І навіть в Ростові вам не буде місця

21.02.2016 19:47

Чому так відбувається? Здавалося б: політики говорять правильні речі, громадський тиск на них значно посилився і хочакорупцію у вищих ешелонах владиніхто не відміняв, вона явно не порівнянна з аналогічними масштабами трьох - чотирирічній давності.

На цьому етапі необхідно вирішити завдання просту і надзвичайно складну одночасно–знайти національний консенсус. Підкреслюю: національний. Визначити пріоритети, торги навколо яких заборонені; розмін яких заборонений. Ця єдність країни, реформи, боротьба з корупцією.Так було в країнах Східної Європи, Балтії, на які ми часто озираємося–у Польщі, Литві і так далі Навіть коли до влади–через вибори–приходили ліві популісти, пріоритети залишалися недоторканними. Політичні опоненти ламали списи навколо чого завгодно, тільки не цих тим. Саме тому вони вистояли.

Українські політики цих уроків чому - те не засвоїли. Кожне своє рішення вони перетворюють на торги.Безвізові закони–торги, бюджет–торгизакони про боротьбу з корупцією приймають–і тут торгуватися примудряються. Послухайте, красти можна з прибутків, а не зі збитків. Красти під час війни–мародерство. Це як з трупа чоботи знімати на полі бою.

Чим вони торгують? По факту: довірою людей, довірою виборців. А де б вони були, коли б не виборці? Змогли б ви без цього розраховуватися зі своїми спонсорами;дерибанити для них бюджетні потоки? Але, адже не спонсори дали політикам мандати, а люди.

Ним здається, вони обманюють людей. Ні, вони обманюють себе. І час працює проти них.

Януковичу теж здавалося, що можна звільнити Захарченко, і народний гнів піде на спад. Звільнити Азарова і вирішити питання. Коли нарешті спохопився, виявилося–надто пізно.

Сьогодні українським політикам ще не пізно спохопитися. Припинити торгуватися, красти і брехати. Не розмінювати країну. Інакше навіть в Ростові для них не знайдеться місця.

P.S. Ця колонка народилася спонтанно. Вечір п'ятниці я провела в студії Савіка Шустера. Так склалося, що упродовж майже усієї програми (вже у фіналі приєднався режисер Сергій Маслобойщиков), була єдиною–з числа запрошених–не політиком.Я уважно слухала все, що говорилося за чотири ефірні години і вищевикладене–моє коротке емоційне резюме. Що стосується не лише тих, хто прийшов до Шустера з 19 на 20 - е лютого, але усіх політиків України. Саме тому було прийнято рішення перетворити цей фрагмент програми в текст.

Соня Котяча Лівий берег