Міркуючи про війну

перегляди: 4882
17.11.2022 10:53

Війна завжди, неначе ластик,

Нам витирає коми зайві.

Житло, майно може пропасти,

Мов втрати, у вогні звичайні.

Найважливіше – рідні звуки,

Які вчуваються хвилями,

Надія, що після розлуки

В родині всі будуть живими.

Безцінним є усміх дитини,

Звернутий до всесвіту щиро.

Коштовним є подих дружини

В очікуванні щастя – миру.

Що тобі дарувати ще? Ніц,

Залишайся живим, просила.

Я молюся за це, день та ніч,

І собою тебе б закрила.

Все скінчиться перемогою,

Хоча ніхто не знає, коли.

За кремлівською берлогою

Мешкають убивці та козли.

Тому лишається терпіти,

Коли їх всіх Дніпро понесе.

А нам тепер своє робити,

Бо ж Україна – понад усе.