Час Збирати Українців

23.07.2019 17:11

"Ти не один. Нас 52 мільйони. 1+1"

Пам'ятаєте рекламу з дев'яностих? Навряд чи розробники того промороліку для «плюсів» могли собі уявити, що чверть століття потому ця фраза виглядатиме знущанням над народом. Проте сталося, як сталося: і щоб там не казав Держстат, станом на зараз нас вже навіть не 42, а десь, можливо, в районі 38. Мінус 27% за 27 років або по одному відсотку на рік. Цікава математика страшних фактів. Але, як співав Микола Мозговий, не в тім моя печаль.

Біда в тому, що ця латентна депортація (а місцями просто геноцид) українців державі по цимбалах. Ми навіть не знаємо напевне скільки нас в Україні, а скільки за її межами. Скільки виїхало тимчасово, а скільки назавжди. Про які заходи, дорожні мапи та КіПіАї ми теревенимо, якщо в нас немає відправної точки для обліку. Спробуйте налаштувати бігуна на встановлення рекорду, якщо він не знає ані місця старту, ні напрямку бігу та й кросівок в нього нема. Я вже мовчу про те, що у стартера пістолет без набоїв.

Припустимо, лінію старту ми невдовзі отримаємо, адже нова влада обіцяє перепис населення до кінця 2019 року. Що далі? Які кросівки придбавати? Де брати набої для пістолета? Куди бігти?

Щоб відповісти на ці питання не «на відчепись», треба мати візію і план. Тільки не такий план, який завжди був у містера Фікса з мультфільму «80 днів навколо світу», а справжній: з дієвими (і здійсненними) заходами, конкретними строками і спроможними виконавцями.

В будь-якому випадку розпочинати потрібно з аудиту. Вже зараз нам потрібен облік мігрантів і ревізія профільних законів.

Стратегічне завдання №1 – аудит мігрантів. Скільки в нас мігрантів? В яких країнах? Чому поїхали? Чи подобається їм у місці перебування? Скільки заробляють? В яких умовах працюють і живуть? Які в них там проблеми? На яких умовах готові повернутися? Відповіді на ці та інші питання дозволять сформувати середньостатистичні портрети нашого заробітчанина, представника діаспори, закордонного українця, іноземця з українським корінням. А знаючи чим дихає клієнт, здобути його лояльність – питання часу. Це вам будь-який маркетолог підтвердить.

Стратегічне завдання №2 – аудит законів. Те законодавство у галузі зовнішньої міграції, яке ми зараз маємо, не витримує жодної критики. Навіть Конституція в нас менш декларативна, ніж Закон України «Про зовнішню трудову міграцію». Здається депутати прийняли його, щоб повісити на стіну й милуватися, а не вирішувати проблеми трудових мігрантів. Хоча чому дивуватися? Найківський «Just do it» ніколи не був гаслом наших народних обранців. Тож і має Верховна Рада довіру людей на рівні 8%, якщо не менше.

Виконавши ці завдання, ми отримаємо, по-перше, базу «холодних» клієнтів - зовнішніх мігрантів, яких згодом зробимо «теплими», а по-друге – план перетворення показушної фікції на дружнє до українських заробітчан та закордонних українців законодавство.

Потім ще багато чого потрібно буде зробити: познайомитися зі спільнотами українських трудових мігрантів за кордоном; залучити до співпраці консульства і діаспори, національні та міжнародні інституції; запровадити Єдиний реєстр українців за кордоном; подружити українців «там» і «тут», навчити їх взаємодіяти, проводити спільні активності; зацікавити заробітчан переказувати кошти додому легальними каналами та інвестувати вільні кошти не в країну перебування, а в Батьківщину; розробити систему реінтеграції та працевлаштування наших трудових мігрантів після повернення – і ще десятки (якщо не сотні) інших організаційно-правових, соціально-економічних, культурно-освітніх, спортивних та інформаційно-політичних заходів. А найголовніше – створити державний орган, який буде займатися всіми цими питаннями.

Що це нам дасть? Багато чого.

По-перше, в державі вперше за всю історію з'явиться таке поняття як «державна політика щодо зовнішньої міграції та закордонного українства».

По-друге, всі функції з питань зовнішньої міграції та закордонного українства, які зараз перебувають у віданні щонайменше трьох-п'яти державних органів, концентруватимуться в одному місці. Така оптимізація має суттєво підвищити ефективність діяльності і позитивно позначиться на кінцевих результатах.

По-третє, з'явиться новий інформаційний простір, який з'єднає українців за кордоном, українців в Україні та державу. Позитивними наслідками цього собору стануть: налагодження постійного діалогу між усіма учасниками, досягнення порозуміння та зміцнення зв'язків між українцями по обидві боки кордону, підвищення довіри людей до влади.

А ключовими результатами стануть дві речі: масове повернення українців додому і потік мігрантських переказів та інвестицій в Україну.

Скажете, що все це дорого обійдеться платникам податків? Так, недешево. Але авторитетні економісти запевняють, що втрати від зволікання коштуватимуть в тисячі разів дорожче. Про цифри, статистичні й економічні викладки, причини, наслідки та причинно-наслідкові зв'язки буде окрема стаття (або навіть окремі статті).

Вважаєте, що створення нового органу саме по собі нічого не вирішить, оскільки потрібно багато інших позитивних зрушень в суспільно-політичній та соціально-економічній сферах, щоби повернути додому наших заробітчан і залучити інвестиції закордонних українців? Безперечно. Але в сукупності з жорсткою антикорупційною діяльністю, мирним врегулюванням військового конфлікту на Донбасі, адекватною тарифною політикою, діджиталізацією та іншими заявленими заходами – цілеспрямована державна політика щодо зовнішньої міграції та закордонного українства здатна творити дива.

Щоб зрозуміти і повірити, достатньо вивчити досвід країн, в яких це вийшло.

До речі, почати можна з малого. Наприклад, створити робочу групу, запустити пілотний проект і відкатати роботу майбутнього державного органу на «малих потужностях». Більше того, я навіть знаю, де цей пілотний проект запровадити.

За сто з лишнім років ми щедро нарозкидувалися українцями по всьому світу. Досить. Цей час добіг свого кінця, йому на зміну прийшов новий – Час Збирати Українців. Почнемо?