Луганські щоденники. Частини 6-8

прочитання: 9791
13.04.2021 11:13

6. Маршрутка «Лисичанськ – Станиця Луганська», стоянка в Сіверськодонецьку, пенсіонерка розмовляє по мобільному телефону: «Я ще на Украінє, но сьогодні уже буду дома, в Луганскє, пака khahly шота нє прідумалі».

Жінка має довідку ВПО, орендує 3-кімнатну квартиру в Лисичанську, окрім української пенсії, отримує житлові субсидії. Вдома, в луганському приватному будинку мешкають двійко її синів, віком 42 та 32 роки.

Діти луганчанки протягом 6-ти років не сплачують ані копійки до ПФУ. За умов солідарної пенсійної системи я та інші українські громадяни, що працюють легально, оплачуємо пенсію цій прихильниці Росії, чиї синки – кримінальники бояться з’являтись на контрольованій урядом України території.

Бабця, перебуваючи в Луганську (автовокзал якого розташований на відстані 18 км від КПВП Станиці Луганської), ніколи не перевищує 60-денний термін. Вона завжди вчасно повертається до Лисичанська. Тому до цієї вдовиці місцеві УПФУ, УПСЗН жодних претензій не мають.

Якщо ця луганка звернеться за правовою допомогою, треба допомагати. Позаяк вона є ВПО і не порушує українське законодавство. Держава Україна зобов’язана платити їй пенсію, незалежно від того, де перебуває українофобка: в Гданську чи Луганську. При солідарній системі Україна може не виплачувати пенсії власним пенсіонерам лише у двох випадках. 1) Коли пенсіонер добровільно, власноруч відмовився від українського громадянства. 2) Якщо пенсіонера позбавлено українського громадянства за рішенням чи вироком суду, що набули чинності. Солідарна система звільняє Україну від зобов’язання сплачувати пенсії лише особам, котрі втратили українське громадянство.

До речі, українська шахтарська пенсія складає 8500 – 14500 грн на місяць В ОРДЛО соціальна мінімальна рубльова пенсія за розмірами є вдесятеро меншою. Тому щомісяця, протягом 8/12 чисел, всі банкомати Станиці Луганської, УПФУ, УПСЗН атакують натовпи пенсіонерів. Ці російськомовні українські громадяни, вистоявши 4-6 годин в черзі на КПВП, потрапляють за їхніми словами «на Україну», щоб забрати власні пенсії та повернутись «дамой». Якщо Україна – правова держава, їм потрібно платити пенсії. БЕЗ ЖОДНИХ УМОВ, окрім підтвердження фізичного існування особи серед живих.

Луганчани, що катаються туди-сюди, абсолютно переконані: війна за їхнього життя (протягом найближчого двадцятиріччя) не закінчиться. Вони бажають, щоб РФ приєднала до себе «днрлнр», як Крим. Тоді вони, окрім української пенсії, зможуть отримувати ще й російську. Дві пенсії – «шоп пабагатаму»....

Щороку РФ надає власне громадянство сотням тисяч українських громадян, не вимагаючи від них відмови від громадянства України. Ви вважаєте випадковими розмови нардепів про необхідність дозволу українцям набувати друге (третє) громадянство? В умовах війни між Росією та Україною на чиїй стороні буде боронити «радную зємлю» особа, котра має і український, і російський паспорт?

Станиця Луганська, дорога до автостанції та брами в російський рай еленерії.

Автовокзал в Сіверськодонецьку, пам’ятка архітектури епохи раннього кучмізму.


7. Через Лисичанськ, заснований запорізькими козаками в 1710 році, щодня курсують автобуси за маршрутами «Бахмут – Воронеж», «Сіверськодонецьк – Москва», «Бердянськ – Москва». Навіть якщо росіяни знищать всі кораблі ВМС України, захоплять Бердянськ та Маріуполь, власники та пасажири автобусів будуть й надалі користуватись безвізом з РФ.

Квиткова радість продається під брендом міжнародних перевезень. Жодного автобусного рейсу в Європу або Центральну Україну «міжнародне» сполучення не передбачає.

На вокзалі в Сіверськодонецьку висить оголошення з цінами на автобусні квитки. До Москви – 600 грн, до Києва – 500 грн, до Одеси – 900 грн. Київ та Одесу відвідують лише влітку.

