Володимир Огрызко : "Україна стане членом НАТО і матиме добросусідські відношення з Росією"

Джерело: "Дзеркало тижня"

Напруга після Бухарестського саміту Північноатлантичного альянсу не лише не спадає, але і посилюється:у грудні міністри закордонних справ країн - членів НАТО обговорюватимуть питання про приєднання України і Грузії до Плану дій відносно членства в цій організації(ПДЧ). Росія не має наміру допустити цього і йде на загострення відносин з цими країнами, дозволяючи собі публічні загрози на адресу Києва і Тбілісі. Нагадаємо, що не так давно міністр закордонних справ Сергій Лавров і начальник генштабу Збройних сил РФ Юрій Балуевский заявили, що Росія робитиме все, щоб не допустити прийняття України і Грузії в НАТО.

Київ вирішив не залишати без уваги загрози, що прозвучали, і звернутися до міжнародного співтовариства. Цього тижня стало відомо, що українське зовнішньополітичне відомство направив на адресу ООН лист з приводу цих скандальних висловлювань представників Кремля."ЗН" звернулося до міністра закордонних справ України Володимира ОГРЫЗКО з проханням прокоментувати це поводження, а також результати його переговорів з Сергієм Лавровим.

- Пан міністр, цього тижня МЗС України направив в штаб - квартиру ООН заява з приводу висловлювання російських високопоставлених осіб. Чи є реакція ООН? Яких дій ми можемо чекати від Генассамблеи ООН? Чи буде цього кроку вистачає, щоб з боку Росії більше не звучали загрози на адресу України?

- МЗС направив заяву в Генассамблею ООН в день його публікації. Але, на жаль, і там не все робиться занадто швидко.

Не хочу заздалегідь говорити про увесь арсенал наших можливих дій. Є дуже серйозні механізми впливу. Передусім - міжнародно - правові. І ви знаєте, що ми ними скористалися, коли у минулому відбувалися подібні події. Зокрема, було звернення в Раду Безпеки ООН.Але мені здається, що зараз зроблені правильні висновки. Ми - Україна і Росія - вічні партнери і сусіди. Ми житимемо і працюватимемо разом. Тому про заяви подібного типу взагалі мові йти не повинно. І якщо у кого - те у котрий раз не витримають нерви і вони усі - таки з'являтимуться, ми залишаємо за собою право застосовувати усі необхідні міжнародно - правові важелі.

- До речі, цього тижня в ООН також розглядали ситуацію, що склалася навколо збитого над територією Абхазії грузинського безпілотного літака, - розвідника. Цей інцидент став черговим подразником між Тбілісі і Москвою, як і недавнє рішення Володимира Путіна підняти статус стосунків Росії з Абхазією і Південною Осетією. Грузинська сторона розцінює ці дії Кремля як спроби анексувати частину грузинської території.Як Київ оцінює реакцію Москви? Які наслідки вони можуть мати для Південного Кавказу?

- МЗС України вважає, що такі кроки ставлять під загрозу процес мирного врегулювання в регіоні. Ми вже не раз заявляли і заявляємо, що питання територіальної цілісності Грузії не підлягає сумніву. Ніякі односторонні дії відносно Грузії нами не будуть прийняті як законні. Ви знаєте реакцію Європейського Союзу, Сполучених Штатів. Ця позиція співзвучна тій, яку займає Україна.

- Коли відносно Грузії Росія використовує абхазький чинник, то у випадку з Україною російські високопоставлені чиновники доки прибігають до заяв.Під час ваших переговорів в Москві чи пояснив міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров, що він мав на увазі, коли заявляв, що Росія зробить все, щоб не допустити прийому України і Грузії в НАТО?

- Під час мого недавнього візиту в Росію я виразив нашу стурбованість останніми висловлюваннями російських високих посадовців. Власне кажучи, поняття "все" російськими колегами трактувалося в контексті розуміння ними підходів української сторони до євроатлантичного вибору. Тому вони виходять з необхідності вживати заходи на двосторонньому рівні і на міжнародній арені, які б цьому курсу завадили.

