Мистецтво зради або Киновалюкиада

Читають: {{ reading || 0 }}Прочитали:{{ views || 1000 }}Коментарів:{{ comments || 0 }}    Рейтинг:(600)         

"Ми дзвонили до Адміністрації президента Медведєвої і просили: більше показуйте по телебаченню матеріалів про звірства Грузії в Осетії! Нам це дуже треба!.".

Про такі побажання кілька тижнів тому повідав кореспондентові "Обкому" відомий діяч Комуністичної партії України, народний депутат України попередніх скликань. Гарячився "вірний ленінець" не даремно: в той момент "дострокові парламентські вибори вже в грудні" здавалися цілком реальними, і комуністи розраховували, що "осетинська" тема стане цілком благодатним грунтом для їх традиційних передвиборних спекуляцій.

Важко сказати, чи додалося на російському ТБ матеріалів про "звірства Грузії" в Південній Осетії після таких ось прохань "українських товаришів". Відносно регулярний перегляд новин "Першого" і РТР дозволяє стверджувати, що ні. Зрозуміло, антигрузинську тематику ніхто російським телевізійним геббельсам не забороняв, навіть навпроти. Але ось що стосується саме "звірств", "геноциду осетинського народу", "тисяч убитих мирних осетин" - цього добра в телеефірі РФ стало, здається, поменше. Принаймні, брехун з російського Генштабу по прізвищу Ноговицын, що не покидав інформаційну передову впродовж усього серпня, - вже не такий частий гість на блакитних екранах росіян. Бо за відпущений йому ефірний час генерал намолов стільки нісенітниці і відвертій брехні, стільки разів проколовся(см, наприклад, Дохлий номер генерала Ноговицына), що в мирний час його, мабуть, вирішили змінити на телепрацівників, що професіональніше брешуть.

Не стало в ефірі і репортажів телеканалу "Зірка" про ПЗРК, маркірованих "українською мовою", хоча будь-яка нормальна людина могла прочитати, що маркіровка виконана на сербській мові(ті, що бажають можуть переглянути цю "нетленку" російського агітпропу ТУТ). Хоча російське телебачення не дуже - те і розраховано на нормальних людей. Та і не тільки телебачення. Чого варта легенда "Комсомолки" про найманця з удмуртського села, який "самостійно три години утримував колону грузинських танків".

Втім, у кремлівських пропагандистів і без "украино - грузинської" проблематики знайдеться, чим порадувати своє украинофобствующее населення. Тут тобі і актуальні репортажі про бійки у Верховній Раде, і тематичні "передачки". Приміром, "кіно" РТР про 300 - летии Полтавської битви - його показ викликав гнівну відповідь полтавської влади.Или продемонстрований тим же РТР тиждень тому(11 листопада) фільм про Голодомор, до підготовки якого, як вказують самі його творці, приклалися такі тавровані пропагандисти, як нардеп від КПУ Голуб і "підводний офіцер" Волга.

Але уся ця продукція кремлівської "фабрики марень" меркне перед "фурором", який зробив жалюгідний пропагандистський ролик з "зашифрованою" назвою "Війна 08.08.08. Мистецтво зради". І мова, зрозуміло, не про "достоїнства" цієї халтури, оцінити яку може будь-який користувач Інтернету(наприклад, ТУТ). Ні, все спрацьовано в "кращих" традиціях сталінський - путінського агітпропу і з точки зору "художньої" в коментарях не потребує. А ось з точки зору фактичної - коментарі явно потрібно.

Бо матеріалу для цього "Мистецтво зради" дає більш ніж достатньо, і викривати приведені в нім "факти" можна покадровий, із застосуванням "стоп - кадру", перемотуванням назад/вперед і т. п. - одним словом, приблизно так само, як Савік Шустер розбирав матчі Ліги Чемпіонів. Але, на жаль, в минулу п'ятницю вже в іншій програмі Савіка про цей фільм говорили, у тому числі, і дурниці(чого варта розповідь досить відомого секретаря Донецької міськради Левченко про те, як йому який - те осетинський ополченець розповів про "снайпера з українським паспортом"). І тут необхідно визнати, що безглуздішій речі, ніж заборона навіть обмеженого показу цього "фільму", наша влада і вірна їм СБУ придумати не могли. Бо спровокований ними скандал створив шикарний грунт для домислів ніби: "Я фільму не бачив, але раз СБУ заборонила, значить, там що - тобто".

