Україна - країна просунутої корупції

23.05.2008 15:24

На світі ще не було такої влади, яка була б вільна від корупції. Вона існувала при Хаммурапи, Цезарі, Ярославі Мудрому, при Робесп'єрі і навіть при військовому комунізмі. Корупція стала візитною карткою також українській владі. Але українська влада хоче боротися і говорить, що знає як.

ПОПЕРЕДУ ПЛАНЕТИ УСІЙ

За даними міжнародного дослідження "Барометр корупції 2007", Україна потрапила в другу групу країн по рівню поширення корупції з п'яти виділених.Разом з Україною серед країн, де рівень поширеності корупції "внизу" складає 18-32%, виявилися Болівія, Домініканська Республіка, Греція, Індія, Індонезія, Молдова, Перу, Сербія. Для порівняння: у більшості країн ЄС відповідний показник корумпованості не перевищує 2-5%, тобто він в 6 разів менше. Про яку європейську інтеграцію України при цьому може йтися? Хіба що про інтеграцію з сусідньою Молдовою.

За результатами дослідження, найбільш корумповані в Україні, як і слід було чекати, суди і правова система в цілому. Друге "почесне" місце займають законодавчі і виконавчі органи влади, включаючи парламент. На третьому - податкова. Потім, на четвертому, медицина і освіта. Закриває п'ятірку корумпованого параду бізнес.

Держава, звичайно ж, невпинно бореться з корупцією. Але сьогодні приблизно 70% українців вважають державні кошти боротьби неефективними.І тільки 18% вважають, що впродовж двох подальших років корупція зменшиться. Останній показник ще красномовніший на фоні 38% українців, які упевнені в тому, що рівень корупції не лише не знизиться, а буде рости і далі.

ЗАГОРНІТЬ ДЕПУТАТА

Пам'ятайте стару приказку: кому війна, а кому?. Нестабільність політичного режиму не лише не заважає будувати корупційні схеми, але і дозволяє різко збільшити їх доходність за рахунок ринкового подорожчання відповідних "послуг". Приміром, місцевого "подмазанного" чиновника можуть змінити у будь-який момент, тобто він повинен отримати для себе "страховку" з кожного хабаря та ще надбавку за оперативність. Найбільш високооплачуваною є парламентська і суддівська корупція. За інформацією "КС", озвученою БЮТ, в 2006 році за вихід депутата ВР з фракції платили від 2 до 10 млн. доларів. Місця в партійних списках до парламенту продавалися за 5 млн. доларів.Тепер перейдемо від великої політики до київської. Прохідне місце в Київраду навесні 2006 року - "всього" 1 млн. доларів.

При таких розцінках нескінченні дострокові вибори перетворюються на дуже хороше джерело прибутку. Наприклад, при середній вартості передвиборної кампанії в 20 млн. доларів фракція, що набирає 20% голосів до парламенту, опиняється у виграші, продавши навіть п'ять місць в прохідній частині списку. Якщо доля проданих місць досягає реалістичної цифри в 20-30%, то чистий доход зазначеної партії від виборів перевалить за 100 млн. доларів! Ну як тут партійній верхівці парламентських фракцій не працювати у поті чола свого на нові позачергові вибори? Адже це вигідніше, а головне, простіше і практичний будь-якого хитромудрого бізнес - проекту. У Києві доходність виборів на порядок нижча, але оцінка чистого прибутку теж виходить порядною - 5-10 млн. доларів.

ЦІНА СПРАВЕДЛИВОСТІ

Українським суддям не поспіти за казковою арифметикою електоральних проектів. Вони за суворовським принципом беруть не числом, а умінням. За потрібне рішення із земельного питання стягується такса у розмірі певного відсотка від реальної вартості земельної ділянки. Хабар може складати до 5% вартості ласого шматочка української землі. Якщо земля з нерухомістю, яку хоче дістати "клієнт", коштує 20 млн. доларів, судді треба буде "відкотити" 1 млн. доларів. Якби Остап Бендер жил у наш час, він би перекваліфіковувався не в управдоми, а в судді.

Кожен випадок судової практики вимагає від хабарника в мантії індивідуального підходу, але деякі мінімальні розцінки "тарифної сітки" хабарів все ж є. Найдешевше накласти тимчасовий арешт на майно або на рахунок фірми - конкурента. У Києві, залежно від резонансності справи, це стоїть від 5 тис. доларів і вище.А ось усунути директора спірного підприємства, не пустити його на робоче місце, замінивши підставною особою, вже дорожче - від 10-15 тис. доларів. На особливому рахунку рішення господарських і районних судів столиці, вони найдорожчі в Україні. Приміром, тільки за те, щоб справа була взята до розгляду, зацікавленій стороні доведеться розщедритися на 5 тис. доларів. Основний принцип визначення суми хабаря пайового - 5-10% від ціни питання. До речі, для того, щоб почати промисел, майбутній суддя повинен теж розщедритися - заплатити за прибуткове місце. У районному суді Київської області це 30-35 тис. доларів. У районному суді Києва - 50 тис.

