Миколаївські журналізди, що працюють на Ю.Гранатурова, кайтесь. Поки не пізно

Всі місцеві політолухи та писаки, котрі за 30 срібняків продають міську громаду чи то єврею, чи то азербайджанцю, чи то чеченцю, чи то руцкому українцю Ю. Гранатурову, понесуть відповідальність. По сьоме коліно вашого роду включно. Я не залякую, лише читайте Святе Письмо.

Ю. Гранатуров посилав п’яного вітренківця (мігранта з РФ), кацапа - федераста Ніконова розганяти разом з ментами – поганками в погонах миколаївський Майдан. Тепер журналісти, котрих місили миколаївські менти за наказом Гранатурова, підтримують кандидата Гранатурова. Може вас мало товкли? Гроші від Ісаєвича не пахнуть козлами, кажете? Тоді чому ви ображаєтесь, коли вашу професію називають найдавнішою?

А. Онофрійчук – власник і головний писюка (його псевдо - Нікалай Трафімав) «Новості - Н» в 2002 році писав брудні казки, під іншим псевдо, про Птіцу (Чайку), його слухняний мохнатобровий ГАРНІТУР та Дзьобнутого Іцака. Йому допомагав інвалід 3 групи (психічне захворювання) місцевий їпанько Ігарьоша Іванніков, дружок Бурди, Кінаша, Марянка та інших місцевих гейропейців. Почитайте газету «Партнер-інфо».

Далі А. Онофрійчук підтримував С. Ісакова, критикуючи в 2010 році В. Чайку та його «патужнукаМАНДУ». Включно з Ю. Гранатуровим. Тоді я ледве надрукував власну критичну статтю в цій газеті - «Осінь полковника». Де абсолютно точно передбачив роль В. Чайки, вічно п’яного весільного генерала. Бо міським дерибаном від 2010 почав керувати особисто сматрящій М. Круглов. Ю. Гранатуров був у нього козачком-міньоном в стилі «чєво ізволітє, барін нікалай свєт пєтровіч». Онофрійук ледь не помер від заздрості. Нчіколи не зможе чувак так писати, як я. Коли я в 1990 році начитався віршів Дмитра Креміня, то припинив писати поезію. Краще за Дмитра я ніколи не напишу. Треба мати мужність самому в цьому признатись. Радий, що Тарас Кремінь виявився мужньою людиною. Але А. Онофрійчук, колишня комуняцька нардепутана В. Матвєєв, журналюшки – з іншого матеріалу.

Тепер ці самі персонажі поливають з лайнометів С. Ісакова, В. Єнтіна, мене та будь-кого, хто насмілився критикувати аморального пристосуванця Ю. Гранатурова.

(Далі буде. Про брудні провокації команди Ю. Гранатурова – фальшиві наклади відомих газет, козлячі морди та муляжі гранат, вкрадені колишнім директором сершколи в шкільному кабінеті початкової бойової підготовки школярів, нахабне порушення Юрієм Ісаєвичем презумпції невинуватості…)