Ми у котрий раз пояснили, що Україна є суверенною державою, що у нас свої зовнішньополітичні інтереси. Ми інформували російську сторону про те, що політика вступу України в НАТО є об'єктивною і послідовною.Що цей курс був підтриманий українським народом, коли більшість проголосувала за Віктора Ющенка на президентських виборах, а також під час останніх парламентських виборів, оскільки в угоді партій, що сформували коаліцію, записано, що вони підтримують приєднання України до ПДЧ і НАТО. А на рівні законодавства курс був закріплений ще в 2003 році. Ми ще раз підкреслили, що ця позиція не є антиросійською.

З нашого боку було запропоновано понизити температуру висловлювань і перейти на нормальний двосторонній діалог, щоб зняти стурбованість, наявну у російської сторони. Практичним інструментом цього діалогу будуть консультації, почало яким за нашою ініціативою могло належати давным - давно. На жаль, з - за неготовності Росії вони постійно відкладалися. Але тепер ми домовилися, що в травні на рівні замминистров закордонних справ відбудеться перший раунд таких консультацій.

За підсумками переговорів з г - ном Лавровим мені показалося, що такі заяви, не говорячи вже про дії, про які в них говорилося, зняті з порядку денного, і їх більше не буде.

- Російська сторона пояснила, чому вона вважає загрозою для себе вступ України до НАТО? Які аргументи вона наводила проти членства нашої країни в альянсі?

- Конкретних аргументів ми знову - таки не почули. Ми звернули увагу російських колег, що нинішні стосунки між їх країною і НАТО значно глибше і всеохватывающи, чим у України і альянсу. Тому в умовах, коли існують такі глибокі стосунки з "ворожою структурою", заперечення щодо інтеграції України в цю організацію є як мінімум нелогічними.Як тоді пояснити громадськості в Росії і за її межами, що коли РФ розвиває стосунки з "ворожим табором", то це добре, а вступ в цей "ворожий блок" якого - те іншої держави - погано? Ми намагалися донести цю логіку, але не знаю, чи була вона сприйнята.

- Деякі російські політики звинувачують Київ, що приєднання до НАТО є порушенням базового політичного договору між Україною і Росією і закликають у разі вступу нашої країни до альянсу його денонсувати...

- Базовий договір і вибір кожної із сторін формули забезпечення своєї безпеки абсолютно між собою не пов'язані. Це абсолютно штучні прив'язки, які не мають ніяких підстав. Ми забезпечуємо свою безпеку так, як вважаємо за доцільне.В той же час, як це і записано в законі про основи національної безпеки, ми робитимемо все від нас залежне, щоб стосунки з Росією були якнайкраще. І ми від цієї формули не маємо наміру відмовлятися.

- Так опоненти членства України в НАТО говорять, мовляв, як же можна вступати до альянсу, якщо з - за цього погіршуються стосунки з Росією...

- Гадаю, ситуація надзвичайно проста: Україна стане членом НАТО і матиме добросусідські відношення з Росією. Ніхто не збирається будувати берлінські стіни, ніхто не збирається створювати бар'єри між людьми. Це якраз приклади старого мислення, мислення минулого. Ми ж дивимося в майбутнє.

- Під час недавніх парламентських слухань в Держдумі ряд російських депутатів зв'язували пролонгацію великого політичного договору з продовженням терміну перебування ЧФ Росії в Україні.Чи роблять таку прив'язку російські дипломати?

- Про це не йдеться, в усякому разі, на офіційному рівні. Під час наших переговорів я ще раз підкреслив, що ми виходимо з простої істини: договір в 2017 році припиняє свою дію. У Москві ми передали російській стороні проект меморандуму про підготовку до виведення ЧФ з української території. І, як ви знаєте, нещодавно посол РФ в Україні г - н Черномирдін у котрий раз підтвердив, що в 2017 році Росія залишить Севастополь і інші військові городки, які сьогодні використовує російський Чорноморський флот.

Але, безумовно, на переговорах у рамках підкомісії з питань функціонування і тимчасового перебування ЧФ РФ в Україні ми говоритимемо про належну підготовку до виведення Чорноморського флоту з нашої території. Нам треба заздалегідь продумати багато деталей саме для того, щоб уникнути проблем: гуманітарних, оскільки йдеться про живих людей, про їх сім'ї;технічних, оскільки це велике військове з'єднання; екологічних, оскільки в Севастополі сконцентрована велика кількість зброї, і не можна допустити ще одній Новобогдановки.

