Місце присяжних в судовій реформі

прочитання: 4947
04.03.2021 15:13

Перш, аніж висловлювати власні думки, традиційно надаю довідку – знаю, про що пишу. Протягом 10 років я працював як ФОП (на єдиному податку), котрий надає послуги в галузі права, від 2020 року беру участь в судових засіданнях в якості присяжного засідателя.

В сучасному світі така інституція, як суд присяжних, давно довела власну ефективність. На загал відомі два різновиди правових систем: прецедентна (англійська), яку використовує четверта частина країн-членів ООН, та континентальна, тобто, кодифікована. Відповідно поділяють і моделі суду присяжних: на прецедентну та континентальну.

Розповідати все про суди присяжних не буду – дивіться, приміром, американське та французьке кіно. Виокремлю найголовніше.

В прецедентній системі існує мале журі (12 осіб) та велике (16-23 присяжних). В судовому засіданні присутній суддя, який головує. Присяжні засідателі відповідають виключно на одне питання – винен чи не винен підсудний. Якщо винен, суддя одноосібно призначає покарання, користаючись прецедентами, або створюючи прецедент у разі історичної відсутності аналогічного випадку.

В континентальній моделі суду присяжних в засіданні долю підсудної особи вирішують як судді (1-3), так і присяжні (2-7), котрі не лише визначають разом з суддями, винна чи не винна, а й у випадку вини – призначають міру покарання людині.

Україна традиційно обрала власний, особливий шлях – у нас використовується кодифіковане право, але з елементами прецедентного (рішення ЄСПЛ). Куди цей шлях невизначеності завів, відчувають всі українські громадяни, протягом 30 років безперервно (!) вислуховуючи балачки політиків про необхідність здійснення судової реформи. Тепер надійшла черга вже шостого президента провести чергову судову реформу.

Про всі аспекти запланованого «реформування» кадрів в мантіях від Ківалова-Портнова-Медведчука-Путіна писати не буду. Розповім про українську модель суду присяжних, як найбільш утаємничену для пересічних читачів судову гілку чи сучок.

Існування присяжних передбачено Конституцію України, КПК України, ЦПК України, КУАП та законом «Про судоустрій і статус судів». У цивільних справах (справи окремого провадження) присяжні розглядають справи про обмеження, поновлення цивільної дієздатності особи або визнання недієздатною; визнання особи безвісно відсутньою чи померлою; усиновлення; надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку; примусову госпіталізацію до медичного закладу. В кримінальному процесі присяжних залучають до розгляду справ про злочини, за які передбачено КПК України передбачає максимальне покарання.

За українським законом присяжним в місцевому суді може бути громадянин України віком від 30 до 65 років, який постійно проживає на відповідній території, та володіє державною мовою. Присяжні засідателі не повинні мати психічних захворювань, не можуть бути судимими, не мають бути державними службовцями, працівниками правоохоронних органів, адвокатами, нотаріусами.

Відповідно до ст. 387 КПК України, відбір присяжних здійснюється після відкриття судового засідання. У ст. 385 зазначено, що після призначення розгляду справи судом присяжних головуючий дає секретарю судового засідання розпорядження про виклик присяжних у кількості 7 осіб, які визначаються автоматизованою системою документообігу суду з-поміж осіб, які внесені до списку присяжних. Добір присяжних до участі у здійсненні правосуддя здійснюється зі списку присяжних (затвердженого сесією міськради) за допомогою автоматизованої системи документообігу суду. Із 7 претендентів суд обирає 3 основних присяжних та 2 запасних. Усі 5 відібраних повинні брати участь в кожному судовому засіданні.

Ст. 185-3 КУАП передбачено, що неявка присяжного за викликом до суду без поважних причин і не повідомлення вчасно про них є проявом неповаги до суду та карається штрафом у розмірі від 50 до 150 неоподаткованих мінімумів громадян.

Присяжному за час виконання ним обов’язків у суді передбачена погодинна винагорода (нині - 320 грн за 1 годину), враховуючи фактично відпрацьований час, до якого входить ознайомлення присяжного з матеріалами справи; участь присяжного в судовому засіданні; перебування присяжного у нарадчій кімнаті; час очікування присяжним початку судового засідання. Присяжному повинні відшкодовувати транспортні витрати, сплачувати добові. Все вище перелічене – за законом.

Але ми знаходимось в Україні. Тому розповідаю про реальний стан справ з абсолютною безправністю присяжних засідателів, яку забезпечує орган – Державна судова адміністрація України. В кабінеті керівника ДСАУ детективи НАБУ ще 17. 08. 2020 провели обшук, але про результати мовчать територіальне управління ДСАУ в Миколаївській області. Отже, на території Миколаївщини законодавство про присяжних не діє.

  1. Ніхто не компенсує присяжним транспортні витрати і навіть не планує виплачувати добові.
  2. Присяжним ніколи не оплачують час очікування початку судового засідання. Приміром, вас викликали на 10-00. Ви витрачаєте власний час: о 9-00 виходите з квартири; за ваші кошти транспортуєтесь до суду; до 11-30 чекаєте початку судового засідання, котре закінчується о 12-30; о 13-30 повертаєтесь додому; о 14-30 закінчуєте обідати. День пропав. Але вам оплатять лише ОДНУ годину «чистого» часу, коли ви безпосередньо слухали моторошні подробиці про навмисне вбивство, відрубані сокирою пальці на руках та відрізану голову (щоб поліція не змога ідентифікувати труп молодої жінки).
  3. Найсумніше в роботі присяжного – процес оплати. Кошти, які ЗА ЗАКОНОМ повинні безперешкодно виплачуватись присяжним, віднесені не до «зарплати», а до бюджетної статті «інші витрати» (купівля марок, конвертів, олівців та….виплата чесно заробленої винагороди рабам – присяжним). Тобто, судді та працівники судової адміністрації вчасно отримують заробітну плату. Позаяк вони її заробили. Водночас присяжним протягом кількох місяців не виплачують зароблене («для вас немає грошей в бюджеті»). Довідково: мені досі не виплатили винагороду за судові засідання, в яких я брав участь в якості присяжного, починаючи від вересня минулого року по лютий 2020 року включно. Мова йде про 10 тисяч грн, які мені можуть/забажають виплатити в кінці цього року чи в кінці каденції президента В. Зеленського, коли інфляція перетворить зароблені гроші на туалетний папір.

Коли в судовій адміністрації немає грошей на конверти з марками, вона радить працівникам судів надсилати повістки учасникам процесів смс-ками на мобільні телефони. Чим замінити паперові виклики – винайшли (ЗЕ-діджиталізація). Залишилось ще вигадати, чим замінити грошову винагороду присяжним. Можливо, селфі с президентом поруч в Буковелі?

У мене, звісно, є реальні пропозиції щодо судової реформи. В тому загалі й дотично покращення відбору та роботи присяжних. Наприклад, дозвіл присяжним засідателям працювати до 70-річчя, заборону призначати присяжними пенсіонерів з поліції, інших правоохоронних органів чи армії, укладання контрактів з присяжними тощо.

Проте, якщо блокувати вчасну виплату винагороди присяжним, можна дочекатись, що вони почнуть брати хабарі, як їхні старші товариші – судді. Отоді цю державу з продажним народовладдям вже нічого й ніхто не врятує. Жаль, бо все так чудово починалось 24. 08. 1991…