Було б правильно, щоб у наступному 2018 році Україна відзначала 100-річчя незалежності

Під час присвяченої Дню незалежності програми «Контраргумент» було порушене питання щодо доцільності перенесення святкування цього головного для нашої країни свята з 24 серпня на 22 січня з тим, щоб початок відліку незалежності України вести від 1918 року, як це роблять інші європейські держави, які стали незалежними після краху Російської імперії – Польща, Фінляндія та країни Балтії.

Хотілося б додатково приділити увагу зазначеному питанню, організаційно-правові аспекти якого певною мірою вже розглядалися кілька років тому в матеріалі «Який у нас президент?» (https://news.pn/ru/public/81814). І якщо у той час, за президентства В.Януковича, розраховувати на проєвропейські зміни у відліку незалежності нашої держави було марно, то після перемоги Євромайдану і активізації євроінтеграційних процесів була певна надія, що і у цьому питанні Україні стане в нагоді досвід наших найближчих європейських країн - партнерів.

Але поки що ми святкуємо 26-річчя незалежності, відраховуючи його від розпаду СРСР, і тим самим продовжуючи нав’язану нам комуністами та їхніми наступниками концепцію стосовно того, що «ми вийшли з СРСР…»

Щодо ж досвіду інших країн, які отримали свою незалежність у боротьбі із експансією Російсько-радянської імперії, то оскільки Фінляндія раз і назавжди відбилася від «братської любові» СРСР у 1939-40 рр., цілком природньо, що День її незалежності відзначається 6 грудня на честь проголошення парламентом незалежності від Російської імперії у 1917 році.

День незалежності Польщі відзначається 11 листопада на честь проголошення незалежності держави у 1918 році. І оскільки після закінчення ІІ Світової війни країна, хоч і не втратила статусу незалежної держави, але фактично перебувала під протекторатом СРСР, День незалежності офіційно не відзначався до 1989 року, коли у Польщі відбулися перші демократичні вибори.

Відповідний підхід до відзначення дати відліку незалежності в країнах Балтії, які були окуповані Радянською Росією так само, як і Україна за два десятиріччя до них.

Латвія веде відлік своєї незалежності з 18 листопада 1918 року, коли було проголошено «Акт про незалежність», а 4 травня, з нагоди проголошення Декларації про відновлення незалежності Латвії у 1990 році, святкується ще одне державне свято – День відновлення незалежності.

Литва відзначає День відновлення Литовської держави 16 лютого від дня підписання «Акту про незалежність» у 1918 році, та, відповідно, 11 березня – День відновлення незалежності на честь прийняття парламентом країни у 1990 році рішення про відновлення незалежності країни.

Видатними датами в історії Естонської держави є 30 березня 1990 року, коли парламент прийняв постанову про державний статус Естонії, визнавши що окупація Естонії Радянським Союзом 17 червня 1940 року не перервала де-юре існування Естонської республіки та проголосивши про початок відновлення Естонської республіки, та 20 серпня 1991 року, коли парламент прийняв постанову «Про державну незалежність Естонії», підтвердивши незалежність країни, і все ж День незалежності Естонії щорічно відзначається 24 лютого на честь проголошення «Маніфесту до всіх народів Естонії» у 1918 році.

Варто зазначити, що у новітній історії України вже існує прецедент перенесення дати Дня незалежності, оскільки після прийняття 16 липня 1990 року Верховною Радою «Декларації про державний суверенітет України» того ж дня було ухвалено постанову «Про День проголошення незалежності України», якою передбачалося «вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України» та 18 червня 1991 року було внесені відповідні зміни до статті 73 Кодексу законів про працю Української РСР, унаслідок чого у переліку святкових днів з'явився запис: «16 липня – День незалежності України».

Після ж ухвалення Верховною Радою 24 серпня 1991 року «Акту проголошення незалежності України» та проведення 1 грудня 1991 року Всеукраїнському референдуму, 20 лютого 1992 року Верховна Рада України прийняла постанову «Про День незалежності України», у якій зазначалося: «вважати день 24 серпня Днем незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України» та «Постанову Верховної Ради Української РСР «Про День проголошення незалежності України» від 16 липня 1990 року вважати такою, що втратила чинність». Відповідні зміни до Кодексу законів про працю України були внесені постановою Верховної Ради від 5 червня 1992 року, і «16 липня – День незалежності України» було замінено на «24 серпня – День незалежності України».

Щодо ж історичних підстав відліку незалежності Української держави від 1918 року та, відповідно, - святкування Дня незалежності 22 січня, то варто лише згадати, що проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки (яке ми відзначаємо як День Соборності) відбулося 22 січня 1919 року зовсім не випадково, а на честь першої річниці проголошення незалежності України.

Тож якщо зміна дати святкування Дня незалежності на 22 січня усе-таки колись відбудеться, це буде не просто чергове «перенесення», а повернення і єднання нас сучасних українців із тими, хто святкував, а головне – відстоював незалежність України на початку ХХ сторіччя.

Хоча відсвяткувати 100-річчя незалежності України у 2018 році разом із іншими нашими європейськими країнами – партнерами по перебуванню під Російсько-радянською імперією ми, мабуть, таки не встигнемо… якось все у нас надто повільно… і національна самоідентифікація, і євроінтеграція, і розуміння цінності незалежності своєї країни… і будемо поки що рік за роком продовжувати відлік новітньої історії своєї країни «від розвалу СРСР», а було б таки правильно…