Голова Миколаївської облради Тетяна Демченко підписала Відкритий лист до Ющенка, який було опубліковано у французькій газеті Le Figaro за 21 тыс.евро

Читають: {{ reading || 0 }}Прочитали:{{ views || 948 }}Коментарів:{{ comments || 0 }}    Рейтинг:(568)         

У французькій газеті Le Figaro з'явилося звернення, спрямоване проти Президента України Віктора Ющенка.

Як з'ясувало видання Справа, публікація з'явилася у вигляді рекламної статті за 21 тисяча євро.

Миколаївським читачам напевно цікавий і сам текст, і обставини його появи, оскільки серед підписантів - голова Миколаївської облради Тетяна Демченко. Итак, спочатку сам лист.

Відкритий лист президентові України Ющенку В.А.
("Le Figaro", Франція) 23 вересня 2008.

Шановний Віктор Андрійович!

Ми, українські історики, викладачі вищих учбових закладів, представники суспільно - політичних організацій країни, звертаємося до Вас з тим, щоб притягнути Вашу увагу до тривожної тенденції маніпулювати історичними фактами на догоду кон'юнктурним політичним міркуванням, що веде до пристосування історичної науки в обслугу вузьких кланових інтересів.

Особливо тривожить прагнення розглядати українську історію у відриві від російської, від загальної історичної долі двох народів, тісно переплетених і взаємозв'язаних упродовж тисячоліття. Заперечується очевидне: становлення української нації відбувалося у боротьбі двох історичних тенденцій, одна з яких - орієнтація на Росію - перемогла і привела до виникнення незалежної української держави в нинішніх межах.Будь-які спроби ревізувати спільну історію двох держав ведуть до стимулювання реваншистських настроїв, підводять ідеологічну базу під ідеї перегляду нинішніх кордонів України.

У цих смутних умовах украй важливо не підмінити нове осмислення історії миттєвими політичними потребами без урахування того, що історія - не старе сукні, яку можна перелицювати відповідно до віянь моди. Історія - наука, що пояснює не лише минуле, але і службовка орієнтиром у нинішньому бурхливому глобальному світі, повному загроз і нових викликів. Завдання істориків двох країн - зберегти і дбайливо відновити історичний шлях, пройдений двома народами разом упродовж тисячоліття. Пояснити, чому народи вижили і зберегли свою самобутність, територіальну цілісність, загальну духовну культуру при усьому індивідуальному різноманітті.

Особливо тривожить завзятість влади у справі - УПА політичної реабілітації і героїзації керівництва ОУН. При цьому ігноруються факти і документи, у тому числі і з німецьких архівів, з яких виходить, що керівництво ОУН - УПА, як і уся діяльність цієї організації, знаходилася під щільним контролем німецького абверу. Верхівка 'героїв' пройшла навчання в розвідшколах німецького рейху і активно використовувалася для здійснення каральних операцій, як в Україні, так і на території сусідньої Білорусії. Русофобська ідеологія українського націоналізму була затребувана і сформувалася під контролем спецслужб нацистського рейху.

У цьому світлі цинічними виглядають спроби офіційної влади нав'язати українському народу, що переміг разом з іншими радянськими народами гітлерівську Німеччину, примирення з тими, хто розстрілював киян у Бабиному Яру, здійснював етнічні чищення на Волині - вирізували там поляків і євреїв, проводили каральні операції проти мирних жителів Білорусії.
По суті, йдеться про перегляд - на догоду последышам гітлерівського фашизму - підсумків Великої Вітчизняної війни, про те, щоб вкрасти у нашого народу Перемогу над злим ворогом людства, здобуту мільйонами життів росіян, українців, білорусів і інших народів Радянського Союзу. Без цієї Перемоги не було б незалежної України.

Одностороннє трактування не допустиме. Грати з історією небезпечно, також як і ігнорувати очевидні факти. Майбутні покоління не пробачать нам цього.

Просимо Вас зупинити небезпечну гру з вітчизняною історією.

