Утримати тили

Ефективні комунікації, постачання, поповнення–без усього цього бойові частини дуже швидко перетворюються на безпорадне зборище деморалізованих людей. Це–ази військової справи. Судячи з–всьому супротивник готується до повномасштабної дестабілізації українського тилу. І один з яскравих прикладів тому–блокування Варваровского моста в Миколаєві минулого тижня.

Щоб переконається в цьому, досить просто відстежити хронологію подій. Якщо на початку акції були заклики врятувати «наших хлопчаків» , те в лічені години на щит було піднято гасло: «Краще бути живим зрадником, чим мертвим патріотом». А зараз з'являється все більше свідчень того, що перекриття моста планувалася, готувалося. І до освітлення оного заходу намагалися притягнути місцеві ЗМІ.Чи потрібно говорити, як блокада освітлювалася в російських і сепаратистських інформаційних ресурсах?

Я розумію відчуття справжніх матерів і дружин. Але в умовах війни блокувати стратегічні об'єкти категорично не МОЖНА! Вони забезпечують роботу економіки, яка заробляє гроші для перемоги і рятування життів тих же бійців. Ті, хто зупиняли рух через міст подумали про те, скільки бронежилетів не змогли довезти волонтери в зону АТО? Или привезли, але із затримкою? У скільки солдатських життів обійшлося багатогодинне стояння на мосту?

Тому нас чекає продовження. «Російська весна» повинна плавно перейти в «Російську осінь». Її складовими стануть: «жахи» третьої хвилі мобілізації(забирають прямо з пляжів в Нацгвардію), обурені новими комунальними тарифами, підвищенням цін і холодними батареями натовпу пенсіонерів і так далі, і тому подібне.Не потрібно бути мудрецем, щоб усе це спрогнозувати. Цей розвиток подій ВЖЕ анонсується на сепаратистських сайтах, російському ТБ. Мовляв, ще трохи, і хвиля народного гніву змете київську «хунту». І не потрібно мости і електростанції висаджувати в повітря.

У такій ситуації дуже багато що залежить від того, хто знаходиться при владі на місцях. Усі ці люди потенційні «камікадзе» з точки зору політичної кар'єри. Хоча, може бути і навпаки. Але від їх енергійних і рішучих дій зараз залежить чи зможе агентура ворога розгойдати ситуацію в кожному конкретному регіоні або він залишиться надійним тилом. Саме у світлі цього вважаю призначення Мерикова главою Миколаївської обласної адміністрації дуже позитивним рішенням. І не тому, що ми з ним однопартійці, а тому, що кращої кандидатури абсолютно щиро на цю посаду на цьому етапі серед місцевої еліти не бачу.

Але я йому не заздрю.

Але немало залежить і від нас, простих громадян. Може це прозвучить подібно до параної, але потрібно проявляти пильність. Стежити за тим, що відбувається навкруги. І не залишати без уваги як панічні чутки, так і тих, хто їх поширює. Від того, чи вдасться нам зберегти спокій тилу багато в чому залежить як успіх АТО, так і взагалі найближче майбутнє України. Хочу ще раз нагадати–ми воююча держава, а на війні, як на війні.