Перспективи розвитку Миколаєва в 2023-2025 роках

перегляди: 3915
13.11.2022 17:55

Автор допису – Регіна Захарова, випускниця Миколаївського коледжу культури та мистецтв. Ось отримав, ділюсь з читачами.

  1. Післявоєнні передумови.
  2. Інвестиційна привабливість південного регіону України (Миколаївської та Херсонської областей).
  3. Залучення молоді до побудови нової України як частини загальноєвропейського економічного та гуманітарного простору.

Щоб вирішити будь-яке складне завдання, варто детально окреслити вихідні умови задачі. Проектуючи післявоєнну відбудову Миколаєва та області, неможливо не торкнутись минулих помилок. Обласні центри Миколаїв (станом на 01. 01. 2022 населення якого налічувало 480 тисяч осіб, на площі 260 кв. км) та Херсон (280 тисяч мешканців в січні 2022 року, на площі 136 кв. км) розташовані на відстані 60 кілометрів один від одного. В часи панування на півдні України російської імперії обидва населенні пункти належали до однієї губернії. Проте, від 1937 року, коли була утворена нова адміністративна одиниця – Миколаївська область, конкуренція між партійно/господарськими елітами Миколаєва та Херсону призводила до нераціонального використання бюджетних коштів.

На жаль, ця тенденція зберіглась і в незалежній Україні. Проаналізуймо бодай останню п’ятирічку. Значні фінанси з державного бюджету, бюджетів Миколаївської, Херсонської областей та районних бюджетів громад були витрачені на розвиток двох міжнародних аеропортів: Миколаївського (в с. Баловне) та Херсонського (в с. Чорнобаївка), розташованих на відстані 65 км один від одного. Жодних маркетингових досліджень необхідності цих підприємств ніхто ніколи не проводив. Кожен з відповідних керівників областей забажав мати власний міжнародний аеровокзал.

В обох містах на початок року проживало 760 тисяч осіб на площі 396 кв. км. Будь-який транспортний зв’язок між аеропортами цих обласних центрів був відсутнім. Для порівняння подивимось на найбільш перспективний (другий в Україні за пасажиропотоком) в січні 2022 Львівський міжнародний аеропорт. Населення тодішнього Львова складало ті самі 760 тисяч осіб, але на площі 150 кв. км. В січні 2022 року Миколаївський аеропорт був завантажений на 5 %. Херсонський – на 35 %, виключно за рахунок українських громадян з Криму. Після визволення Кримської автономії від російських окупантів відновить власну роботу Симферопольський аеропорт, і потреба в Херсонському летовищі зникне.

Післявоєнна відбудова півдня України вимагатиме економного, ефективного використання коштів. Як донорів, інвесторів, державного бюджету, так і місцевих об’єднаних громад. На території Миколаївської, Херсонської областей може функціонувати лише один міжнародний аеропорт – в с. Баловне. Але власниками цього підприємства повинні бути миколаївці (51 %) та херсонці (49 %). Натомість на території Херсонської області біля Миколаївщини потрібно будувати крематорій, власниками якого будуть херсонці (51 %) та миколаївці (49 %). Нині в Миколаєві з 10-ти міських цвинтарів 8-м є закритими для поховань. Можна лише «підзахоронювати» попіл одних родичів в могили інших. Аналогічна проблема з відсутністю вільних міських площ для житлової та промислової забудови існує й у Херсоні. Найближчий крематорій знаходиться в Одесі, на відстані 130 км від Миколаєва.

Досвід успішної співпраці між миколаївцями та херсонцями існує вже нині. Питну воду Миколаїв отримує з Дніпра. Частина об’єктів комунального підприємства «Миколаївводоканал» знаходиться на території Херсонщини. Те саме можна сказати і про місцеві структурні одиниці державних підприємств «Укрзалізниця», «Дельта лоцман» тощо та органів виконавчої влади.

На тлі інших регіонів України Миколаївщина та Херсонщина дуже вигідно відрізняються інвестиційною привабливістю. Дніпро є суднохідним від Нової Каховки до Херсону, Буг – від Первомайська до Миколаєва. В обох обласних центрах діють морські торгові порти. Швидке повернення коштів з наступною стабільною прибутковістю інвестору гарантують вкладення в сільське господарство регіону (з переробкою), транспортні, вантажні, складські споруди. Кваліфікація місцевих найманих працівників майже не поступається європейській при середній зарплаті в 4/7 разів меншій за європейську. Без кардинальних змін в менеджменті, системі оплати праці повернути українську молодь, особливо випускників європейських університетів, додому, в Україну, неможливо.

Для залучення молоді віком 18-35 років до відбудови Миколаївщини, Херсонщини потрібні наступні загальнодержавні та регіональні рішення.

  1. Об’єднання Херсонського університету та Миколаївського (колишніх педінститутів) в один ВНЗ; розвиток медичного факультету миколаївського університету ім. П. Могили; об’єднання в один ВНЗ Херсонського та Миколаївського сільськогосподарських університетів.
  2. Призначення на посади в органи державної влади та місцевого самоврядування виключно осіб – переможців конкурсів, а не чиїхось знайомих та родичів (як нині).
  3. Жорсткий контроль з боку донорів за витрачанням коштів іноземної допомоги керівниками регіону, прозорість процесів надходження фінансів та визначення переможців тендерів.
  4. Будівництво в Миколаївських, Херсонських степах мережі вітряних та сонячних електростанцій.
  5. Забезпечення тролейбусного сполучення між автовокзалами Херсону та Миколаєва.
  6. Удосконалення державної програми житлових кредитів для молоді за умови паці на підприємствах чи обєктах, розташованих в області.
  7. Перегляд регіональної програми обласної служби зайнятості та територіальних центрів «Гарантоване перше робоче місце для молоді». Нині програма працює лише «на папері».
  8. Створення регіональної програми прискореного, якісного вивчення англійської мови. Місцевих чиновників, що не оволоділи англійською мовою (принаймні на рівні В – 2) до 01. 06. 2024, звільнити через професійну непридатність. Знати українську мову їх зобов’язує вже нині існуюче законодавство України.