Академія третього віку: підсумки і плани

Читають: 0Прочитали:93Коментарів:0    Рейтинг: (55)   
Може хтось про цю Академію і не чув, це нормально. Бо не надто вона поки що авторитетна чи популярна. Втім, доволі перспективна, бо намагається опікуватись важливим завданням освітою для дорослих. І навіть її сучасним форматом дистанційним. Але не все вдається так, як хотілось би. Про це докладніше у звітному документі, а ще у одному рішенні, присвяченому саме цьому питанню.

Може хтось про цю Академію і не чув, це нормально. Бо не надто вона поки що авторитетна чи популярна. Втім, доволі перспективна, бо намагається опікуватись важливим завданням: освітою для дорослих. І навіть її сучасним форматом – дистанційним. Але не все вдається так, як хотілось би. Про це докладніше у звітному документі, а ще у одному рішенні, присвяченому саме цьому питанню.

Але щоб було краще зрозуміло, про що йдеться, розглянемо приклад. Так, це діалог менеджера і громадського активіста, присвячений одній з проблем міста. Чи намаганням вирішувати, планувати вирішення через розвиток, впровадження тих чи інших перспективних підходів, методик, технологій управління. Підкреслимо: тільки приклад і тільки однієї проблеми або напрямку розвитку, бо у міської влади два десятки отих напрямків, на яких вона має приймати ефективні рішення (глава 2).

Втім, на прикладі чудово видно, що для того, аби навіть просто зрозуміти одне-одного, треба добряче розібратись в новому для учасників діалогу питанні, підготуватись. Зауважимо, що нема жодної різниці, йдеться про активіста громадсько організації, депутата будь-якого рівня чи просто громадянина, який питанням цікавиться. Зрозуміло, про суднобудування турбуються на заводах, а розвиток школи цікавить педагогів і батьків, але оцей етап формування експертного середовища, пошуку спільно мови – він буде завжди однаковий. І учасники завжди (і обов'язково) ті самі: по-перше, менеджер, управлінець міського чи обласного рівня, по-друге, депутат і, нарешті, представник громадськості. При тому, що як депутат, так і пересічний громадянин можуть бути того чи іншого рівня обізнаності у проблемі. Від експертного, може навіть вищого за управлінця виконкому, як це топ-менеджер чи науковець з кафедри або якогось дослідницького центру, до цілковитої необізнаності, нерозуміння питань, що потребують вирішення.

І от тут постає питання навчання, громадянської освіти. Суміщене, між іншим, з вирішенням проблеми організації роботи експертної групи. Мабуть, не треба й згадувати, що вона має працювати за допомоги сучасних комунікаційних засобів: презентації робочих документів в Інтернеті, електронному їх обговоренні, залученні фахівців або результатів тих чи інших досліджень з проблемних сайтів. Відтак навчання, а можна сказати і взаємний обмін знаннями, відбувається не в аудиторіях через слухання лекцій, а у живому, хоч і розподіленому у Мережі, процесі пошуку рішення.

Зрозуміло, учасники експертної групи мають на початку роботи різний рівень знань, досвіду, бачення шляхів руху вперед. Але дискусія, відкритий простір пошуку ефективного рішення дозволяє використати знання і досвід кожного учасника, залучити весь наявний суспільний потенціал. І, між іншим, створити передумови для реалізації напрацьованих планів. Бо коли громадяни, суспільство бере участь у вироблені плану дій, то вже ж воно його тримає на міцному контролі і у процесі реалізації. Бо розуміє всю структуру проблеми, бачить всі підводні камені, знає про можливі альтернативи, їх ціну і можливість використання.

Втім, щоб оті Нові Васюки стали реальністю, треба починати з простого. А саме: вчити громадян користуватись соцмережами як інструментом розвитку. Всіх: управлінців, депутатів, фахівців, активістів. Не тільки для того, щоб кума привітати з днем народження, а й у більш поважних справах.

То, шановні, додавайтесь до Академії, та берімося до навчання. Заради поступу. Як каже Мирослав Маринович: не думай, що він відбудеться без тебе.


Вадим Петриченко

Комментарии отключены администрацией сайта.
Телефон редакции (0512) 709-666



українськийгромада