Сприяння процесу еко-міграції населення як елемент збалансованого розвитку сільських громад

прочитання: 6805
24.05.2021 12:27

Тенденція урбаністичного розвитку та відтоку з сільських територій населення, в першу чергу молодого віку, носить загальносвітовий характер. За даними ООН міське населення світу за останні півсторіччя зросло більш ніж вп’ятеро (від 1950 до 2018 рр. – з 751 млн. до 4,2 млрд.). При цьому найбільш урбанізованими регіонами світу є Північна Америка (82% міського населення), Латинська Америка та Кариби (81%), а також країни Європи (74%), дещо нижчим є рівень урбанізації в Азії (50%) та Африці (43%) [2].

Відповідно це питання є вкрай актуальним і для сучасної України, як через процеси євроінтеграції, що обумовлюють розповсюдження закономірностей світового розвитку на її території, так і через поступове зменшення робочих місць і відповідно рівня доходів сільського населення та інших «тенденцій» вітчизняного походження. При цьому, зрозумілим є й те, що використання таких тоталітарно-адміністративних know-how радянського періоду як «ліміт» міської прописки або невидача сільському населенню паспортів з метою штучної стабілізації його чисельності є не лише неможливими в умовах демократичного суспільства але й виявилися вкрай неефективними навіть за тогочасних умов.

Також закономірними наслідками процесу урбанізації при цьому є розширення території міських поселень та зростання обсягів шкідливих викидів через збільшення населення, автотранспорту, роботи підприємств та ін. наслідків життєдіяльності, що крім екологічних проблем несуть за собою суттєве погіршення здоров’я населення.

Певною реакцією у відповідь на зазначені проблеми стало таке явище як субурбанізація (англ. suburbanization, від англ. suburb – передмістя) – процес, який почався в країнах Західної Європи та Північної Америки у другій половині ХХ ст. і являє собою розвиток передмість великих міст і формування міських агломерацій в результаті переселення заможного міського населення. Однак таке населення не стає сільським, практично всі жителі продовжують працювати в місті, при цьому віддаючи перевагу життя в будинках «сільського типу», уникаючи таких проблем великих міст як шум, забруднення повітря, нестача зелені, погіршення криміногенної ситуації тощо [7].

З іншого боку, в деяких випадках присутні і негативні наслідки, зокрема коли зростаючі передмістя займають природні ландшафти, або коли постійна міграція жителів з пригородів до міста призводить до заторів на дорогах, наслідком чого стає зростання забруднення повітря, та, відповідно, тривале перебування частини мешканців передмість на автотрасах із підвищеною концентрацією забруднення.

Відповідно, розвиток транспортних комунікацій та прогресуючий розвиток комунікаційних технологій обумовив у економічно розвинутих країнах Європи процес рурбанізації (англ. rurbanization, від лат. ruralis – сільський) – процес поширення міських форм і умов життя на сільську місцевість, який може виражатися у міграції міського населення в сільські поселення, розвитку форм господарської діяльності, що характерні для міст, у тому числі промисловості, сфери обслуговування тощо [7]. При цьому чисельність населення найкрупніших міст не зростає, а сільські поселення, у свою чергу, стають функціональною складовою виробничо-територіальних систем, що формуються на базі великих міст. Як наслідок у Європейських країнах частка міського населення значно нижча, ніж у менш розвинутих країнах Азії, Африки та Південної Америки.

Також у цьому плані використовується такі терміни як деурбанізація, контрурбанізація або руралізація (лат. ruralis – сільський) – процес протилежний урбанізації, який виражається в деконцентрації населення і його розселенні за межами міст у сільській місцевості, внаслідок змін уподобань населення (бажанням жити «на природі», більш високою якістю життя в сільській місцевості та ін.) [7]. При цьому окремими випадками процесу руралізації є релігійні громади або індивідуальні чи групові екопоселення.

У той же час, на наше переконання, оскільки, процес деурбанизації в переважній більшості пов'язаний із свідомим вибором місця проживання у більш комфортному з погляду екології і сприятливому для збереження здоров’я середовищі, або за умов наявності інших причини відтоку населення з міських територій, зокрема у зв’язку із погіршенням економічної ситуації у великих міських поселеннях, все одно супроводжується позитивними екологічними наслідками, це також обумовлює більш широке використання для визначення представлених процесів такого терміну як еко-міграція (англ. eco-migration) або «зелена міграція» (англ. green migration).

