І, знаходячись у владі своїх світоглядних ілюзій, вибудовує культурну політику держави.
І, ймовірно, не лише він, а ще і ті, хто формує порядок денний і державну політику країни, хоча публічно лукаво мовчать.
Адже головна претензія багатьох до нього саме в тому, що він СКАЗАВ це публічно.
Враховуючи красномовне мовчання перших осіб держави і відсутність реакції на висловлювання міністра, можна припустити, що в кабінетах за закритими дверима, за келихом вина або чашкою чаю вони щиро можуть міркувати в унісон з поглядами пана Нищука, а публічно, перед телекамерами розповідати про єдність народу, толерантності і повазі до багатонаціонального багатства України.
А сучасна "Фурцева" їх просто усіх здав.
І ніякими вибаченнями це не виправити.
Тільки публічний осуд і звільнення міг би хоч наскільки нибудь реанімувати гримасу влади.
Може бути і не усі повірили в щирість, але хоч би офіційно вони від його позиції відмежувалися.
І було б хоч би, як в тому анекдоті: ложечки знайшлися, але осад залишився.
ЗАВІСА.
P.S. Насправді уся ця ситуація наочно продемонструвала печерність поглядів сучасних управлінців і ще раз переконала багатьох в досконалій непотрібності цього міністерства, як, втім, і багатьох інших.
У нас, як правило, існує міністерство того, чого у нас немає :
- Міністерство економічного розвитку.
- Міністерство регіонального розвитку.
- Міністерство інформаційної політики.
І т. д.
У Америці, наприклад, взагалі відсутній цей інститут влади, як міністерство культури.
Може і нам пора відмовитися від цієї номенклатурної освіти, як, можливо, і від цих анахронічних державних звань "заслужений" і "народний".
P.P.S. До речі, зверніть увагу, на тлі чого дає брифінг цілий міністр культури...
Уся сучасність сьогоднішнього міністерства - це "французька завіса" минулих століть.