Чому операцію «Авеню», завдяки якій «вагнерівців» виманили до Білорусі, варто вважати успішною

Колись мені подобався один хлопець і мені хотілося дізнатися про його ставлення до мене. Запитати прямо я не наважувалася, тому створила в одній із соцмереж сторінку дівчини, яка могла б йому сподобатися, і під її ім'ям перевірила, як би він поводився, якби я була йому симпатична.

Кілька років тому, щоб дізнатися, які суми збирають наближені до міської влади активісти на одне дослідження, разом із колегою ми придумали компанію, яка потенційно могла б виглядати інвестором. З гугл-пошти цієї компанії ми надіслали лист активістам. У відповідь ми отримали від них всю цікаву для нас інформацію.

Обидві історії, несхожі здавалося б, об'єднує те, що це приклади социинженеринга (психологічне маніпулювання людьми з метою здійснення дій чи розголошення конфіденційної інформації). І це те, що перевірили українські розвідники. І масштабом їхньої роботи не можна не захопитися. Подумайте тільки – вони створили історію, завдяки якій три десятки чоловіків, з бойовим досвідом, залишили свої насиджені місця та поїхали за «адреналіном» до Венесуели!

На превеликий жаль, сьогодні, обговорюючи операцію «Авеню», всі говорять про те, чи не зрадили Перші особи України інтереси держави. І цим зводять на «ні» успіх операції. Адже робота українських розвідників змусила вголос заговорити про те, про що шепотів увесь світ – про приватні воєнізовані компанії, про їхній вплив на військові дії у різних куточках світу.

У своєму інтерв'ю «Новій газеті» автор журналістського розслідування Христо Грозєв, коментуючи спецоперацію з виманювання «вагнерівців», говорить про те, що «тільки на основі цих дзвінків можна написати історію цієї війни» , говорячи про російсько-українську війну на Донбасі. Також, журналіст, який разом з колегами перевіряв ще раз безліч інформації, висловлює впевненість, що проведена спецоперація – це не внутрішня історія, зовнішньополітична. При цьому Грозєв висловлює думку, що причиною провалу стало не зливання інформації, а перенесення дня вильоту вагнерівців з РБ, оскільки ті перебували в ситуації, коли «параноїдальному Лукашенку» їхня присутність здавалася страшним сном, адже той думав, що члени ПВК (приватна військова компанія) приїхали організовувати путч.

Крім цього, журналіст зазначає, що наступного тижня у Парламенті ЄС будуть слухання на тему ПВК. Виходячи з цього, у мене народилося припущення – а якщо спецоперація «Авеню» і повинна була так закінчитися? Що якщо вагнерівців спеціально тримали в РБ, очікуючи на передбачувані дії білоруського КДБ? Адже затримання росіян на території РБ (власне як і на території України) – це вихід історії з приватними військовими компаніями на міжнародний рівень, особливо у той час, коли увага всіх міжнародних спостерігачів спрямована на Білорусь, оскільки там відбуваються президентські вибори.

У будь-якому разі, зараз мені дуже сумно, від того, що порядок денний українського політикуму зводиться до звинувачень у провалі операції. Хоча, на мою особисту думку, виходячи з того, про що написали Bellingcat , ця спецоперація варта захоплення. І для мене актуальніше дізнатися, як керівництво нашої країни надійде з отриманою інформацією, ніж гадати про те, а чи не злив хтось подробиці цієї спецоперації.