Окрім Москви, існує ще одна столиця, куди щодня виїздить автобус з адміністративного центру Луганщини – Варшава. Цей бус заповнений студентками польських університетів. Кожна з них мріє пустити коріння в Європі, щоб ніколи не повертатись в Україну, накриту 144 реформами, як походженням світу. Залізниця теж не бажає нормально сполучати Луганську область з іншою частиною країни. Єдиний потяг «Лисичанськ – Київ» вирушає до Київ-сіті 1 раз на 2 доби.

Щоб потрапити до Миколаєва, я долаю наступний шлях: Лисичанськ – Сіверськодонецьк (автобус), Сіверськодонецьк – Слов’янськ, через Рубіжне, Кремінну (автобус), Слов’янськ – Одеса (потяг), Одеса – Миколаїв (автобус). Ця дорога складається в 26 годин в один бік. Шлях від Лисичанська до Москви долається за 24 години і коштує на 200 грн дешевше. Ось така арифметика…

До війни Луганський край також був відрізаним від, приміром, південної України. Я ніч не спав на сидіннях старого буса, що їхав маршрутом «Миколаїв – Донецьк», потім протягом 4 годин довелось повзти автобусом «Донецьк – Луганськ», через Бахмут та Алчевськ. Від 2000 року НІЧОГІСІНЬКО не змінилось. Луганщина – це Україна?

Передаю луганське вітання екс-міністру/галичанину, Стецю. Краще б Ви й надалі грали коломийки на баяні в Чернівецькому культосвітньому училищі. Було б більше користі, пане Юрку. В Сіверськодонецьку, Лисичанську, Слов’янську, Бахмуті, Рубіжному, Кремінній, Станиці Луганській – всюди, де я буваю, немає жодної української газети, книжки на полицях кіосків, шопів. Україномовних ЗМІ серед місцевих немає. В Києві про це відомо?

Нарешті звільнено з посади голови Луганської ВЦА/ОДА росіянина Ю. Гарбуза (за його бажанням), рідного брата лідера сепарів в Первомайську. Але чому арбуз, більша частина майна, землі якого знаходяться в РФ, протягом 2 років знущався над луганчанами? Новий презес України В. Зеленський призначив нового гавнора Луганщини регіанал, українофоба, пенсіонера – генерала міліції Комарницького. Рідний син Комарницького мешкає в ЛНР і є громадянином РФ, з якою ми нібито воюємо. Чи вже не воюємо, пане президенте?

Найважче в Лисичанську терпіти не мороз, відсутність доріг та гарячої води, неякісні продукти. Найгірше – ЩОДНЯ знаходитись серед осіб, які вихваляють власних синів, що «харашо устроілісь в самой масквє» та доньок, які «фіктівна вишлі замуж і палучілі расєйскає гражданство». Важко спостерігати за чергою, в котрій стоять україномовні хохли – пенсіонери з Попасної, Золотого, щоб придбати квитки до Москви. Чутно: «Там – наші діти, браття, куранти, красна площа». Ці люди НІКОЛИ в житті НЕ ВІДВІДУВАЛИ КИЇВ чи ВАРШАВУ. Для них столицею їхнього світу залишаються арбат з кремліном.

Я сплачую ЄСВ, податки. Щоб русофіли вчасно отримували українську пенсію. Поки їхні діти наповнюють бюджет РФ. З якого протягом 7 років фінансується вбивство українських військових – чиїхось дітей. Але ж це не їхні діти та не їхня війна. Земляки радісно жеруть сало на шляху до Путіна. Цей контингент після новорічних свят завжди повертається в Україну.

Жоден з сотні тисяч громадян України, які щороку отримують громадянство РФ, не відмовився від українського паспорту. Так само, як невістка П. Порошенка, дружина І. Насалика, зять Ю. Тимошенко, близькі родичі П. Клімкіна, жінка І. Баканова, батько А. Єрмака, мати І. Жовкви не позбавляються громадянства Росії.

Центр Лисичанська без гриму.


8. Між федерацією гібридів монголів, якутів з мокселями та українцями восьмий рік триває війна у відкритій, збройній формі. Хтось називає її гібридною війною, а фронт лінією зіткнення. Хтось, завдяки безвізу з РФ, постійно відвідує Москву і каже, що військових дій між братніми народами взагалі немає. Тим паче близькі родичі українських керівників прилюдно пишаються власним російським громадянством.