Між тим, показ "Історії зради" з адекватним коментарем викладених в нім "фактів" вже точно не завдав би ніякої шкоди "обороноздатності" або зовнішній політиці нашої країни, навіть навпроти.

Якщо ж подібного роду передача з'явиться - таки в ефірі українського телебачення, то в ній неодмінно повинні взяти участь два персонажі. У - перших, це Юлія Латынина, яка сьогодні опублікувала чергове розслідування "200 км танків. Про російський - грузинську війну". Ну, а другим учасником просто зобов'язаний стати що посилено розкручує згадану "Історію зради" нардеп від Партії регіонів Валерій Коновалюк.

Про цього "продюсера" і піде мова в нашій статті. Учора Валерій Ілліч дав просторове інтерв'ю, в якому заявляє, що "ніхто не має права позбавляти народ правди". Під "правдою" він має на увазі згаданий вище фільм.Що ж, якщо Валерій Ілліч дійсно вірить в цю кіноверсію серпневих подій - те гріш йому ціна і як колишньому офіцерові, і як політичному діячеві, - і просто як людині, що має здатність до судження і аналізу.

Якщо ж не вірить(а, швидше за все, так і є, бо не схожий г - н Коновалюк на "жертву телебачення", що приймає за чисту монету усю "правду", яку йому показують в рекламних телесюжетах), але все таки продовжує наполягати на "реалізмі" цього дешевого кінолубка, - те і це його, м'яко кажучи, не фарбує.

Але і в цьому інтерв'ю Валерій Ілліч постійно зісковзує на тему, яка йому найдорожче на світі, - про себе самого. І тут пафос г - на Коновалюка придбаває нестримні форми. Наприклад(цитуємо) :

"Моя позиція як політика усі 12 років досить чесна, відкрита і принципова. Якщо хто - те мене, скажімо так, не знає, то, можливо, у цих людей подібні думки і виникають".

"Знаєте, мені вистачить мужності і волі усе це довести до кінця. Питання в іншому - в оцінці діяльності влади упродовж 4 років. Я не можу, як політик і як громадянин, спокійно за усім цим спостерігати".

"Знаєте, я у минулому - офіцер. Мене досить складно чим - те злякати. Так само складно про що - те зі мною домовитися, якщо йдеться про державні національні інтереси".

"Думаю, що моєї репутації вистачає, щоб вони розуміли, що домовлятися в цьому плані зі мною просто марно".

Співробітники "Обкому" не належать до тієї щасливої категорії людства, яка може гордиться тим, що "12 років не знає", хто такий Валерій Коновалюк. Ми вже не раз ділилися з нашими читачами своїми враженнями про цього діяча. Він і на зорі своєї політичної кар'єри химерував в стилі гламурного хама (см Частиною гангстер, частиною Дон, а в цілому, загалом - те.), упевненого у своїй безкарності;і пізніше давав привід викрити себе в підвищеному нарцисизмі, см Ми могли б служити в розвідці, ми могли б грати в кіно. Та все ж - хто б міг подумати два роки тому, що "кінодіяч" Валерій Ілліч настільки повно відповідатиме придуманому нами заголовку!

Втім, г - н Коновалюк більшою мірою може претендувати на звання кінопродюсера, ніж на людину, що відповідає своїй, придуманою їм же, репутації - "чесного і мужнього". Упродовж 4 років" він дійсно "не міг спокійно спостерігати". Він просто пішло і негідно метушився.

Адже коли в 1998 році 32 - літній уродженець Донецька Валерій Коновалюк прийшов у Верховну Раду III скликання, про нього швидко(нехай і не в першу чергу) заговорили як про перспективного політика "нової хвилі". Втім, свою "харизму" Коновалюк нарощував поступово:від скликання до скликання, від фракції до фракції("Трудова Україна" - "Регіони України" - "За Єдину Україну" - Партія регіонів). Не покладаючи рук, працював В. Коновалюк на "біло - блакитному" терені, в 2004 році був довіреною особою кандидата в президенти Віктора Федоровича. Але - не відчував, що партія цінує його належним чином. Та і програв Янукович, в повітрі запахло, типу, репресіями - а тут у Валерія Ілліча підвернувся принадний партійний варіант.