Лист підписали:
Толочко П.П., доктор історичних наук, професор, директор Інституту археології НАН України; Фомін А.И., доктор історичних наук, професор, завідуючий кафедрою "Історія держави і права" По-східному, - українського національного університету ім. В. Даля(Луганськ); Куделко С.М., доктор історичних наук, професор Харківського національного університету; Юрченко С.В., доктор політичних наук, кандидат історичних наук, професор Таврійського національного університету; Шульга Н.А., доктор соціологічних наук, заступник директора Інституту соціології НАН України; Духопельников В.М., доктор історичних наук, професор Харківського національного університету; Харабуга В.В., кандидат історичних наук, Сімферополь; Коновалов С.Н., кандидат філософських наук, доцент Харківського національного університету; Комилов В.В., директор Української філії Інституту країн СНД; Ландсман В.А.кандидат історичних наук, віце - мер Харкова; Лантух В.В., доктор історичних наук, професор Харківського національного університету; Погребинский М.Б., директор Київського Центру політичних досліджень і конфліктології; Семиноженко В.П., член Національної академії наук України, президент НВО "Український форум"; Бахарев К.М., головний редактор газети "Кримська правда"; Бєлов К.Г., депутат Сімферопольської міськради; Бузина О.А., публіцист; Воронцов В.Г., голова Міжнародного Українського союзу учасників війни, член координаційної ради організації у справах ветеранів воєн СНД, ветеран ВОВ; Великою М.В., голова комісії з питань освіти і науки міськради Донецька; Голенко В.Н., голова Луганської обласної ради, голова Гуманітарного украино - російської ради; Гакова М.В., депутат Донецької міськради; Демченко Т.В., голова Миколаївської обласної ради; Дыгас Ж.Т.полковник у відставці, член президії Міжнародного Українського союзу учасників війни, юрист; Кауфман Л.Б., голова Об'єднання груп ветеранів війни, член президії Міжнародного Українського союзу учасників війни; Клин Ю.А., полковник у відставці, ветеран ВОВ; Коваленко А.М., член Асоціації соціальної підтримки і захисту колишніх співробітників спецслужб України "СПІВДРУЖНІСТЬ", генерал; Колесниченко В.В., депутат парламенту України; Гачків Г.К., виконавчий секретар НВО "Український форум"; Кузнєцов А.А., повноважний представник Міжнародного союзу громадських об'єднань міст - героїв України і Білорусії; Прокопенко А.В., головний редактор газети "Російська правда", секретар Гуманітарного украино - російської ради; Рабинович В.З., президент "Всеукраїнського єврейського конгресу"; Светлицкий А.А., перший заступник голови Запорізької обласної ради; Симоненко И.П.кандидат історичних наук, голова партії "Російський - український союз"; Харин Е.Н., заступник голови Луганської обласної ради; Царев О.А., депутат парламенту України; Цеков С.П., перший віце - спікер Верховної Ради АР Крим; Шехтман С.А., полковник у відставці, ветеран військової служби, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, журналіст; Яцко Б.А., полковник у відставці, ветеран військової служби, кандидат історичних наук.
(Постійна адреса тексту - http://inosmi.ru/stories/01/06/22/3006/244173.html ).

Видання Справа провело своє розслідування появи цього документу і з'ясувало, що під листом стоїть 37 підписів, але з тих, що вказали свої прізвища тільки дев'ять чоловік мають відношення до історичної науки. Інші - функціонери обласних і міських рад міст Східної України і Криму, керівники українських громадських організацій, а також нардепи з Партії регіонів.

Російські ЗМІ миттєво переклали звернення російською мовою і розмножили його в Інтернеті, нібито навіть західна преса прислухається до української інтелігенції, яка виступає проти "русофобської" політики Банкової.

Проте, за інформацією газети, на сайті Le Figaro вказане звернення було відсутнє.

Більше того, в редакції газети повідомили, що подібного матеріалу журналісти видання не готували.

У посольстві Франції в Україні надали номер видання, де дійсно на шостій сторінці було опубліковано звернення до Ющенка французькою мовою. По його зовнішньому вигляду стало зрозуміло, як подібна публікація виявилася на сторінках європейської преси. Саме звернення займає чверть сторіночки і розміщене в нижньому кутку. Шрифт матеріалу відрізнявся від використовуваного в газеті, тобто звернення з'явилося у вигляді рекламного повідомлення.

Представившись співробітником української політичної партії, кореспондент Дела поцікавився, скільки коштує розміщення подібного звернення у французькій газеті. Як пише Справу, в Le Figaro запросили 21 тисяча євро.

Проте упізнати прізвища людей або назви організацій, які готували звернення і збирали підписи під ним, виявилося непросто. Більшість істориків і чиновників, які візували лист, не могли виразно пояснити, за яких обставин це сталося.

Як вдалося з'ясувати Делу, підписання документу проходило на міжнародній конференції Друга світова війна: спроби перегляду підсумків. Вона почалася п'ятого вересня в Києві, а закінчилася восьмого вересня в Парижі.

Головним організатором заходу виступив російський Інститут політичних досліджень, який очолює одіозний депутат Держдуми Росії Сергій Марков.Йому допомагав Гуманітарний український - російська рада, створена цього літа за участю голови Луганської облради Валерія Голенко, голови Російської общини Криму Сергія Цекова.

Політологи припускають, що саме російська організація сплатила публікацію проти Ющенка. Марков повідомив, що знає, де і на якій сторінці опубліковано звернення. Проте не підтвердив, що має особисте відношення до розміщення публікації.

За словами Маркова, на конференцію в Ялті його не пустили українські прикордонники "як особа, не бажана для в'їзду до України".

"Нічого, наші українські товариші закльовують Ющенка", заявив політик.

Справа пише, що останнім часом політичні замовлення у французькій пресі стали регулярними.

"Зовсім нещодавно в газеті Le Monde була опублікована антиукраїнська стаття Мишеля Празана Україна - європейська держава? Навряд чи.Французька преса використовується як плацдарм для дискредитації України. Адже Франція зараз головує в ЄС, і від неї залежить, чи приймуть туди нашу країну", повідомив професор політології Киево - Могилянській академії Олексій Гарань.

(По матеріалах Справа

).

-


Комментариев: {{total}}


українськийполітика