Велика епоха

Почалася нова ера великого геополітичного зламу. Колесо світової історії безповоротно і жорстоко рухається ламаючи людські долі, держави, культури та народи. «Zeit» - або година, як говорять німці, найстрашніший ворог людської історії.

Johann Gottfried Herder, немов вдивляючись в глибину історичного процесу колися говорив: «Die zwei größten Tyrannen der Erde, der Zufall und die Zeit» - «Два великі тирани у світі, випадок і година». На превеликий шкода, мі не можемо зупинити хід людської історії. Але щоб зрозуміти основні біди сьогодення, маємо визнати помилки минулих поколінь, які мі спокутуємо і до сьогодні.

«Menschen verlangen immer die Wahrheit, die gefällt ihnen aber so selten» - «Люди завжди вимагають правди, але вона рідко доводитися їм до смаку».

«Українська революція»

Наріжним каменем нової української історії, стали бурхливі події на Майдані, які булі названі «Революцією Гідності». Звісно революцію без демонтажу системи, важко назвати «революцією» , але Майдан ставши не просто революцією він ставши дивом народної самопожертви, дивом відданості ідеалам демократії та національної солідарності. А найголовніше: він ставши надією для тієї частини світу, яка ще й до цих пір знаходиться під владою авторитарних та антидемократичних режимів.

Історія всім показала приклад, що з несправедливістю державного масштабу, можна і варто боротись.

У більшій мірі, український Майдан повстав проти пострадянського «олігархату» коли стало очевидно що прокремлівська політична «еліта» побудувала в Україні непідконтрольну та віроломну систему. І тоді народ реалізував своє «природне право» на повстання. Революція на Майдані сформувала світоглядно - ціннісну базу - свобода демократія і європейське майбутнє.

Отже, Кремлю, який почавши війну проти суверенної держави, варто запам’ятати разів і назавжди одну просту істину: народ який «одержимий» національно - визвольною боротьбою перемогти майже неможливо.

ΤροχόσΤησΙστορίασ

КОЛЕСО ЛЮДСЬКОЇ ІСТОРІЇ

Але колесу нової української історії, або як говорять греки οτροχόστησιστορίασ, з качаном витка подій - окрім цивілізаційних, та геополітичних перемог - судилося статі ще й роковим геополітичним поворотом, в подіях на теренах Східної Європи. Творячи події на Майдані, мі зробили виклик імперській доктрині Кремля та його політичній системі. І саме за цей цивілізаційний виклик мі заплатили і платимо людськими жертвами у вигляді помсти від Росії. Мі хотіли свободи, а зробили виклик Кремль, очевидно не розуміючи що нам не було «дозволено» визначати свою геополітичну доктрину у бік Європи, а тим більше, скидати ставленика Москви.

Сьогодні багатьох в Європі цікавить одне ключове питання :

«Що робити і як діяти в нинішніх геополітичних умовах, які так стрімко розвиваються в Україні? Як бути Україні між Росією і Заходом? Який шлях вибрати Європі, формуючи стратегію відносин з Росією та Україною?» Ймовірно, відповідь на ці важливі питання, можна отримати лише тоді, коли мі проаналізуємо непростий хід історичного розвитку минулих епох та подій. Або коли заглянемо в непросте історичне минуле з його проблемами, які й досі диктують нам умови.

У стародавньому Римі колися говорили «Omnia Mutantur» , або «усе тече, усе змінюється». Епохи, які мають відповіді на всі наші запитання, змінились а мі й досі маємо дуже багато «темних плям».

Після 1991 - го року з розпадом Радянського союзу, Західний світ можливо у більшій мірі, повірив в стабільність так званого «Євразійського або пострадянського світу» з орбітою в Росії. Крах СРСР був геополітичним виграшем США і всього західного капіталістичного блоку. Але найбільша провина за розвал імперії, безумовно приховувалась у самій системі Радянської Росії, а не тільки за кордоном.

