Окупант зізнався у розстрілах цивільного населення та мародерстві під час окупації Київщини

перегляди: 15718
15.08.2022 14:36

Фролкін на Київщині у вкраденій формі з чужими медалями
Російський військовослужбовець із 64-ї мотострілецької бригади Данило Фролкін зізнався у вбивствах та мародерстві під час окупації Київської області.

Про це йдеться у матеріалі «Важливих історій».

Як відомо, раніше вже повідомлялося, що Фролкіна вдалося ідентифікувати завдяки селфі. Пізніше про обличчя Фролкіна дізнався місцевий житель Василь Царик, свідок вбивства односельця Ігоря Єрмакова. Він підтвердив, що саме Фролкін 2 березня зробив постріл у голову чоловікові, який стояв на колінах.

Фото Фролкіна та інших окупантів знайшли у вкраденому у місцевого мешканця телефоні, який вдалося знайти після окупації. На одному з фото Фролкін фотографувався також у чужому одязі, який впізнали жителі села Андріївка Макарівського району.

Ще брудну форму із нашивкою «Фролкін» знайшли в одному із домоволодінь, звідки за час окупації зникла техніка та інші цінності.

Під час та після окупації в Андріївці, де до війни жили близько півтори тисячі осіб, знайшли 13 мертвих тіл із кульовими пораненнями. До всіх 13 вбивств можуть бути причетні російські військовослужбовці. За розповідями місцевих, у селі розстрілювали без суду та слідства, часом навіть не забираючи в полон та не допитуючи. Крім 13 убитих, в Андріївці досі вважаються зниклими безвісти понад 40 людей.

Журналісти знайшли контакти всіх учасників «фотосесії» в Андріївці, поговорити погодилися двоє: Данило Фролкін та Дмитро Данилов.

Данило Фролкін каже, що виїхав на «навчання» до Білорусі ще 11 січня. Судячи з його слів, військовослужбовці там не проходили жодної спеціальної підготовки перед «спецоперацією».

Фролкін, за його словами, дізнався, що вирушає на війну, 23 лютого, на шикування після святкового обіду.

Після вторгнення в Україну, стверджує Фролкін, багато його товаришів по службі намагалися звільнитися, але нікому це довго не вдавалося.

— Пацани відмовниками пішли до комбрига [Азатбека Омурбекова], а він почав на них кричати, принижувати: «Я зроблю розстріл вам за те, що вони не хочуть йти в бій». За фактом «спецоперація» — це добровільна тема. А нас, виходить, запрягали добровільно-примусово, — розповідає військовий. — Мені сказали, типу не можна так відмовитися, типу криміналу буде, типу їдь далі, катайся. Зараз нас вивели назад [на територію рф], а завтра знову їдемо на третій напрямок вже (розмова з Фролкіним була записана 20 липня. — Прим. ред.). Відрядження має тривати трохи більше трьох місяців. Після трьох місяців у нас знову маємо збирати підписи, хто добровільно поїде. Тобто за законом вони не мають права нас тут тримати, але їм не має різниці на цей закон.

Фролкін розповідає, що його товариш по службі Руслан Глотов, який разом з ним фотографувався в Андріївці на чужий телефон, після повернення з Київської області просив у командування дозволу звільнитися. Командири сказали йому та двом іншим службовцям 64-ї бригади: «Все, ми повезли вас на точку евакуації, завтра полетите до росії», — посадили на броньований «Урал» і знову відправили на територію України». Глотову згодом вдалося звільнитися, зокрема, тому що він пошкодив руку під час мінометного обстрілу.

За словами Фролкіна, під час перебування в Андріївці він мав евакуювати підбиту техніку.

На питання про пограбування та мародерство Фролкін відповідає, що він та його товариші брали у місцевих будинках лише «будь-яку фігню»: пляшку вина чи пива, мангал, продукти. Також він стверджує, що не забирав медалі з дому Анатолія Даниленка: «Ми прийшли, сфоткалися та медалі поклали назад».

При цьому військовий не заперечує, що російські військові займалися мародерством у Андріївці. За його словами, особливо у цьому відзначився заступник командира з тилу полковник В'ячеслав Клобуков:

- Він підійшов холодильники в магазинах. Потім знаходили магазини з кросівками, з будь-яким одягом — це теж все вивозилося. Фури вивозили. Коли ми приїхали в Україну, я бачив ці дві фури.

За кілька годин після першої розмови Данило Фролкін запропонував зателефонувати до месенджера, включивши відео. На той момент він ще перебував у частині тимчасової дислокації у Білгородській області. На підборідді у військового свіжий шрам від уламка, він палить і просить включити запис:

— Я, військовослужбовець військової частини 51460, гвардії єфрейтор, Фролкін Данило Андрійович, зізнаюся у всіх злочинах, які я вчинив в Андріївці, у розстрілі цивільного населення, обкраданні цивільного населення, вилученні у них телефонів і в тому, що наше командування не ставить наших бійців, усю піхоту, що б'ється на передовій, на лінії фронту. І після цього я хочу заявити: вживіть заходів до покарання командирів — Омурбекова Азатбека Асанбековича, гвардії полковника, гвардії підполковника Дмитренка, зампотилу (заступника командира з тилу та постачання. — Прим. ред.) нашої бригади полковника Клобукова і начальника розвідника. Він керував розвідкою, яка ху*во проводила розвідку і вела наших людей на смерть. Також заступник командира бригади підполковник Прокурат наказав розстрілювати, – сказав Фролкін.

