Два плани

прочитання: 7876
23.12.2020 11:29

Довелось нещодавно побувати на сайтах двох партій – ОПЗЖ та ЄС – і натрапити на певний сюрприз. Не те, щоб якась така велика несподіванка, але, знаєте, побачив дещо в новому ракурсі.

От ми кажемо, що простий план "перестати стріляти" не спрацював, як це і буває завжди з простими планами. Але ж у нас є цілих два таких плани! Ну да, від двох Старих партій, назвемо їх так для зручності. Втім, і тут не все так просто.

Щоб реалізувати план будь-якої партії, їй треба мати владу. А для цього треба забрати до себе ті голоси, що були раніше подані за Нову партію. Один з шляхів завоювання довіри тих виборців – переконання їх в тому, що саме цей мирний план, план саме цієї партії є реальний. І як виборець підтримає, то вже партія не схибить. А тут конкурент, в нього ж інший план, але він так само думає про ті нові голоси? І хоч як би там не виборювати ці голоси, а цілком можливо, що встановиться якась така відносна рівновага, ніхто не одержить переконливої більшості і, відтак, не зможе реалізувати свій мирний план?

А, може, звернутись безпосередньо до виборця вже тепер, не чекати виборів? Так просто? Ні, не просто, але можливо, є конкретна пропозиція. Як хочете, то Дорожня карта до спільного плану. Спільного? Ну от погляньте.

1. Кожна з партій призначає спікера з проблеми Мирного плану.

Ні, це не лідери, хоч їх внесок в розробку планів всім зрозумілий. Це нові обличчя. Це освічені й досвідчені політики, науковці чи практики, але не лідери. І саме по одному від кожної партії.

2. Спікери подають порівняльну оцінку двох планів.

Зрозуміло, що плани різні. Але в чомусь вони ж і однакові? Що тут принципово, а що другорядне? Чи є в двох планів можливість якось поєднатись? Всі ці питання треба висвітлити фахово, але доступно. Щоб виборець зрозумів різницю. І побачив ситуацію, нарешті, без спрощення, фахово, але доступно для свого розуміння. Як спікер сформує для цієї роботи групу, то і чудесно, але він має відповідати за результат.

Ця порівняльна оцінка ставиться на сайті партії і активно пропагується партійцями по всій країні, щоб позиція партії в порівняльному варіанті була донесена до якомога більшої кількості виборців. Вже сьогодні. Як крок, зрозуміло, до виборів. Було б чудово, аби порівняльні оцінки були опубліковані синхронно. Тоді суспільству стало б ясно, що Старі партії можуть співробітничати! Овва!

3. Спікери подають зауваження до порівняльної оцінки опонента.

Цей крок зрозумілий: щоб почати домовлятись, треба уважно прочитати пропозицію іншої сторони і дати їй оцінку. Цю операцію, можливо, треба (чи можна) буде повторити. Як кожна з партій зможе подати другу редакцію свого плану, доопрацьовану у напрямку наближення до іншого підходу. Але обов'язковим є тільки перший крок, зауваження до першої редакції порівняльного плану. Як друга партія не побачить можливості формування спільного плану, то його і не буде. А як побачить, то можна буде рухатись, наближати обидва підходи.

А як не наближати? Адже після виборів, не маючи більшості, це все одно прийдеться робити. Звісно, як є політична воля до миру. Вважаємо, що так є.

4. Спікери на запрошення телеканалів беруть участь в обговоренні мирних планів.

Це підпорядкований напрямок. Основним є текст Порівняльної оцінки, його має прочитати кожен, хто цікавиться питанням серйозно. А як телебачення захоче, то може одержати фаховий авторитетний коментар відповідальної особи на камеру. Це вже для тих, хто читати не хоче.

Отака Дорожня карта для Старих партій. Але як і Нова приєднається, то чого ж ні, нехай навчається у старших колег працювати сучасно.

В.Петриченко

Ну і відправив той текст в редакції партійних сайтів…

Ну і жодної реакції…

Може в них пошта не працює. Може вони не навчені відповідати. Загалом, можна сказати, що робота із зверненнями громадян в обох партіях не на сучасному рівні. Ну то таке… Так що ж робити, як донести ідею до партійної маси і партійного керівництва? Та щось придумаємо.

До речі, поки чекав відповіді, переглянув дещо з Я.Грицака, Г.Касьянова, М.Дубинянського, пересвідчився ще раз: не в надмірному націоналізмі чи величезних відмінностях регіонів наша проблема. В непрофесіоналізмі політиків. Що просто не роблять свою роботу. Яка полягає саме в тому, щоб думати, шукати і обговорювати в суспільстві шляхи в нове життя. Без війни зокрема. А як ще далі зазирати, то в нас проблема: не вміємо тих політиків налаштувати належним чином. Чомусь не вдається.