Після краху імперії люди чекали нового і кращого життя, але через відсутність нової еліти, економічних реформ, та не ефективної політичної системи отримали ще більший регрес. У результаті наша країна виявились неготовою до Європейського геополітичного повороту на качану 90 - х. рр.

А процес «застою» протягом двох десятка років, породивши іншу проблему: відродження «законсервованого» неоімперіалізму Росії, який чекав лише можливості для нового пасіонарного стрибка, щоб знову взяти реванш за втрату імперії.

І цей година прийшов. Віра в стабільність Європейської безпеки, виявилась занадто сильною для одних і нічим для інших на великій «арені світу». «Велика шахівниця» ,говорити Збігнев Бжезинський. Але йому варто було б додати, що людські долі, часто нічого не варті на цій «великій шахівниці світу».

Що мі маємо сьогодні на теренах Східної Європи? І що повинна знаті о’єднана Європа? Вона повинна знаті гірку правду.Росія розпочала війну за перерозподіл сфери впливу на пострадянському просторі і готова при нагоді розпочати план дестабілізації всієї Європи. Усі міжнародні договори, які стосуються міжнародної безпеки віднині для Росії не мають жодного значення. Вона створила небувалий прецедент, який у більшості випадків в історії завершувався великими світовими конфліктами.

Як можуть або як мають надалі розвиватись події в Україні?

Ми бачимо сьогодні російський диктат Путіна «брязкіт зброї» , привласнення чужих територій, майже національну катастрофу і як результат порушення міжнародних договорів, які булі непорушними протягом довгих десятиліть. Система стримування і противаг поставлена під сумнів.

Ми спостерігаємо за діями російського Президента, які сьогодні дуже схожі і характерні для дій тихий правителів, хто народжений ламати світову стабільність, не шкодуючи людським життям. Ніхто цього не очікував. Разом з тим, українська система безпеки не змогла діяти більш рішуче, через ті що її політичні еліти булі підконтрольні Кремлю і смороду усе зробили щоб Україна не була готовою до війни. Саме тому напад Путінської Росії на Україну, має статі уроком для Західного світу та повинний підштовхнути до перегляданню всієї системи Європейської безпеки.

Сьогодні зрозуміло як божий день, що головний план Кремля це відновлення СРСР ціною створення глобального світового конфлікту. Війна на сході України це помста Європі, США та й всій системі глобального порядку з боку Росії, за зрив у створенні неоімперського проекту в колишніх його межах.

Але це не тільки війна Путіна. Українська війна абоАТО, це також війна усунутих від влади під година Майдану, мафіозних Донецьких кланів, проти Київської «еліти».Колі ображеним виявися колишній український Пре зидент Янукович, разом з усунутою від влади командою. Частина з якої влилася, або залишалась в Україні і активно з Росією, дестабілізує ситуацію. Сьогодні їх о’єднує лише одне: бажання реваншу та повернення колишнього власного становища.

Це війна маргінального криміналу і люмпену зібраного зі всього світу, якому дали можливість отримати підчас війни «місце під сонцем». Також, війна олігархії за перерозподіл сфер впливу. Для тихий, хто сидять на експорті та імпорті продукції на російських кордонах торгуючи зброєю, волонтерською допомогою солдатам худо. Війна мародерів, які здобувають собі великі статки.І врешті решт, війна для тихий, які на чужих смертях, роблять собі політичну кар’єру.

Ця війна «Хрестовий похід» Росії проти Західної глобальної системи безпеки та виклик неоліберальним і демократичним цінностям США і ЄС. Виклик геополітичній гегемонії англо - американського світу. Врешті - решт, боротьба російської політичної еліти за власне самозбереження при владі.

Війна диктатури з демократією, на знищення якої Путінська влада дала зброю гроші підігріла народ ідеологією і відправила його на вірну смерть. Тоді як для українців, ця війна завжди залишиться в історії як національно - визвольна за збереження держави.

Росія вибрала свій власний, апокаліптичний шлях розвитку :або війна, або буде так, як вона бажає. І це один з катастрофічних шляхів на самознищення цієї держави.

