Читайте і буде добре вам (11-та заповідь)

прочитання: 10817
12.05.2021 16:03

Минулоріч виповнилося 125 років від дня народження Степана-Юрія МАСЛЯКА, неперевершеного перекладача безсмертного твору Я. Гашека. С. Масляк залишається недооціненим європейським інтелектуалом, який зробив для популяризації української мови значно більше міністерств, урядових уповноважених та лауреатів літературних премій. Хоча його ювілей ніхто з українського офіціозу й не помітив…

У кожного з нас є улюблені книжки. Під словом «нас» я розумію ту меншість співгромадян, котра ще читає. Не звертаючи уваги на селфі селебрітіс, соціальні мережі, телебачення та кінотеатри.

Як з’являється такий феномен, як «перша книжка мого життя», яка стає й головною? Коли ми починаємо розуміти, що уміння читати є даром Божим як одне з чудес світу?

Дитина, коли вирушає до школи – першої жорстокої зустрічі з агресивним соціумом, вже знає, що таке «добре» і чим воно різниться від «зле». Батьки, дідусі-бабусі встигли пояснити дошкільняткові, як не слід чинити. Система моральних координат маленької людини вже сформована у вигляді інформаційної хвилі, що випромінює серце (наша підсвідомість). Коли ця хвиля зустрічає подібність, ми впізнаємо друзів. Дорослі кажуть: «Ця людина – на моїй хвилі». Саме так ми кваліфікуємо й улюблені літературні твори, створені людьми на нашій хвилі.

На потрібну саме нам книжку ми натрапляємо в потрібний час та в потрібному місці. Єдине, чого ніколи не трапляється в повсякденні, – випадкового збігу обставин. Ця аксіома відома не лише криміналістам. Книжка, яка до кінця змінить ваше життя, може причаїтись на запиленій поличці шкільної бібліотеки. А ще вона може «усміхатись» вам у руках мами в день вашого народження. Іноді хтось «випадково» забуває найпотрібнішу для вас книжку в аеропорту, трамваї чи готелі, і вона притягує ваш погляд. І захоплює назавжди.

У мене перше побачення з «моєю книгою» трапилось у горішній кімнаті «четвертого поверху» бібліотеки триповерхової Калуської СШ №2. В історичній будівлі найстарішої місцевої школи з червоної австрійської цегли до мене навчались: майбутні президент австрійського парламенту, польські генерали та джазмени; молодший брат Степана Бандери – Богдан; українські олімпійські призери. Трьома найбільшими мегаемоціями, котрі я пережив у Калуші та які сформували мій проукраїнський світогляд, були виграш львівськими «Карпатами» Кубка СРСР з футболу в Москві 1969 року, перегляд фільму «Білий птах з чорною ознакою» в 1971-му та прочитання 1972 року книжки Ярослава Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка» в геніальному перекладі Степана-Юрія Масляка. Все перелічене було виявом боротьби за незалежність України. Легальної боротьби, за часів радянсько-російської окупації, у трьох людських вимірах: спорт, кіно, література. В основі цих трьох форм життєдіяльності лежить мова. Власне, керуючись простою, але універсальною формулою, за власну незалежну державу беззбройно воює будь-яка нація або етнічна група, котра намагається зрости до рівня нації.

С. Ю. Масляк народився 19. 11. 1895 у Станиславові. Його переклад Швейка з’явився в 1958 році. С. Масляк володів 10-ма мовами, писав власні твори 6-ма переклав українською 17-ть лібрето найвідоміших італійських, німецьких, французьких, іспанських опер. Але по-справжньому «вистрелив» той твір, від котрого він найменше очікував світового визнання.

Я не помилився, Степан-Юрій Масляк є не лише перекладачем, а співавтором українського варіанта «Швейка». Подекуди Масляк додав власні уривки тексту, котрих нема в оригіналі. «Пригоди бравого солдата…» перекладено на 65 мов. Нині будь-який українець може вільно прочитати текст цього твору російською, болгарською, польською, словенською, словацькою мовами та й оригінал – чеською. І всі вони, включно з текстом самого Я. Гашека, як на мене, програють варіантові С. Масляка. Я переглянув фільми за книжкою чеською, польською мовами, відвідав місцини в Празі та Катовіце, де їх творили. Але… Абсолютно всі спроби прочитати і написати про Йозефа Швейка та його оточення краще за Степана Масляка є приреченими на забуття. Погортайте книжку ще раз, вона – про українське сьогодення. А хто ще не читав – я вам уже заздрю. Відкрийте для себе Україну як невід’ємну частину Європи. Австро-угорської. Де можна у Відні слухати оперу, а в Братиславі пити смачну каву.

Після прочитання шедевра Масляка ви не лише закохаєтесь в українську мову, а й отримаєте набір довершених висновків для будь-яких життєвих ситуацій. Ми з братом Ігорем навіть не помічаємо, коли говоримо мовою героїв Я. Гашека, а насправді – мовою С. Масляка.

Слухаючи чергові виступи очільників України з нездійсненими обіцянками, відсилаєш їх до пана Палівця: «Та справа гіwна варта».

Про сучасну політичну еліту (самоназва хабарників) із Печерських пагорбів Швейк сказав ще століття тому: «Ці великі пани здебільшого є пеdеrаstами».

Коли випускник вінницької вечірньої школи та криворізький бакалавр казали, що усім покажуть, як треба керувати Україною, читачі згадували поручника Дуба: «Я вам кажу, що ви мене не знаєте... Але постривайте, ви ще мене пізнаєте». Поручник «не вміє креслити і розуміється на геометрії, як вовк на зорях». Впізнаєте членів кабміну «нових обличь»?

Хвойди пані Моуркова та пані Шоускова – це типажі окремих депутатів/депутаток та чиновників/чиновниць!

Генерали та полковники австро-угорської армії ніби списані з наших київських штабістів. А генеральні прокурори, очільники СБУ, міністри МВС та їхні зами без юридичної освіти й бодай мінімального досвіду спілкування з правоохоронцями – навіть Я. Гашек та С. Масляк до швейкіади такого рівня не дотягнули! Теперішні державні інституції України формуються за лекалами з книжки «Пригоди бравого вояка Швейка». Дякуємо Вам, пане Степане-Юрію! Сміємося разом з Вами. Позаяк вміємо читати і читаємо, на відміну від поводирів держави…