Про що буде "Південний форум" по децентралізації

24.10.2016 16:33

На жаль, у більшості співгромадян склалося досить плутане уявлення про те, що таке ця децентралізація, для чого потрібна ця децентралізація. Більшість досі не можуть зрозуміти, чому відбувається формування деяких громад, і як цей пов'язаний з розширенням їх повноважень. А тим більше, мало кому зрозуміло, на що повинен перетворитися увесь державний апарат України в цілому після проведення цієї самої обіцяної децентралізації.

Постараюся прояснити.

Слідує, передусім, відрізняти два явища: децентралізацію і територіально - адміністративну реформу. Я хотів би розмежовувати ці два явища між собою.Що це таке?

Децентралізація–це процес передачі повноважень центральних органів виконавчої влади в територіальні громади. По суті, збільшення самостійності регіонів за рахунок збільшення цих самих повноважень.

Територіально - адміністративна реформа–ця зміна компонування територіальних громад з населених пунктів, ієрархії підпорядкування і способу взаємовідносин.

Хотів би, щоб ми відрізняли територіально - адміністративні зміни і процес передачі повноважень від центру до місцевих органів влади. По суті справи, то що сьогодні влада обзиває децентралізацією, це спроба піти від комуністичного ділення території часів Сталіна (сільрада, район, область) і повернутися до адміністративного ділення часів царської Росії з її волостями, повітами, губерніями і земствами. З їх сходом і старостами.

Про передачу повноважень на місця, в Києві, чому - те досі ніхто не говорить.
Наша влада, мабуть, заплуталася в цих термінах і діє сумбурно. Територіально - адміністративну реформу вони називають процесом децентралізації. Надаючи бюджетні пільги, згідно із законом про бюджет, пропонується змінити територіально - адміністративне ділення. А тим часом це абсолютно різні і зовсім не пов'язані між собою явища.

Бюджетні пільги тимчасово надаються об'єднаним громадам в якості мотивуючого стимулу і прикладу для реалізації доки ще добровільної зміни територіально - адміністративного ділення.

І якщо замість 180 неселенных пунктів, підлеглих 19 районним центрам, ми отримаємо 80 громад, то від цього не збільшаться повноваження обласних рад і старост. А бюджетні пільги можуть перестати працювати.
Повна і остаточна децентралізація може проходити по трьох аспектах або напрямах : фінансова, кадрова і політична.І цей процес передачі повноважень (читай децентралізацію) у будь-якому з його аспектів, можна застосовувати до різних територіально - адміністративним одиницям.

В результаті повної і остаточної реформи децентралізації, можна придти до повної автономії регіонів. Але виникає питання: що вважати регіонами і кому передавати ці повноваження? Необхідно позначити території і їх адміністративні центри. І провести таку реформу.

В результаті успішної територіально - адміністративної реформи повинна змінитися кількість адміністративних центрів і способу їх підпорядкування на певній території. Наприклад, з трьох областей зробити одну. З 180 населених пунктів, підлеглих 19 районним центрам, зробити 80 територіальних громад, підлеглих безпосередньо обласній раді.

Але знову ж таки, а де повноваження на місцях?

***
А якби децентралізація (хоч би в головах людей) пішла по обіцяному шляху збільшення повноважень і відповідальності місцевих рад, то біля місцевих рад опинилися б реальні повноваження з можливістю впливати. Ми могли б замість караючого і суворого царя - губернатора отримали б главу виконкому ради і представника президента у формі префекта.
Тому ми з периферії, просто зобов'язані нагадати хоч би про підписані коаліційні угоди. Ми зобов'язані, не лише нагадати, але і позначити те, що нам треба, для розвитку регіонів.

Узятий на озброєння новою владою стара теза: «Уся влада радам» , який скопіювали у вождя світового пролетаріату, Володимира Леніна, так і не довели до кінця цю ідею. Хоч це і можливо в сьогоднішніх умовах.

А доки…поки децентралізація відкладається, і повноваження не збільшені, депутати облради і сама обласна рада повністю фіктивний орган представницької влади. Депутати облради не мають можливості впливати повною мірою на органи влади. Не здатні вони впливати на перерозподіл і управляти комунальною власністю. У них немає повноважень.

Про нас забули в Центрі. Від цієї ідеї збільшення повноважень в Центрі, не то щоб відмовляються або відкладають її реалізацію. Її навіть не згадують. Велика частина наших співгромадян вірить в те, що в Києві є люди, яким видніше як нам тут необхідно жити. Що там, в самому серці Києва, думають про нас. І тому вони чекають сигналу для вирішення проблем.