До окремих видів еко-міграційних поселень також можна віднести і пенсійні громади (англ. retirement communities), де пенсіонери проживають в окремих квартирах або котеджах. Такі поселення знайшли розповсюдження у Великобританії, США, Канаді, Індії та Новій Зеландії. Зокрема у США найпоширенішими є поселення, де літні люди самостійно проживають та володіють нерухомістю та пенсійні поселення з постійним доглядом. Таких комплексів особливо багато в південних штатах, а також в передмістях великих американських міст [6].

Важливо підкреслити, що крім того, що процес еко-міграції населення, не зважаючи на те, чи воно проживає у передмістях великих міст чи у сільській місцевості, дозволяє мешканцям уникнути таких проблем мегаполісів як погіршення екології, непропорційно високий рівень цін на нерухомість, транспортні затори, ускладнення криміногенної ситуації та ін., його поступовому розвитку також постійно сприяють такі фактори, як:

- спрощення переміщення за рахунок розвитку транспортної інфраструктури (хоча наша країна проявляє рідкісну завзятість, намагаючись всупереч усім світовим процесам зберегти тенденцію до погіршення дорожнього покриття);

- покращення якості та виникнення нових засобів і технологій комунікації та передачі інформації на відстані;

- зростання кількості видів роботи та спеціальностей, що дозволяють працювати або отримувати освіту дистанційно.

Тобто об’єктивно, еко-міграційні тенденції мають усі можливості для потенційного розвитку як у світових масштабах, так і в умовах України. При цьому варто зазначити, що окремим напрямком еко-міграції є таке явище як «зелений туризм», тобто тимчасова міграція з метою перебування в екологічно чистих природних умовах, який у вітчизняних умовах стає все більш популярним.

Необхідно також підкреслити, що в умовах світової пандемії, коли внаслідок урядових обмежень більшість міського населення опинилася фактично зачиненою у своїх квартирах, з урахуванням регулярності вірусних епідемій в містах та усвідомленням загрози зростання ризику пандемій, еко-міграційні процеси можуть отримати додаткову динаміку розвитку.

У вітчизняних умовах це зокрема підтверджується фактами різкого зростання попиту на приватні будинки у міській зоні та приміську нерухомість під час карантину при пандемії COVID-19. В Україні також спостерігаються певні інші прояви еко-міграційних процесів, однак на цей час вони певною мірою носять несистемний характер, зокрема: випадки, коли міські жителі (переважно мешканці Києва) здають міські квартири та переселяються у сільську місцевість, отримуючи додатковий дохід від оренди житла; факти, коли через зависокі ціни міської нерухомості купується житло у найближчих селах або колишніх т.зв. дачних поселеннях; навіть суто шахрайські та відверто кримінальні махінації із міськими мешканцями переважно похилого віку, яким пропонувалося продати свої квартири у великих містах в обмін на ідеалістичне проживання у сільській місцевості.

Тобто маємо визнати, що навіть якщо прийняти випадки будівництва престижних («елітних») мікрорайонів котеджного типу в українських містах як певні прояви субурбанізації «по-українські», то інші вищенаведені приклади мають у своїй основі не бажання забезпеченого населення жити в кращих умовах з точки зору екології, здоров’я, безпеки та комфорту, а скоріше варіанти виживання у вітчизняних умовах економічної кризи та нестабільності.

У той же час, маємо впевнено зазначити, що з урахуванням децентралізаційних процесів та утворення територіальних громад, для яких зменшення кількості населення є вкрай несприятливим явищем, та проявам пандемії, процеси еко-міграції у вітчизняних умовах не тільки мають перспективи для розвитку, але й можуть безпосередньо сприяти соціально-економічній стабілізації та розвитку зазначених громад. Перспективними у цьому плані є потенційні можливості переселення для українських громадян, які постраждала внаслідок російської агресії на Сході України та окупації Криму, і можуть продовжити своє життя у мирних умовах.