- Але росіяни говорять, що до закінчення дії договору ще дев'ять років, і тому рано говорити про підготовку етапів виведення підрозділів ЧФ Росії. Яким чином Київ примушуватиме росіян до переговорів?

- Гадаю, що перше обговорення проекту меморандуму все - таки відбудеться вже в червні на засіданні підкомісії з питань функціонування і тимчасового перебування ЧФ в Україні. І ми ще раз звернемо увагу на необхідність дуже чітких і конкретних кроків. Сподіваюся, що наш сигнал буде почутий. Якщо ні, почнемо думати, як зробити так, щоб його почули.

- Ряд українських політиків пропонує домагатися надання Будапештському меморандуму статусу міждержавного багатостороннього договору, який би ратифікували усі парламенти держав, - гарантів. Це можливо? Чи можуть гарантії, надані цим документом, замінити Україні членство в НАТО?

- Гадаю, це був би самообман. Потрібно згадати, як готувався цей документ, тоді, можливо, ці політики зрозуміють, що сподіватися на надання цими країнами відповідних гарантій безпеки у вигляді ратифікованих договорів не доводиться, а на безрезультатні переговори підуть роки. Те, що пропонується, - одна із спроб відвернути увагу громадськості від ключового питання забезпечення національної безпеки України і підмінити його якими - те ефемерними гарантіями, які насправді не діятимуть.

Згадайте, що у Будапештському меморандумі прописане:у разі загрози національної безпеки України буде можливість провести консультації з того або іншого приводу. Якщо це гарантії, тоді нам їх явно занадто мало. Сьогодні ми повинні займатися не консультаціями, а мати чіткі механізми захисту свого суверенітету. Тим більше, коли як мінімум одна країна - гарант дозволяє собі висловлювання, про які ми говорили вище. Які ж це гарантії? Такі речі мені здаються насправді досить ефемерними. На мою думку, сьогодні питання не в "будапештських гарантіях", а в тому, щоб приєднатися до НАТО, цього випробуваного механізму, що дозволяє реально гарантувати безпеку.

- Україна має шанс в грудні цього року приєднатися до Плану дій відносно членства в НАТО.Наскільки велика залежність ухвалення рішення відносно ПДЧ від внутрішньополітичних подій в країні?

- Щоб ми в грудні приєдналися до ПДЧ, нам треба зробити надзвичайно серйозні, дуже конкретні кроки для поглиблення нашого внутрішнього державного реформування. І, безумовно, політична стабільність в Україні є одним з найважливіших елементів. Держави - члени альянсу хотіли б бачити нашу країну політично стабільною, передбачуваною, прогнозованою. Президент нещодавно афористично сказав, що він скує коаліцію ланцюгом. Я сподіваюся, коаліція триматиметься і працюватиме. Але те, що у нас йдуть внутрішні дискусії, мені здається, теж сприймається в НАТО з розумінням, оскільки ним є з чим порівнювати.

- чи Збирається Київ все ж піти на односторонні кроки, передбачені міжнародним правом, щоб вирішити питання делімітації Керченської протоки?

- В Москві ми домовилися, що на наступному засіданні делегацій по розмежуванню Азовського і Чорного морів і Керченської протоки, яке буде в червні, ми завершимо переговори з делімітації в Азові. Це буде серйозним результатом. Сподіваюся, домовленості будуть досягнуті, оскільки там залишилися деякі технічні питання: треба, щоб фахівці прорахували лінію розмежування. Ситуація відносно Керченської протоки значно складніша: ми тут взаєморозуміння доки не досягли, а лише обмінялися пропозиціями, які вивчаються. В ході наступного раунду ми спробуємо їх об'єднати. На випадок, якщо цього не станеться, у нас запрограмовані заходи, які так чи інакше будуть зроблені.

- Чому досі не відбулося перше засідання загальної комісії з демаркації украино - російського кордону?

- Тому що, на превеликий жаль, йде затягування з російського боку. Під час мого візиту в Москву ми повинні були підписати угоду про демаркацію. І ще два тижні тому нам заявили, що усі документи готові. Але раптом, за день до переговорів, з'явилися які - те нові обставини, які цьому завадили. Ми звернули увагу російської сторони на неприпустимість затягування цього процесу. Нам пообіцяли, що найближчим часом усі документи будуть готові. Мені важко сказати, чи тільки технічні тут причини. Але складається враження, що є і інші чинники...