Про обставини відходу Коновалюка в "Трудову Україну" "Обкому" розповів нардеп від ПР Тарас Чорновіл :

"Після другого туру президентських виборів Янукович запропонував мені стати главою штабу. Мені здається, що це тоді викликало у пари людей почуття ревнощів, у тому числі, можливо, і у Коновалюка, який говорив, що невдоволений цим. Але на той момент він ще залишався в Партії регіонів, хоча і не брав настільки вже активної участі в передвиборній кампанії.Пішов він вже в 2005 році. Тоді сталася абсолютно несподівана для усіх історія. Він звернувся до кого - те з прес - служби Партії регіонів : допоможіть мені організувати прес - конференцію в УНІАН. Усі стали перепитувати: а для чого? Він сказав: подивитеся. Здається, тоді ніхто йому і не допомагав, він сам все організував. І ми тоді як раз сиділи в "Зоряному", було яке - та нарада - і тут нам приносять інформацію, що він на прес - конференції облив усіх брудом, розповів, який ПР бездарна партія, який бездарний у неї лідер, і що він створює абсолютно новий проект".

В даному випадку з Тарасом Чорноволом не посперечаєшся. Тільки "помаранчева принцеса" поманила Валеру пальчиком, запропонувавши йому посаду радника(всього - те навсего!!), як той відразу ж заявив, що у "Юлії Тимошенко і у "Регіонів України" є однакові погляди на багато речей".Ясна річ, йшов усього лише лютий 2005 року, і Валерій Ілліч зовсім не підозрював, що у нього є "мужність і воля" дати "оцінку діяльності влади упродовж 4 років". І на Януковича і партію він дійсно примудрився вилити не один цебер бруду. Керівництво партії і фракції він тоді оцінював як безнадійний відсталий подив і розчарування", що "викликає, а самого "Лідера" обзивав утопістом.

Помахавши Віктору Федоровичу ручкою, Коновалюк пустився в "вільне" плавання, змінивши на посту голови "Трудової України" ще одного елегантного політикана - Сергія Тігіпка. Що було дальше - добре відомо. Досить скоро у молодого "лейбориста" стався конфлікт з іншим партійним авторитетом - Володимиром Сивковичем. У результаті почалися внутрішньопартійні війни: частину партійців обрали лідером партії Сивковича, хоча де - юрі Валерій Ілліч залишався головою партії.Коновалюк з Сивковичем(дарма, що один очолював Федерацію дзюдо Донецької області, а інший - національну федерацію) по черзі виключали один одного з партії. У результаті на парламентських виборах 2006 року "Трудова Україна" набрала жалюгідні 0,09%. Загалом, "лейборист" з Коновалюка не вийшло. Довелося перекваліфіковуватися назад в "регіонали".

"Його повернення сталося як - те несподівано, - згадує Чорновіл. - Він став заходити на які - те окремі заходи в "Зоряному", його стали часто бачити на Липській. Звичайно, повернутися сам він би тоді не зміг - аж надто серйозний був кинутий виклик, занадто серйозною була зневага. Плюс в самій Партії регіонів до нього була дуже серйозна опозиція: Сивкович обурювався все тим, що Коновалюк натворив. Я думаю, що хто - те серйозний його "вів"".

"Це рішення було прийняте президією політради партії(який тоді був менше по кількісному складу, чим зараз), - говорить один з членів політради Партії регіонів. - Пов'язано це з тим, що Янукович - дуже добра людина і здатний прийняти назад навіть людину, що сильно нашкодила йому. У Валерія Ілліча у свій час був серйозний конфлікт з Раїсою Богатыревой : зіткнулися лідерські амбіції. Взагалі, в стосунках із старими партійцями у Коновалюка залишилися серйозні шорсткості. А з відносними новачками у нього відношення трохи краще".

До певного часу Валерій Ілліч поводився дуже тихо. Але пішла в РНБО Богатырева, мало - помалу став зменшуватися і вплив "старої гвардії", зміцніли неофіти - і Коновалюк став рухатися по внутрішньопартійних кар'єрних сходах вгору.Цікаво, що в президію Партії регіонів Валерій Ілліч був введений(24 вересня цього року) одночасно з призначенням Юрія Бойка заступником глави партії і керівником Київської обласної партійної організації.

Проте дивовижне перетворення Коновалюка сталося ще раніше - з призначенням його главою парламентської тимчасової слідчої комісії з вивчення законності постачань зброї - в першу чергу, в контексті грузинський - російський - південноосетинського конфлікту.

Загалом, погодитеся, "офіцер у минулому". А нині - діяч російського кінематографу, що попутно зливає державні секрети для того, щоб діти всього світу могли спати, не боячись грузинської "воєнщини" і української зброї. Борець за миpное небо - з кремлівською зіркою в зеніті.

Одним словом - "мистецтво зради".

-


Комментариев: {{total}}


українськийполітика