Перемогти в сучасній війні, як би вона не називалась, без інформаційної складової НЕМОЖЛИВО. Поки головнокомандувач країни «У» безуспішно намагається застосовувати лише один з арсеналів інформаційної війни – deception. За визнанням ЛОМа (лідєра общєствєнного мнєнія) під час іловайських, дебальцевських подій «пєрвий» наказував власному раднику брехати, а далі знову брехати в FB, ЗМІ. І офіційно безробітний мільйонер Ю. Бірюков брехав, кепкував з «всепропальщиків», майбутніх вдів та сиріт: не панікуйте, допомога нашим військовим обов’язково буде, є домовленості з Росією про «зелений коридор», ми усіх наших врятуємо тощо. Тим часом у миколаївського пенсіонера, батька радника президента, С. Бірюкова раптом з’являлись кошти для купівлі чергових підприємств.

Вести з країною «іхтамнєтов» інформаційну війну лише російськими язиками провладних міньйонів виявилось неефективно. Хоча близькі до АПУ блогери протягом минулих 5 років матеріально змужніли, що помітно навіть неозброєним оком.

Вперше за роки відновленої незалежності для інформаційної протидії агресору – окупанту в Україні було створене пропагандистське міністерство баяніста Ю. Стеця.

Як цей мінстець /спільно з АПУ, СБУ, ГПУ, МОУ, МінТОТ/ працював чи не працював, вирішуйте самі. Уникатиму оціночних суджень.

В Лисичанську у FM – діапазоні, окрім головного українського радіо, присутні лише дві україномовні радіостанції: «FM Галичина» та «Армія FM».

Останню створило МОУ, щоб задовольнити культурні потреби наших захисників на лінії вогню. Свідчу: в Станиці Луганській, сусідньому Новоайдарському районі нормально приймати сигнал цих станцій, як і будь-які інші українські джерела, НЕМОЖЛИВО. Росіяни, котрі знаходяться в Луганську (на відстані 18 км від Станиці), «глушать» непотрібні їм голоси В УКРАЇНІ. На крайньому східному фронті українські військові приречені або на радіо-тишу, або на російську пропаганду з боку московських станцій та маріонеткових голосів еленерії.

Як відповідають українські спеціалісти з інформаційної протидії росіянам? Ніяк. У нас – свобода слова, а не війна чи якийсь ніким небачений на Луганщині воєнний стан. В Лисичанську, попри наявність потужних телерадіовеж в цьому місті, в сусідньому Сіверськодонецьку, ніхто не перешкоджає рязанцям та їхнім посіпакам вести радіопропаганду. Кожен мешканець Лисичанська й регіону може вільно слухати принаймні дві російські радіостанції з Луганська: «радіо рєспубліка» (на хвилі 104, 2), «казачьє радіо» (хвилі 101, 8 та 102, 5). Не кажучи вже про «рускає радіо» та інші путінські продукти.

Законодавство про рекламу, яке вимагає українського інформаційного продукту, на КОНТРОЛЬОВАНІЙ УРЯДОМ УКРАЇНИ ТЕРИТОРІЇ Луганської області також щодня порушується на користь російської мови.

Алло, на Банковій, Інститутській, Володимирській, Лесі Українки, Різницькій та Грушевського! Ви обіцяєте повернути в Україну окуповані росіянами частини Донецької, Луганської областей. А неокуповану частину Донбасу ви вже повернули в УКРАЇНСЬКИЙ ПРОСТІР (мовний, інформаційний, освітній, історичний, культурний, гуманітарний, ментальний, ідеологічний)? Коли повернете? І яким чином? Призначаючи на посади в регіоні виключно етнічних російськомовних росіян, члени родин котрих є громадянами рф?

До речі, з’явився додатковий рейс в північному напрямку, до красної площі (вона так зветься, бо завше була червоною від крови страчених на ній ворогів царів). Тепер буси з Лисичанська в путінський бункер вирушають ще частіше. До Полтави, Києва, Херсона автобусних маршрутів звідси не було ніколи та немає й зараз. Як і в керунку Львова або Чернівців.

Луганське Щастя, символ Донбасу.