Базар відкритий. У Україні розпродають малі партії

Читають: {{ reading || 0 }}Прочитали:{{ views || 821 }}Коментарів:{{ comments || 0 }}    Рейтинг:(492)         

Базар відкритий

У Україні "розпродають" малі партії. Усі структури, що мають хоч яку, - те надію на майбутнє, готові виставити на тендер, де покупцями стануть перспективні політика "другого ешелону".

Арсеній Яценюк, Анатолій Гриценко, Раїса Богатырева, Сергій Тігіпко - ось далеко не повний перелік тих, що бажають купити вже існуючу партію. З тим, щоб не створювати її з нуля і уникнути тим самим зайвих витрат. Інша річ, що більшість партій на вторинному ринку самі по собі потребують вливань для розкручування. Чи зможуть він стати трамплінами для їх нових хазяїв?

Часи, коли активно обговорювався прихід ери "смерті малих партій" і настання неминучою олігархічною двупартийности, схоже, відступили. В усякому разі, брендам типу Трудової, Аграрної і інших партій готові дати друге життя.Ставка зроблена на фігуру лідера, а не тільки на його фінанси. Варто згадати, що, мабуть, вершиною дискредитації попереднього етапу "купівлі" партій був КУН, задешево придбаний тодішнім главою "Нафтогазу" Ивченко. Проте нові покупці і самі обережніше і розумніше, і партії собі вибирають з мінімальним рівнем перспективності.

Арсеній Яценюк, подавши у відставку з посади голови Верховної Рады, цілком здатний придбати партію середньої руки, тим більше, "підняти те, що впало". Єдина партія такого типу, існуюча нині без лідера в силу природних причин, - "Трудова Україна", що очолювалася загиблим Михайлом Сиротою. Цілком можливо, що Яценюк, якщо він захоче почати самостійну політичну кар'єру, може очолити цю партію. Проте на таку легку - в силу відсутності лідера - здобич можуть бути і інші претенденти з тієї ж когорти, наприклад, Раїса Богатырева.Вона як - те краще виглядає в "трудовому" іміджі, ніж пан cпикер.

Згадаємо хоч би історію формування горезвісного "ЕЦ". До березня цього року "предком" партії була маловідома(м'яко кажучи) Партія приватної власності Вадима Гуржоса. Гуржоса призначили на хлібну посаду голови "Укравтодору", а партію забрав черені себе Віктор Балога, що почав ліпити ЕЦ.

У Україні існує достатня кількість суто номінальних партій, що мають, проте, свій статут, друк і навіть рахунок. Згідно із законом, створення партії повинні підтримати не менше 10 тис. громадян в двох третинах регіонів країни, і про все це навіть у самих карликових партій є "неспростовні" свідчення. Насправді це - заморожені активи. Їх власник, частенько - деякий олігарх обласного масштабу або депутат середньої руки - чекає, коли і кому він зможе продати свою власність. Партія - такий же товар, як і нерухомість.Якщо у неї мале - мальски діюча інфраструктура. Ціна партії може дійти до 1 мільйона доларів. З чуток, звичайно.

У Україні офіційно зареєстровані 150 партій, 90% з яких - номінальні і заморожені. Дуже багато серед них суто регіональних. Деякі їх них активно "світяться" у своїх регіонах ним мають там істотну підтримку(російські партії Криму). Але про їх продаж доки не йдеться. Йдеться про величезну кількість "паперових" партій, кожна з яких може бути віддана новому власникові. Процес формалізується проведенням з'їзду, частенько - перейменуванням партії(якщо стара назва зовсім вже непідходяще до іміджу нового лідера) - і на арену виходить нова, готова до боротьби з важкоатлетами політикуму, структура.

Найбільш успішним проектом такого роду за всю історію України був ребрендинг СДПУ(о) у кінці 1990 - х. Тепер социал - демократам пора проводити другий ребрендинг.Він буде досить дорогим, можливо, навіть найдорожчим, якщо керівництво партії на таке зважиться. Все - таки за СДПУО) - реальні партосередки і сама партія вже дуже "з історією". Проте є ще безліч потенційних лотів, набагато дешевше. Серед них є, наприклад, володарі таких оригінальних назв, як Всеукраїнська партія народної довіри, Всеукраїнська партія Світу і Єдності або Всеукраїнська партія духовності і патріотизму. Існує і Європейська партія Миколи Катеринчука(правда, не чутно, щоб останній хотів її кому - нибудь віддати).

Слід розуміти, що партії також схильні об'єднуватися у блоки навколо потенційних кандидатів не президентський пост. Посивінь приклад такого роду - майже насильницьке зведення воєдино демократів для створення НУНСа. І нинішня ситуація з цією збіркою політичних амбіцій обумовлена не лише горезвісною тезою про те, що "два українці - три гетьмани".Набагато важливіше ситуація, в яку НУНС виявився в результаті дій Президента України і глави його секретаріату. Але, по суті, у разі розпаду НУНС, а вірніше, вже НУ(оскільки Народна самооборона вже йде в окреме плавання) на політичну карту України в "вільному режимі" можуть повернутися усі її компоненти, починаючи з Руху і закінчуючи КУНом.

Тобто і них може знайтися покупець. Тільки подорожче.

-


Комментариев: {{total}}


українськийполітика