Революція, яку ніхто не бачить і не хоче бачити : на "Docudays UA" показали фільм про Бахрейн

Читають: {{ reading || 0 }}Прочитали:{{ views || 6737 }}Коментарів:{{ comments || 0 }}    Рейтинг:(4042)         

В п'ятницю, 21 березня, в київському Домі кіно фільмом «Євромайдан. Чорновий монтаж» був відкритий 11 - ый Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини «Docudays UA» , який цього року представить глядачеві більше 50 - ти конкурсних картин з країн з усіх континентів світу.

Серед ряду фільмів про працю шахтарів в Західній Україні, про революцію в Єгипті крізь призму мистецтва, про корупцію у футболі Південного Судану і інших своєю цінністю виділився фільм про боротьбу народу Бахрейна з режимом і тиранією королівської сім'ї, яка триває вже три роки і, мабуть, ще не скоро набуде який, - те результат.

Річ у тому, що про революцію у Бахрейні практично нічого невідомо світу–проникаючих на територію королівства іноземних журналістів тут же заарештовують і відбирають техніку, а самі жителі країни мають мінімальні ресурси для інформування світу про свою біду. Беда полягає в тому, що мирна демонстрація громадян Бахрейна 14 лютого 2014 року, коли люди вийшли з вимогою від влади розширити їх громадянські права і перестати їх ущемляти і обмежувати, була жорстоко розігнана із застосуванням проти людей зброї.Після цього почалася затяжна цивільна криза, що супроводжується постійними вбивствами демонстрантів–поліція стріляє в людей навіть на похоронах учора убитих активістів.

Особливість революції у Бахрейні полягає в тому, що її не бачить цивілізований світ–не може бачити і, що характерно, не хоче бачити. Практично ніхто з керівників західних країн не робить ніяких дій відносно режиму королівського сімейства Халіфи–не йдеться не те, щоб про санкції, але навіть ні про яких - або публічних заявах. На допомогу людям, яких продовжують вбивати і переслідувати, яким за участь в протестних рухах кидають гранати у вікна будинків, сьогодні цивілізований світ не йде.

Стефани Ламорре, режисер фільму "Бахрейн: заборонена країна"
На показ кінострічки багатьом бажає не вистачило місце в залі

Пояснюють це, зокрема, великими запасами нафти у Бахрейні і економічними інтересами західних країн в цій країні–усі продовжують співпрацювати з владою королівства.У результаті поголовна більшість протестуючих, які, до речі, не озброюються нічим на своїх демонстраціях і вмить розбігаються при першому пострілі поліцейських, залишилися наодинці з агресором в особі королівської сім'ї.

Про усе це представлений на фестивалі «Docudays UA» фільм французького режисера Стефани Ламорре «Бахрейн: заборонена країна» , знятий в 2012 році. Стефани вдалося пробратися в Манаму, столицю Бахрейна, хоча спецслужби в аеропорту відразу ж її затримали і відібрали знімальну техніку–знімати кадри в умовах постійного стеження їй припало на техніку місцевих жителів, які всіляко оберігали режисера і постійно дякували їй за те, що вона приїхала до них з підтримкою.

Виїхати зі знятим матеріалом з Бахрейна француженці вдалося виключно волею випадку.Річ у тому, що при усьому наростаючому цивільному протистоянні влади Бахрейна, як туристична країна, прагнуть виглядати перед світом демократичною країною–на цьому при виїзді з країни і зіграла Стефанії Ламорре. 

За її словами, заклики людей до поліцейських не стріляти в них, оскільки вони - братися, сусіди, громадяни однієї країни, у Бахрейні не діють на відміну, наприклад від протистоянь в Україні: король Халіфа у більшості своїй наймає поліцейських з інших країн, щоб у них не було ніяких емоційних бар'єрів для стрільби в демонстрантів. 

Андрей Лохматов


Комментариев: {{total}}


українськийгромада