакт