Про аморальних покидьків, залишених Попом посадах

У відповідності до президентського указу № 660/2014 він нагороджений орденом «За мужність» , ІІІ ступеню. Власний допис я розширивши на сторінках моїх ФБ - друзів: голови МОДА Вадима Мерікова та його радника Давида Арахамія. Обоє подякували мені за інформацію і….все. Тобто, жодного (!) реагування ці люди Попа навіть не планували. Орден Вадиму не віддають. Штабісти бригади та «кадровик» пояснюють, що орден дістався комбатові і він не віддає його Уткіну (?) Захоче–віддасть, не захоче–продасть…У Миколаївській області та МО давно панує безвладдя. Лише В. Мериков, Д. Браун, міністр оборони та президент України забули сказати про це виборцям.

В. Уткіну пощастило. Він живий і не інвалід.Колишньому мешканцю Доманівського району Юрію Афоніну «пофортунило» менше. Цей старший стрілець від 05. 08. 2014 воював в зоні АТО і отримав тяжке поранення під Іловайськом 27. 08. 2014. Відповідні запису є у військовому квитку Ю. Афоніна. Хлопця лікували в Криворізькій міській лікарні. Тепер йому потрібно зробити термінову операцію в Одеському військовому шпиталі. Інакше 40 - річний чоловік залишиться без ноги. Вартість операції в сотні разів менше бюджетів виборчих кампаній мажоритарних кандидатів від партії Попа О. Жолобецького, А. Вадатурського чи А. Корнацького–мільйонерів, чий успішний бізнес Юрій захищав від кацапських окупантів.

У Одеському військовому шпиталі цю операцію можуть зробити безоплатно. Якщо військкомат видасть Ю. Афоніну довідку учасника бойових дій та направити його до шпиталю. Без цього одесити відмовляються навіть оглядати бійця.

У Ю.Афоніна на руках–повний пакет документів, котрі підтверджують, що він був поранений у бою, а не на дачі: витяг з наказу першого заступника керівника АТЦ при СБУ від 12. 08. 14; витяг з наказу командира в/ ч від 27. 08, № 59; довідка про обставини поранення від 30. 08. 14. № 1048; витяг з наказу командира в/ ч від 10. 09, 14, № 73; довідки, епікриз худе. Юрію натякають про необхідність дачі хабаря…

Питання: якими тварюками треба бути, щоб мовчки зжираючи пайку держслужбовця, воєнкома, головлікаря чекати, коли нашому захиснику тупо відріжуть праву ногу?

Війна, на шкода, не лише демонструє висоти людського духу українських вояків, а й низини хапальних рефлексів тилових чиновників.