ОСВІТНІЙ КАПІТАЛ

У внз з великою кількістю учнів "тіньовий" доход теж може бути дуже значним. У престижних внз столиці за вступ по держзамовленню треба заплатити не менше однієї - двох вартостей річного контракту, це декілька тисяч доларів.Десяток таких абітурієнтів - і у декана з'являється новий автомобіль. Ректор же, не беручи прямої участі в роботі приймальних комісій, за рахунок "оподаткування" хабарників може збирати суму в 3-5 разів більше. У провінційних внз в приймальній комісії таких грошей не запрацюєш, зате сесійні жнива протікають набагато активніше(менше контроль "згори" і вимоги до престижу диплому). Недбалому студентові залік коштує від 50 до 100 грн, дифзачет - 100-150 грн

Іспит обійдеться не менше ніж в 200 грн Курсову і диплом теж можна купити за цілком прийнятну суму - від 100 грн до 300 доларів(це якщо треба оперативно зробити магістерський диплом). Природно, і дисертації можна замовити. Кандидатська обійдеться в декілька "шматків зелені", а докторська - в два рази дорожче, не рахуючи допоміжних витрат на вдячності, "могоричі", публікації в профільних виданнях і Вищу атестаційну комісію України.Разом - тисяч 5 у. е. для "кандидата наук" і 10 тис. для липового "доктора".

ЗВИЧНИЙ ЗЛОЧИН

Особливою статтею є отримання лікарями грошей від пацієнтів за надання безкоштовної медичної допомоги. Оскільки лікар - не посадовець, це не можна вважати хабарем, т. е. посадовим злочином, а слід кваліфікувати тільки як посадовий проступок. Але скільки ні міркуй про скорочення державного фінансування охорони здоров'я - від перетворення медицини на вигідний бізнес деяких ескулапів, що наживаються на людських стражданнях, не відмахнешся.

Бізнесменові теж треба розщедритися, щоб швидше порозумітися з представниками податкової інспекції і інших владних структур. Особливо страждає малий бізнес. Підприємець повинен заплатити за реєстрацію в середньому близько 100 доларів, за отримання ліцензії - від декількох сотень до декількох тисяч доларів.

Хабарництво процвітає навіть в середній школі. Власне, там нас і привчають уперше до того, що все на світі продається і купується. Головне - знати ціну і знайти правильний підхід. Завдяки такій установці хабар, даний сантехнікові, виконробові, паспортистці, банківському службовцеві, лікареві і т. д., вже вважається не порушенням закону, а належною їм винагородою за "роботу".

ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ ДО ДОБРОЧЕСНОСТІ

Катастрофічна ситуація з поширенням корупції спонукала попереднього президента до створення Антикорупційного комітету. Судячи з практичних результатів, ефективність роботи цього органу була непереконливою, а на початку 2000 - х почався і зовсім неконтрольоване зростання рівня корупції.

У 2004 році "помаранчеві" оголосили очищення влади від корупції однієї з основних цілей "помаранчевої революції".Але не пройшло і року, як у вересні 2005 - го країна стала свідком гучного скандалу - протистояння прем'єр - міністра Тимошенко з секретарем РНБО і за сумісництвом президентським кумом Петром Порошенком. Одна з дійових осіб скандалу колишній держсекретар Олександр Зинченко у кінці 2005 року виступив з ініціативою створення деякого "незалежного" органу - громадського антикорупційного комітету з невизначеними функціями і повноваженнями. Тоді мало хто звернув увагу на цю пропозицію.

Навесні 2008 року під барабанний дріб виборів, що наближаються, основні політичні сили знову обіцяють електорату роздавити гідру корупції. Головним фігурантом антикорупційної кампанії став Президент Віктор Ющенко, що ініціював створення антикорупційного бюро і прийняття ряду законів про боротьбу з корупцією в органах влади.Риторика Президента оформлена рішенням РНБО від 21 квітня 2008 року, в якому, зокрема, рекомендується прискорити роботу ВР над новими законами, створити новий антикорупційний орган і зобов'язати Кабмін виконати в повному об'ємі президентський план дій під претензійною назвою "На шляху до добропоря - дочности".

На практиці ж головна мета боротьби з корупцією - отримати контроль над антикорупційним бюро. Президент розраховує використати цей орган в цілях шантажу політичних опонентів і для позачергового перерозподілу повноважень на користь Секретаріату укупі з РНБО. Луценко - вигідно передати шефство над бюро силовикам. Тимошенко їм протидіятиме як у ВР, так і шляхом підпорядкування гіпотетичного антикорупційного органу Кабінету Міністрів. Свій пакет акцій в ТОВ "Антикорупційний комітет" захочуть отримати і регіонали.Антикорупційне бюро треба усім, щоб захищати своїх корупціонерів і "мочити" чужых. Адже політики збираються боротися не з системою корупції, а з конкурентами за право використати цю систему у власних інтересах.

Фотофакт