«У кожного українця свій фронт»: інтерв'ю з нардепом Чорноморовим про оборону Вознесенщини, роботу гуманітарного штабу та майбутнє

прочитання: 19526
06.05.2022 13:15

Безумовно, сьогодні, коли в Україні триває війна, рано підбивати якісь підсумки. Натомість, для розуміння того, з чого починався рух героїчного опору українського народу, важливо володіти інформацією.

Одним із перших міст, у яких проходили серйозні бойові дії у межах Миколаївської області, став Вознесенськ. У короткій бесіді з народним депутатом України Артемом Чорноморовим, який представляє у Верховній Раді інтереси Вознесенського району, дізналися, завдяки чому і як вдалося відбити атаку російської армії, поговорили про роботу штабу нардепа, обговорили, які основні виклики стоять сьогодні перед Україною та торкнулися теми того, яким має стати наше майбутнє, щоби не допустити подібне вторгнення знову.

– За кілька днів до початку війни Ви провели засідання у Вознесенській РДА, на яке запросили представників місцевої територіальної оборони. Навіщо?

– Насамперед, мені було важливо розуміти настрої голів ОТГ Вознесенського району. Два місяці поспіль наші закордонні партнери, стурбовані скупченням військ на кордонах країни, заявляли, що Росія планує атакувати Україну. На рівні області звучали лише якісь декларативні повідомлення щодо підтримки місцевих ТРО. Виділялися якісь кумедні суми в масштабі ситуації на облаштування роботи представництв тероборони. Розуміння хоч якоїсь логістики, плану дій ні в кого не було. Тоді я приїхав до Вознесенська, щоб скласти «дорожню карту», на випадок, якщо те, про що говорили наші західні партнери, виявиться правдою.

- Чи було тоді відчуття, що Росія вирішить відкрито напасти на Україну?

– Кожен українець, до того самого ранку 24 лютого , жив надією, що повномасштабної війни не буде. Надія не виправдалася і нам довелося буквально за лічені години розгортати оборону наших міст. Упевнений, що та зустріч, яка була проведена у Вознесенській РДА, допомогла розбити ворога, коли він намагався пройти через Вознесенськ. Нас врятувало те, що ми після тієї зустрічі за кілька днів до нападу розуміли, до кого і за якою допомогою можемо звернутися. Наприклад, у Херсона та прикордонних районів такої можливості не було.

– Чому стримати ворога не вдалося у Херсоні?

– Я не військовий експерт, але навіть не посвяченій людині ясно, що Херсону, на жаль, просто не вистачило часу для того, щоб зреагувати. Плюс, на превеликий жаль, серед керівництва самого Херсона виявилися зрадники , які відкрито допомогли окупантам, так би мовити, відчинили двері російським солдатам. При цьому самі херсонці, як і решта мешканців тимчасово окупованих територій, які, незважаючи на загрозу життю, продовжують виходити на мітинги за Україну, не можуть не викликати захоплення. Упевнений, що всі зрадники незабаром отримають своє, після того, як наші ЗСУ повернуть контроль над українською Херсонщиною. Про це говорить і наш головнокомандувач – Володимир Олександрович Зеленський.

– Як думаєте, чи можливий подібний сценарій із здачею міста у Миколаєві?

– Якби він був можливим, то окупанти були б уже тут. Згадайте, як у перші дні повномасштабної війни у різних частинах міста повідомляли про затримання ДРГ. Майже у центрі Миколаєва навіть був бій . Гелікоптери з десантом. Я думаю, що якби у ворога була підтримка серед городян, то, можливо, місто було б зараз окуповане. Цього не сталося. При цьому, припускаю, що в Миколаєві можуть залишатися приховані симпатики «російського світу», які чекають на поразку України. Але це питання нашої Служби безпеки. Це їхні завдання, які вони, сподіваюсь, вирішують. У Миколаєва зараз дуже важлива роль – не допустити сухопутного прориву до Одеси. Вже понад два місяці Миколаїв із цим завданням справляється, за що й отримав звання міста-героя.

– На тій зустрічі з головами ВТГ у Вознесенську, про що саме йшлося?

– Я попросив голів громад підготувати міні-дорожні карти для місцевих мешканців: куди бігти, де буде вода, де продукти, що робити, якщо не буде зв'язку. Елементарно, ми повинні були знати, у кого можна взяти пісок для обладнання блокпостів, транспорт для його перевезення та інше. Зрозуміло, що не всі встигли опрацювати ці моменти, бо зустріч була у вихідний день, але незважаючи на це, кожен із учасників тієї наради чітко розумів, на які питання їм треба знайти відповіді. За фактом, тоді у Вознесенську ми пропрацювали дорожню карту для голів ОТГ. Упевнений, це допомогло багатьом.

– Наскільки було підготовлено Вознесенський район до оборони? Чи була зброя? Засоби зв'язку?

– У Вознесенську було так само, як і скрізь. Усі запускали з коліс. Головне, що було це бажання людей захищати своє, стояти за своє до кінця. Адже на відміну від росії, наші люди мають вільний доступ до інформації, вони бачать, що в росії немає жодної свободи. Наш же народ волелюбний. Щось не подобається – Майдан. Можете таке уявити на росії? Тому коли цей «російський світ» хотів захопити Вознесенськ, то дуже багато людей вийшли, щоб сказати йому «ні» .

