Міжнародне право згвалтоване Росією

прочитання: 3849
23.02.2021 10:53

Володимир Пилипчук, доктор економічних наук, екс-народний депутат України наполегливо порушує фундаментальне питання – доки УСІ країни світу (включно з власниками ядерної зброї США, Великобританією, Францією, Китаєм, Індією, Пакистаном) визнаватимуть примат російського законодавства над міжнародним правом?

Конституція РФ (ст. 125) від 04. 07. 2020 гарантує росіянам, що виключно Конституційний Суд Росії вирішує, які рішення міжнародних судів РФ буде виконувати, а які – НІ. Тобто, якщо рішення суду ухвалено на користь Росії, воно законне та підлягає виконанню. В протилежному випадку РФ буде ігнорувати судові рішення будь-якої міжнародної інстанції, в абсолютному переконанні, що за таку «політику» її НІХТО ЖОДНИМ ЧИНОМ НЕ ПОКАРАЄ. І сучасна абсолютно «беззуба» політика ООН, з усіма її непотрібними структурними підрозділами, ЄС, НАТО, ЄСПЛ, міжнародних кримінального, господарського та інших судів дають росіянам підстави вважати саме так.

МІЖНАРОДНІ РІШЕННЯ, ухвалені вище згаданими інстанціями, є обов’язковими для усіх держав-учасниць, яких вони стосуються (включно з жертвами російської агресії: Молдовою, Грузією, Україною). Абсолютно аналогічні рішення, але, якщо вони дотичні РФ, вона ВПРАВІ не виконувати? Росія давно зруйнувала міжнародну правову систему, замінивши силу права на право сили. Весь демократичний, толерантний, зґвалтований світ мовчить. А РФ й надалі залишається в Раді Безпеки ООН (з правом заветувати будь-яке рішення проти себе), в Раді Європи, Парламентській асамблеї Ради Європи, ОБСЄ з вирішальним голосом та правом не виконувати будь-які рішення цих інстанцій.

Довідково:

  1. 1. Статут ООН не містить прямих згадок про право вето. Однак п. 3 ст. 27 Статуту визначає, що рішення з усіх питань вважаються ухваленими, коли за них подані «однакові голоси всіх постійних членів Ради Безпеки ООН». Голос постійного члена РБ ООН (США, Китая, Великої Британії, Франції, РФ) проти розглянутого рішення, є по суті накладенням вето.Статут ООН не передбачає механізмів протидії зловживанню правом вето, коли один з постійних членів РБ ООН фактично блокує втручання ООН в ситуації, в яких такий член РБ ООН порушує міжнародне право. Тобто, не виключивши РФ з РБ ООН, або й взагалі - з ООН, ця найбільша міжнародна організація фактично видала Росії ліцензію на вбивство громадян України /країни – засновниці ООН/, окупацію української території. Кому потрібна така ООН?
  2. 2. Після 5-річного періоду санкційного протистояння Росії та ПАРЄ, котре почалось через анексію українського Криму, ПАРЄ рік тому повернула РФ повноцінне членство в ПАРЄ з усіма правами. Хоча Росія і через 5 років не змінила власної позиції, не поступившись ані на міліметр та ігноруючи будь-які рішення Ради Європи, якщо вони не подобаються В. Путіну. Для можливості безперешкодного, тріумфального повернення російської делегації у ПАРЄ, до регламенту асамблеї було внесено зміни, які зробили неможливим накладення жорстких санкцій на країну-порушницю. Відтепер РФ може окупувати хоч всю Україну, вбивши мільйони українців. Санкції, штрафи, репарації за це їй не загрожують.
  3. 3. Не існує жодного міжнародного правового документу, яким в статутах ООН, Ради Європи, ОБСЄ голос Росії визнано найголовнішим і визначальним у цих організаціях, а її діяльність незалежною від ратифікованих нею ж міжнародних угод.

РФ повинна бути позбавленою права голосу в вище згаданих інституціях, цей крок - останнє попередження. В разі подальшого ігнорування норм міжнародного права Росію варто виключити з РБ ООН, ПА Ради Європи та від’єднати РФ від cистеми SWIFT. Паралельно слід арештувати всі банківські активи (включно з рахунками в банку Ватикану) В. Путіна та його оточення. Іншого шляху відновлення міжнародного права не існує. Загравання з В. Путіним повторює умовляння А. Гітлера. Історія нічому не вчить?

Страусяча позиція української дипломатії, замість наступальної, свідчить про недолугість кадрової політики президентів України. Як нинішнього, так і всіх його попередників.