А тим часом, це звичайний комплекс провінціала. Це міфічна віра в мудрість центру, яку нам треба здолати. Здолати міф про те, що там, в Києві, знають, як нам бути тут.

Де - факто ми все ще вимагаємо царя, який прийде і порядок наведе. А наші чиновники підсвідомо все ще вірять в те, що перший секретар обкому зажадає покласти на стіл партквиток КПРС і тим самим позбавить його кар'єри. І це в корені псує ментальність чиновників і депутатів, що вирішили присягнути ідеї децентралізації.

***

У нас є фактична модель децентралізації, яка нам зрозуміла. Візьмемо наше місто з їх повноваженнями у мера і депутатів. Мер і депутати цілком можуть сформувати для себе свій виконком і свою структуру міської виконавчої влади. Але цього досі немає. Ми маємо пострадянську структуру і звичку управління. І досі не сформували ні структуру ні виконком. Єдине, чого вдалося добитися депутатам, це розпустити виконком, що залишився від минулого мера.

Сьогодні є більше грошей в місцевих бюджетах, чим зазвичай звикли використати органи місцевого самоврядування. Але їх ніхто не може якісно освоїти. За результатами на вересень, освоєно лише половину наявних в міському бюджеті засобів. Інші гроші, за невмінням використати, відправили на депозит. І це провина не лише мера, але і сором'язливого депутатського корпусу. Вони повинні утілювати і реалізовувати ідею Самоврядування і децентралізації.

Адже якщо мер не може що - те зробити, його зобов'язані направити і змусити це зробити депутати. Як це сталося з розпуском незаконного виконкому, коли біда з напливом львівського сміття, згуртувала розрізнений депутатський корпус. І ніяк не може статися із структурою виконавчої влади і секретарем міськради.

Депутати і мер не реалізують своє право впливати.
Але для звершення децентралізації звичайних повноважень недостатньо.Треба навчитися ними користуватися. Для освоєння повноважень, нам потрібні відповідальні люди тут. Люди, з яких ми повинні і можемо запитувати. Люди, які готові нести відповідальність за прийняті рішення.

Та і міська рада разом з мером, що рівняються на позицію губернатора–теж. Але з іншої причини. Унаслідок ментальної залежності від позиції губернатора. Мер не до кінця відчуває повноту відповідальності. Він все ще вірить в те, що є хтось старше. У будівлі навпроти або в Києві.

***
У наявності відсутність децентралізації не лише на ділі, але і в умах і серцях наших чиновників. Як це проявляється? Та хоч би в конфлікті упродовж більш ніж десяти років між нашими губернаторами і мерами, з - за часткового збігу їх компетенцій. Цей конфлікт почався відразу ж надбання незалежності.

Мер увесь час забуває, що він не підкоряється губернаторові.Міська влада це саме, як там не є, Самоврядування. Особливо для нашого мера, що сповідує принцип «Візьми і зроби» невибачно забувати про це.

А губернатори весь цей час забувають, що вони не повинні втручатися в діяльність органів місцевого самоврядування. Але, чому ж і одні і інші порушують цю межу повноважень. Чому мери дозволяють губернаторам керувати навіть місцевими радами?

Очевидно, що перетин повноважень і компетенцій наштовхує на необхідність територіально - адміністративного реформування і зміни повноважень. Пахне радянським принципом подвійного підпорядкування. Коли ніхто не винен, і ніхто ні за що не відповідає.

Проблема в тому, що досі немає ніякої політичної відповідальності за політичну бездіяльність або за неправдиві обіцянки.

Політична відповідальність припускає матеріальну компенсацію за невірно прийняті політичні рішення з економічними збитками. І сьогодні держава виступає головним джерелом погашення усіх економічних прорахунків з - за невірних політичних помилок або фінансових зловживань місцевими органами влади.

p.s.
При централізації має місце таке явище, яке ми означаємо дуже немилозвучним словом, - «зрівнялівка». По суті це означає, що індустріалізовані області діляться заробленим з депресивними областями. А децентралізація спрямована на те, щоб змусити депресивні області підтягуватися у своєму розвитку і економічному процвітанні до передових. Але ось як це зробити?

Сьогодні вчитися треба усім.
Саме про це і буде форум.

p.p.s.

Запрошую усіх, обурених з приводу майбутнього заходу, взяти участь в цьому обговоренні найважливіших питань країни. Особливо це стосується Представників "Свободи", "Азів", "Правого сектора" і інших представників так званих патріотичних сил, виробити свою позицію з приводу описаного і внести свій внесок в це обговорення.