У воєнний час Верховна Рада працює у постійному режимі. Це означає, що всі нардепи мають протягом дуже короткого часу зібратися у сесійній залі. У перші дні повномасштабної війни мені дзвонили представники місцевих тероборон, просили допомогти зі зброєю. Було якесь нерозуміння того, як усе працюватиме. Президент та Головнокомандувач Володимир Зеленський тоді публічно казав, що зброю треба видавати всім, хто записався до лав ТРО. Проїхав тоді всіма громадами, дав роз'яснення. Невдовзі почали роздавати зброю. Те саме стосувалося й питань засобів зв'язку, захисного екіпірування, аптечок та сотні інших питань, з якими ніхто раніше не стикався.

t.me/yuzhoborona/107

– Бої за Вознесенськ. Як усе це було?

– Насамперед, хочу наголосити, що важливо розуміти, що сам Вознесенськ навряд чи був цікавий російсіянам. У світлі захоплень атомних електростанцій було зрозуміло, що метою рашистів була наша тепер уже Південноукраїнська АЕС. Тому ми готувались і до оборони атомної станції. Десятки людей готували коктейлі Молотова, зводили захисні споруди.

t.me/yuzhoborona/239

Про те, що готувалося захоплення нашої АЕС, прямо говорять російські солдати, взяті в полон у Вознесенському районі. Плюс через Вознесенськ йде дорога на Київ, який російські війська хотіли захопити за два дні. Вознесенськ їм не вдалося взяти під свій контроль. За місто стояли вознесенці. На щастя, ми встигли озброїтись, отримати підтримку наших героїчних військових. За допомогою місцевого бізнесу вдалося за лічені години обладнати захисні споруди. Так, не обійшлося без втрат, але ЗСУ та вознесенці вигнали рашистів із нашої землі.

Вознесенськ став одним із перших населених пунктів, який так сильно розгромив рашистську нечисть. Впевнений, що ми стали прикладом для багатьох інших міст. Думаю, у Вознесенську вони стали переконуватись, що бліц-криг провалений. Зараз єдине, що залишається ворогові – боягузливо обстрілювати нас ракетами.

- Чи вдалося Вознесенську повернутися до повсякденного життя?

- Поки не закінчиться війна, ні про яке повсякденне життя йти не може. Що ж до налагодження життєзабезпечення, то, наскільки мені відомо, зараз у Вознесенську є все, що необхідно. Так само справи і по всьому Вознесенському району. Велика заслуга належить волонтерам та звичайним мешканцям, які допомагають один одному та своїм громадам. Не хочу зараз називати прізвища, щоби когось не забути і не образити.

– На Вашу думку, які виклики зараз стоять перед Вознесенським районом та Україною загалом?

– Наразі головні виклики – переорієнтація нашого сільськогосподарського сектору. Через блокування наших портів, удару по мосту на Одещині, атак на об'єкти «Укрзалізниці», зруйнованої інфраструктури значно ускладнилося питання експорту нашої продукції. Значить, нам треба в стислий термін, поки йде відновлення нашої країни, вирішити, що ми робитимемо з нашою продукцією. Веду багато переговорів із нашими міжнародними партнерами, нашими фермерами, урядом, щоб розробити екстрений план допомоги нашим аграріям. Якщо ми допоможемо нашому агросектору, ми врятуємо нашу Україну. Президент це також розуміє. Разом із нашою командою дипломатів йому вдалося досягти великої перемоги – було скасовано квоти та мита для українського експорту. Тому зараз дуже важливо налагодити логістику. Більшість роботи мого штабу зараз зосередилася саме на цьому питанні.

- Чим ще зараз займається ваш штаб?

– Ми зосередили свої зусилля на гуманітарній допомозі. Особисто я багато часу приділяю роботі на дипломатичному фронті. Є чітке розуміння, що сьогодні, коли наші міжнародні партнери продовжують постачання озброєння, насамперед має стояти питання збереження життя нашим військовим. Їхнє навчання займає досить велику кількість часу. Їхня підготовка та досвід ведення бойових дій – це наша найголовніша зброя. Відповідно, ми працюємо над тим, щоб знайти найкраще обмундирування для наших захисників, найдієвіші медикаменти. Паралельно з цим ми допомагаємо і місцевим жителям, багато з яких ведуть неймовірну роботу в тилу. Сьогодні кожен українець має свій фронт. І як я сказав із трибуни Верховної Ради за кілька днів до війни, кроку назад не буде. Це наша земля, і ми стоятимемо за наш Дім до кінця.

– Що, на Вашу думку, потрібно зробити після війни, щоб не допустити подібного знову?

– Наприкінці лютого весь світ побачив, наскільки мотивований наш народ. Не лише армія. Кожен українець, за винятком зрадників, зробив і продовжує робити свій внесок у перемогу України. Днями з'явилася інформація про жінку з Мотижина на Київщині успішно наводила артилерію ЗСУ на російську техніку. На жаль, героїзм жінки коштував їй життя. Завдяки її наведенню ЗСУ знищили близько 100 одиниць техніки Росії і просування окупантів було зупинено.

Або історія у нашому Вознесенську, де місцеві з Болгарки просто вигнали зі свого двору озброєних солдатів росії. А тепер уявіть, якби у нас, як у низці країн, де після проходження військової служби, українці, які пройшли армію, могли б зберігати свою зброю вдома? Тоді, на розгортання сил місцевої оборони пішли б лічені години. Думаю, що й Херсон був би наш. І багато інших окупованих міст і сіл уникнули такої долі.

Другий момент – це проведення спецслужбами України аналога всесвітньо відомої операції Моссаду «Гнів Божий» . Ми повинні знайти кожного, хто був причетний до вбивств, тортур та насильства над життям та свободою українців та притягти їх до відповідальності. Упевнений, що знайти професіоналів для такої спецоперації в Україні буде не важко.

Розмовляла Поліна Захарова

    Фотофакт