При цьому, на думку авторів, варто віддавати перевагу не реалізації централізованих державних програм розбудови сільських територій, а використанню більш ефективного досвіду економічно розвинених країн як по залученню інвесторів та девелоперів нерухомості до побудови у сільській місцевості комплексних поселень, так і скоординованих з боку громади заходів, направлених на створення умов для притоку індивідуальних покупців існуючих об’єктів нерухомості (покращення якості транспортної та торгівельної інфраструктури, підвищення рівня медобслуговування, наявність закладів освіти та культури тощо) [3; 5].

Дослідження, проведене в територіальних громадах Миколаївській області Агенцією розвитку південного регіону методом опитування місцевих жителів, показало наявність серйозного обсягу житлової нерухомості, яка може брати участь у процесі рурбанізації. Необхідно тільки розробити і впровадити доступну і прозору технологію запуску процесу. Причому, старт процесу, краще за все робити в одній-двох тергромадах, обраних в якості пілотного проекту. Не можна надовго відкладати і продуманий та скоординований запуск програми на інших територіях, оскільки, як це вже було в багатьох інших випадках, за умов відсутності цивілізованої пропозиції в цьому напрямку може активізуватися тіньовий ринок.

Роль державних органів при цьому лежить у реалізації прямо притаманних їм функцій – забезпеченню стабільності курсу національної валюти, надійності та розвитку активізації діяльності банківської системи, ефективної роботи правоохоронних органів. І тоді омріяний «домик в деревне» перетвориться у реальну можливість і для звичайних пенсіонерів, які у сучасних умовах навіть не мають можливості суттєво покращити екологічні і соціальні умови свого життя за рахунок отримання значних доходів у якості різниці від продажу міської та купівлі сільської нерухомості, оскільки не мають жодних гарантій безпеки як при укладанні відповідних угод, так і для збереження та використанні отриманих доходів.

Безсумнівно сприятливим фактором є і значна різниця у вартості об’єктів міської та сільської нерухомості (враховуючи те, що в сільській місцевості вартість капітального 1-пов. будинку у доглянутому стані складає 1-10 тис. дол. США), при цьому у разі активізації еко-міграційних процесів, це може сприяти і зниженню рівня міської нерухомості, яка в сучасних умовах є значно завищеною порівняно із іншими більш успішними європейськими країнами-сусідами колишнього «соцтабору».

Місцеві територіальні громади, у свою чергу від процесів еко-міграції населення мають отримати такі позитиви, як:

- активізація економічного розвитку за рахунок зростання попиту населення;

- зниження динаміки зменшення кількості населення сільських поселень;

- зростання бюджетних надходжень за рахунок податків від об’єктів надання послуг та сплати ПДФО місцевими жителями, які працюють у містах (їздячи на роботу або дистанційно);

- припинення процесу деградації сільських поселень у зв’язку із необхідності постійного підтримання та підвищення стандартів життя для забезпечення попиту на об’єкти нерухомості.

Також зрозумілим є те, що окрему цінність отримує забезпечення чистоти довкілля, і у цьому плані також важливим є не зведення нових поселень за рахунок забудови природних ландшафтів та територій, які можуть використовуватися для сільськогосподарської діяльності, а девелопмент (розвиток) існуючих об’єктів і поселень у сільській місцевості, які піддаються системному руйнуванню за наявних умов. При цьому наявність чи перспектива утворення природоохоронних об’єктів національного чи місцевого рівня як гарантії збереження відповідних екологічних умов у подальшому стає додатковою перевагою розвитку місцевих громад, що в свою чергу може значно сприяти уникненню існуючих протиріч між суто господарськими потребами та необхідністю збереження навколишнього природного середовища і розширення існуючої екомережі з метою зниження негативного впливу забруднення довкілля на стан здоров’я населення та забезпечення збалансованого розвитку територій України [1].

У цьому питанні варто також враховувати провідний світовий досвід, зокрема Німеччина, яка є одним з світових лідерів з економічного розвитку, стандартів життя населення та впровадження сучасних технологій, декларує необхідність збереження під природоохоронними об’єктами не менше 25% своєї території [1], за оцінками дослідників процесів «зеленої міграції» в США, обумовлені нею зміни у сільському населенні також сприяли зростанню рівня підтримки екологічних цінностей у багатьох сільських районах [8]. Показовим у цьому плані є і вивчення практичного досвіду розвитку територіальних громад (ґмін) Польщі, до стратегічних пріоритетів розвитку частини з яких також належить збільшення доходів громад не за рахунок промислових об’єктів, а відповідно – збереження привабливих природніх умов для постійного зростання населення за рахунок представників середнього класу, які працюють, зокрема у Кракові, але бажають проживати поза містом, забезпечуючи тим самим надходження податку з доходів до бюджету своєї ґміни [4].