На запитання, за що треба покарати командування бригади, Фролкін відповідає, що вони «не вважають пересічних солдатів за людей». За його словами, полковник Азатбек Омурбеков передавав командуванню неправдиву інформацію про неіснуючі успіхи бригади. Усю окупацію Андріївки, за словами військовослужбовця, командир «просидів у підвалі школи», де розташовувався штаб.

— Цьому командуванню намагалися пояснити, що ми більше в наступ не підемо, — згадує Фролкін. — Омурбеков [після цього] почав пацанів бити, на кшталт вони слабаки, нецензурною лайкою їх покривав просто. Одному прикладом по обличчю вдарив, другому пістолет приставив до чола, сказав: «Я зараз тебе взагалі застрелю і мені взагалі нічого за це не буде».

У Фролкіна уточнили, що він має на увазі, коли зізнається «у розстрілі цивільного населення». Він розповідає, що у березні (точну дату він не може згадати) командири попросили його та ще кількох рядових супроводити їх на обшуку в будинках трьох мешканців Андріївки.

— Ми завели їх у три будинки, вони показали будинки. У будинках були не їхні фотографії. Тобто це не їхні будинки були за фактом. Третій взагалі у руїні у якійсь мешкав. За них була пачка грошей: гривні, долари, всяка ху*ня. Підполковник, який був з нами, Олександр Прокурат, забрав ці гроші собі, а решту — документи, телефони — віддав нам і сказав: «Витрата». Все, я пішов і [одного з них] у витрати пустив.

Судячи з деталей, які згадує Фролкін, йдеться про вбивство Вадима Ганюка, Віталія Кібукевича та Руслана Яремчука 12 березня. Данило, ймовірно, стріляв у Руслана Яремчука. Він не впізнає розстріляного по фотографії, але припускає, що міг багато чого забути через шок. Пізніше Данило показує фото вбитого Яремчука своєму товаришу по службі, який теж був присутнім на обшуках, і той підтверджує, що Фролкін застрелив саме цю людину.

Фролкін намагається виправдати вбивство громадянського тим, що нібито той зізнався у наведенні на ворожі колони.

- Я просто вивів його з дому. Ми знайшли у нього стріляні гільзи, які в офіцерів використовуються. І все. Я йому говорю: «Йди вперед». Він іде вперед. Я йому говорю: «На коліна». І просто кулю в лоб (військовий обмовився, мається на увазі «в потилицю». — Прим. ред.). Мене потім трясло дуже довго. Я одного занапастив, але я хотів врятувати якомога більше людей.

Слова Фролкіна підтверджує перехоплену розмову офіцерів 64-ї бригади, опубліковану Головним управлінням розвідки Міноборони України. З нього випливає, що командування не знає, ким укомплектовуватиме бригаду і хто вдруге захоче «в таку дупу».

Фролкін зізнається, що так і не зрозумів, за що і з ким він воював.

Наприкінці липня Данило Фролкін поїхав із Білгородської області до Хабаровського краю і звідти подав заяву на звільнення зі служби. Два роки тому він підписав контракт, бо хотів повернутися до рідного міста і служити там у поліції. Чим військовий займатиметься тепер, невідомо.

— Я розумію, що мене можуть посадити за всю цю інформацію, — каже він. — Навіть не через те, що я всю цю ху*ню в Україні творив. А за ту інформацію [про командування]. Я просто хочу зізнатися у всьому і пояснити те, що відбувається в нашій країні. Я думаю, що краще б цієї війни взагалі не було.

Другий окупант, Дмитро Данилов, здивувався, що його впізнали по фото, оскільки, як він каже, «дотримувався заходів конспірації». Він не пам'ятає чоловіка, якого звинуватили в тому, що він відібрав у нього відеомагнітофона. Натомість він із посмішкою згадує, як гасав на швидкості 90 кілометрів на годину на чужому червоному мопеді, який запам'ятала місцева мешканка Тетяна Ткаченко.

Данилов також каже, що багато окупантів залишилися незадоволеними відрядженням і каже, що підконтрольні кремлю російські ЗМІ брешуть про війну в Україні.

— Я не в захваті, але не сказати, що негативно ставлюся. Там мало хто у захваті. 99% новин - брехня: по телевізору, по газетах, по всьому. Мало хто каже правду. Знають лише ті, хто звідти вибралися, але розповісти мало хто може, бо більшість дає передплату. А друга більшість хоче це забути, як страшний сон.

Російські військові, що фотографувалися на вкрадений телефон у Андріївці: Данило Фролкін, Дмитро Данилов, Руслан Глотов, Іван Шепеленко
Фото, які зробили російські військові 14 та 15 березня на вкрадений телефон. Після виходу армії з Андріївки чужий телефон знайшла вдома місцева мешканка

Знайдені у сараї тіла Ігоря Саврана та Володимира Пожарникова
Вбиті російськими військовими у Андріївці. Верхній ряд: Антон Іщенко, Ігор Савран, Володимир Пожарніков, Руслан Яремчук, Євген Степанюк, Юрій Кравченя, Андрій Руденко. Нижній ряд: Вадим Ганюк, Віталій Кібукевич, Олексій Черковський, Ігор Єрмаков, Іван Рибицький, Євген Піскотін.

Нагадаємо, як Головне управління розвідки Міністерства оборони України оприлюднило список військовослужбовців 64-ї окремої мотострілецької бригади, які чинили злочини проти українців у Бучі під Києвом. Також у розвідці заявили, що той факт, що 64-й мотострілецькій бригаді, яка звірювала під Києвом, привласнили звання «гвардійська», говорить про те, що в росії на рівні найвищого керівництва заохочують злочини проти українців.

Фотофакт