Впевнений, що непросте геополітичне завдання для Заходу, має одне вирішення: діяти і будувати систему колективної безпеки спільно з Україною. Що у майбутньому дасть йому можливість отримати нового економічного та геополітичного союзника, на Сході Європи, підтримуючого дружні відносини з країнами ЄС та США.

Тоді як ситуація в нинішній Росії ймовірно залишиться незмінною до тихий пір, поки не буде усунута від влади її нинішня політична еліта. Або не станеться повного розвалу Росії, через економічний і соціальний колапс, з довгими роками анархії та нестабільності.

Модель нової України між Європою і Росією, яка буде прийнятною усім, може бути лише в одному форматі: або вона буде з Європейським Союзом, або у Євразійському просторі Росії, тобто в стані війни.Прийнятної моделі, яка б влаштовувала усіх, просто поки на шкода, не буде.

Позиція Росії чітка: або ви інтегруєтесь в Росію, або війна. Тому, Росія не дасть можливості рухатись Україні в Європу. Кремль всіма засобами і надалі буде прагнути відновити імперію, з можливимваріантом розколу Європейського Союзу та Євроатлантичного блоку, щоб не було сили проти Кремля, яка б могла стримувати його дії.

«СВІТ - ЦЕ ВІЙНА»

У Європейських політиків, має бути чітке розуміння чим може закінчитися для Європи перемога Путіна в Україні. Тут варто згадати слова відомого геополітика Збігнева Бжезинського : «Україна, новий і важливий простір на євразійській шахівниці, є геополітичним центром, тому що саме її існування як незалежної держави допомагає трансформувати Росію. Без України Росія перестає бути євразійською імперією» . Тім не менше, мені здається, що епоха світу і стабільності завершилася, і це сталося якраз у сторіччя від качану Першої світової війни. Сита і всім задоволена Європа, ніяк не розуміє, або забула щостабільність у цьому світі це відносна річ.

Їй важко зрозуміти Євразійський бурхливий світ, їй хочеться жити безтурботно, купаюся у лаврах захисту НАТО, задовільняючись досягненнями після ялтинського Європейського спокою.

Але колесо світової історії продовжує безупинно крутитись немов містичне колесо «Самсари» , ламаючи година, простір, людські долі, держави, народи та культури.

Так, незмінним залишається право народів на правду, державність, історію та власну гідність, тільки варто додати: якщо ці народи, виживуть у боротьбі за власне історичне існування.

Кожна дія народжує протидію.Справедливість у цьому світі, так саме відносна, як і несправедливість. Переможців не судять. Історичний процес жорстокий і він не питає кому добрі, а кому ні і скільки він «перемелить» людських доль. Він жорстоко крутитися, диктуючи свої умови.

Виживають тільки сильні народи, нації і культури. Виживають народи які здатні до самоорганізації, з визначеною історичною місією, які хоча б розуміють навіщо їм потрібна державність.

І доволі часто, бумерангом не повертається відплата тим народам, які несуть руїну та дах в людську історію. І відплату за помилки одного покоління, часто не отримує наступне, якби це цинічно не виглядало. І Росія нав’язуючи світу теорію, що «світ - це війна» , поставила світ перед жорстокою дійсністю яка існує вже тисячоліттями. Але віднині вона мусить пам’ятати головешці: що світ, по відношенню до неї, буде діяти подібно.

Список використаних джерел :

http://uk.wikiquote.org/wiki/%D0%9B%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%B2%D0%

B8%D1%80%d0%B0%D0%B7%D0%B8

«Omnia Mutantur» - латинське прислів’я.

Збігнєв Бжезінський. «Велика шахівниця» / З. англ. перекл. Олена Фешовець.—Івано - Франківськ: Лілея - НВ, 2000

Збігнєв Бжезінський. «Велика шахівниця» / З. англ. перекл. Олена Фешовець.—Івано - Франківськ:Лілея - НВ, 2000

Робота написана у грудні 2014 року, спеціально для українсько - німецького конкурсу есе. Перероблене і доповнене в травні 2015 року.