В умовах сучасних глобальних перетворень пандемія COVID-19 стала черговим підтвердженням вразливості людської цивілізації. Перспективи втрати життя внаслідок швидкоплинної хвороби для багатьох людей стали поштовхом для переоцінки цінностей та пріоритетів. У цьому плані питання збалансованого (сталого) розвитку, збереження навколишнього природного середовища, зростання чисельності, міграції та забезпечення здоров’я населення постають особливо актуально, обумовлюючи перспективи впровадження світового досвіду «зеленої міграції» в Україні. Головним же критерієм позитивної оцінки процесів еко-міграції у вітчизняних умовах має стати зростання терміну та підвищення якості життя українських громадян.

Список використаних джерел:

1. Артамонов В.А., Мірошниченко О.В. 2015. Проблеми та напрямки розвитку природно-заповідного фонду України. М-ли ІV Всеукр. наукових читань пам’яті Сергія Таращука. Миколаїв: ЧДУ. C.19-24.

2. До 2050 року в містах житиме 68 відсотків населення світу – ООН. Deutsche Welle : веб-сайт. URL: https://www.dw.com/uk

3. Зеленський запускає програму для села: ЦНАПи, спорткомплекси, кінотеатри. Українська правда : веб-сайт. URL: https://www.pravda.com.ua/news/2021/03/4/7285551

4. Мірошниченко О.В. 2016. Вивчаємо досвід децентралізації та роботу місцевих громад Польщі (день – 2). Преступности.нет : веб-сайт. URL: https://news.pn/ru/blogs/ 168699

5. Мірошниченко О.В. 2006. Організаційно-фінансові засади реалізації проектів розвитку (девелопменту) нерухомості. Економіка (Збірник наукових праць). Вип. 6. Харків: ХДПУ. C.65-70.

6. Пенсионные поселения в США: где достойно встретить старость. Tranio : веб-сайт. URL: https://tranio.ru/articles

7. Социально-экономическая география: понятия и термины. Словарь-справочник. 2013. Отв. ред. А.П. Горкин. Смоленск: Ойкумена. 328 с.

8. Jones R.E., Fly J.M., Talley J., Cordell H.K. 2003. Green migration into rural America: The new frontier of environmentalism? Forest Service United States Department of Agriculture. URL: https://www.fs.usda.gov/treesearch/pubs

Джерело: Мірошниченко О.В., Євсєєв В.Б., Васильєв С.С. 2021. Сприяння процесу еко-міграції населення як елемент збалансованого розвитку сільських громад. М-ли VІІ Наукових читань пам’яті Сергія Таращука. Миколаїв: Торубара. C.68-72.

Блоги
Алексей Мирошниченко

Глава Правления областной организации Союза экономистов Украины


Військова операція Російської Федерації проти України та продовження агресії РФ проти України – засідання Постійної Ради ОБСЄ
Світ має перебувати у стані «червоної тривоги» - міжнародний саміт з питань клімату
Сприяння процесу еко-міграції населення як елемент збалансованого розвитку сільських громад
У рейтингу прозорості міст та регіонів Миколаїв піднявся з 36 на 28 місце, область – з 18 на 15
Скасування довідок про несудимість – крок позитивний і дуже вчасний
Миколаївська прокуратура вчергове осоромилася у «справі з кріслом», - на цей раз у Верховному Суді
Відбулася презентація збірки гуморесок «Кривоозерські усмішки»
Про оселедці, карантин та поліцейські протоколи…
Найсприятливішим полем діяльності для антиукраїнських сил є неуспішна Україна
За кошти, які передбачено витратити на кілька кілометрів, можна відремонтувати усі дороги району
Обвинувальний акт у відношенні екс-голови Кривоозерської РДА визнаний «недопустимим та нікчемним документом»
Забавна арифметика
Криве Озеро – на межі держав, губерній та сторіч
За образом «правдоруба» і «борця із корупцією» А. Корнацького насправді приховується рейдер і мародер
Вивчаючи старовинні мапи…