Шаг впєрьод і двє шагі назад…

прочитання: 4338
09.02.2021 11:33

Саме ці слова з одеського шлягеру про школу бальних танців Соломона Кляри пригадались після останніх публічних кроків президента України.

Перший крок – закриття трьох (з 12-ти) антиукраїнських каналів, котрі фінансуються з РФ та окупованих нею частин України вітають всі притомні українці. Будь-які відповіді на питання «чому протягом 5-ти років цього не спромігся зробити попередній очільник держави – супер-патріот в умовах війни» лунають, як непереконливі виправдання. Особливо сумно дивитись на захисників «сивочолого гетьмана» та мови, віри, армії, які стверджують, що за нашим законодавством неможливо вводити санкції проти громадян України. Вивчайте законодавство

Україна чекала на продовження раптової проукраїнської ходи В. Зеленського – порушення кримінальних проваджень проти колаборантів. Це можна зробити й без спеціального закону про колаборацію. Варто лише уважно прочитати ч. 1 ст. 111 КК України:

«Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, - карається позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої».

Пані І. Венедіктова оригінально тлумачить презумпцію невинуватості, коли прилюдно радить П. Порошенку вирушати до суду і там доводити власну невинуватість. Натомість для кримінальних проваджень проти депутатів, суддів, чиновників ОПУ, які ведуть бізнес на території Росії та ОРДЛО, реєструють в РФ придбане майно (як голова Конституційного Суду України чи дружини народних обранців з ОПЗЖ), в ОГПУ нема підстав.

До речі, коли нам повторюють мантру про неможливість запровадження українських санкцій проти громадян України, «забувають» пояснити, що ця норма не стосується тих депутатів, впливових держслужбовців, котрі мають друге (російське, ізраїльське чи кіпрське) громадянство. Люди, які тримають в кишені паспорт іншої держави, вчиняють кримінальне правопорушення, починаючи від моменту складання ними присяги українському народу. Ці шахраї, зрадники приховують від нас, що вже служать іншому народу. Інформацією про подвійних чи потрійних громадян володіє СБУ на чолі з другом В. Зеленського лейтенантом І. Бакановим, чоловіком громадянки Росії.

Не здолавши прислужників агресора всередині України, повернути собі окуповані Росією українські землі НЕМОЖЛИВО. НІКОЛИ. Якщо хтось вирішив, що це нарешті зрозумів президент України, наступним кроком В. Зеленський відверто розчарував. Злякавшись власних дій на інформаційному фронті, він почав виправдовуватись перед громадянами РФ, записавши відео російською мовою. Бо в РФ чомусь українську мову досі не вивчають, водночас волаючи про братні народи та «какая разніца» )))

Я не знаю, хто цього разу писав текст, виголошений В. Зеленським. Проте, переконаний – це глибоко неосвічені особи. Чого ватує фраза: «Ми нікому не дамо приватизувати російську мову». Це продовження сталінської політики: українці, що писали російською мовою, є водночас видатними російськими письменниками і…видатними українськими митцями. Та почніть нарешті мислити, як представники європейської нації. Якою мовою творив поет чи прозаїк, тій нації він і належить, попри світове культурне надбання в його творах. Ефіопи ніколи не називають О. Пушкіна видатним ефіопським поетом. Так само психічно здоровій людині важко вимовити фразу про видатного шведського поета М. Лермонтова чи польського прозаїка Ф. Достоєвського.

Україна не може позбавитись колоніального минулого….в головах, в мізках навіть молодого покоління. Тому М. Гоголя, А. Чехова чи В. Короленка досі всі московські холуї називають українськими письменниками. Лише тому, що вони народились в Україні, мешкали певний час на цій землі. АЛЕ ТВОРИЛИ перелічені етнічні українці РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ! І якщо на цій підставі В. Зеленський заявляє, що він не дасть нікому приватизувати російську мову, варто бути до кінця послідовним. Уникаймо подвійних стандартів.

В Україні народились видатні майстри: Юліуш Словацький, що писав польською мовою; Леопольд фон Захер-Мазох, який висловлювався німецькою; Шолом Алейхем - Соломон Рабінович, котрий писав здебільшого на ідиш. До речі, у всіх вище означених серед прабабусь з прадідусями траплялись й етнічні українці. Для тогочасної об’єднаної Європи таке кровозмішення не було чимось екстраординарним. Ці знані письменники писали про Україну, героями їхніх творів були наші земляки. Тому моя пропозиція є вичерпно логічною. Пора припинити штучне завищення мови «старшого брата» та її носіїв серед національних меншин України. Чекаю на чергові «відосики» В. Зеленського. Польською – про те, що ми нікому не дамо приватизувати польську мову. Німецькою – не дамо нікому приватизувати німецьку мову. І особлива вишенька на торті засяє тоді, коли криворізький російськомовний єврей (як він сам себе називав до обрання президентом України) виготовить відео на ідиш під назвою «Ми нікому не дамо приватизувати ідиш».

Якщо хтось заперечить: В. Зеленський мав на увазі, що навіть після 7 років війни з російськими агресорами більшість громадян України розуміють російську мову, у мене є для них історичні нагадування. Ані англійські, ані польські королі ніколи не звертались до власних підданих французькою мовою. Хоча, приміром, в 17 сторіччі, УСЯ шляхта відповідних країн володіла французькою краще, аніж англійською чи польською. Коли Наполеон напав на Росію, російська аристократія (для котрої французька мова була рідною, на відміну від діалекту їхніх селян) почала вивчати російську мову. Власне, лише через одне покоління й виникла літературна російська мова, якою ми знаємо її нині.

Для миколаївців згадаю один з місцевих прикладів. На старому цвинтарі (Миколаївському некрополі) поховані Василь Каразін, засновник Харківського університету, Іван та Карл Далі - батько й брат Володимира Даля, котрий подарував росіянам словник їхньої мови. Аналогічний словник українських слів В. Даль зібрав в 1848 році, але не спромігся видрукувати. І В. Каразін, і В. Даль називали себе козаками (українцями), вільно володіли українською мовою. Проте, весь світ вважає їх РОСІЙСЬКИМИ науковцями. Позаяк обоє творили російською мовою. Чия мова – того і влада. Ця аксіома залишається незмінною протягом принаймні останніх 10 тисяч років.

Пане президенте, якщо у вас бракує часу для читання книжок, примусьте, принаймні, підлеглих читати. Особливо власних спічрайтерів зі спін-докторами. Ду ю андестенд мі? Починайте з історії України. Держави, очільником котрої вам пощастило стати.