Що робити з миколаївськими руцкомірцями після закінчення війни

перегляди: 7959
09.12.2022 15:25

Перш, аніж пропонувати якісь правові методи українізації Миколаєва після визволення території України (станом на 01. 01. 1992) від російських окупантів, пропоную згадати деякі відносно недавні історичні прецеденти.

  1. Виселення за наказом Й. Сталіна 18/21. 05. 1944 з Криму 400 тисяч киримли (татарів) та масове заселення на їхнє місце росіян, після чого Крим став «ісконно русскім». Від 2014 року до 2022 року в Кримську область України країна – агресор переселила ще 800 тисяч росіян, котрі захопили квартири, будинки вибулих татарів та українців, що рятуючись від майбутніх репресій, покинули рідний Крим.
  2. Виселення за рішенням Потсдамської конференції з Чехословаччини протягом 1946 року 1, 6 мільйона німців до Західної Німеччини та 800 тисяч осіб - до Східної Німеччини. Процес вигнання німців з Судетської області тривав до 1948 року, проте усі німці не були виселені. Ті, хто змінив прізвища на чеські та перейшов на спілкування чеською мовою, залишились мешкати у відродженій Чехословацькій державі.
  3. Виселення 480 тисяч українців з Польщі (акція «Вісла») в 1947 році. Про цю трагедію в Україні написано чимало. Тому не буду повторюватись. В Миколаївській області нащадки цих переселенці мешкають в селах колишніх Баштанського, Вітовського, Врадіївського, Кривоозерського районів. Про взаємне переселення польських українців до України, а поляків з Галичини до Польщі Й. Сталін та майбутнє комуністичне керівництво ПНР домовились ще наприкінці 1944 року.
    1. Виселення поляків з України в 1945 році, про що менше відомо, аніж про акцію «Вісла». Згадайте Львів, який до 1939 року був третім за величиною, після Варшави та Кракова, польським містом. Росіяни переламали міжнаціональні стосунки в місті. До Львова було надіслано десятки тисяч людей з глибини Росії та України, а потім зареєстровано як мешканців міста. У жовтні 1944 року у Львові проживало 150 тисяч осіб, у тому числі 100 тисяч поляків. А вже в листопаді Львів налічував 245 тисяч жителів. Кількість львівських українців та головно росіян за цей час зросла приблизно на 80 тисяч. Додатково в січні 1945 року відбулися масові арешти поляків, які проживали у Львові. Засуджені на 10/15 років поляки призначалися на роботу в шахтах Донбасу. В травні 1945 року розпочалось масове виселення поляків із Західної України до Польщі. За рішенням Ялтинської конференції від 10. 02. 1945 Львів повернувся до УРСР, а німецькі Сілезія, Штеттин, Данціг відійшли Польщі. З травня 1945 року по 15 червня 1946 року евакуаційна комісія видавала евакуаційні картки, вела облік вибулих та їхнього майна, реєструвала кількість польських жителів, призначених для переселення. Поляків вивели в Ополе, Катовіце, Вроцлав, Щецин, Гданськ. Оскільки Угода про репатріацію суворо обмежувала кількість майна, яке можна було вивезти, виїзд піддавався ретельній перевірці. Групи озброєних нових мешканців Львова, привезених зі сходу, змушували польських мешканців звільняти власні квартири та кам'яниці («корінні львівці» навіть не припускають ухвалення в Україні реституційного законодавства ЄС). В 1937 році у Львові мешкало 317 тисяч осіб. Серед них – 200 тисяч поляків, 75 тисяч євреїв та лише 25 тисяч українців. В 1949 році серед львів’ян залишилось лише 1 тисяча осіб, які вважали називали себе поляками. Частина поляків змінили прізвища на українські та згадали власне українське коріння, щоб не покидати рідне місто.

Найцікавішою для миколаївців є історія нині польського Вроцлава. Тим паче нині це місто є лідером в Польщі за чисельністю миколаївської «діаспори». Миколаївські руцкомірці (латентна кремлівська агентура) навіть в грудні 2022 року вимагають для себе особливих гуманітарних російськомовних прав, посилаючись на те, що Миколаї протягом 200 років був російським містом і лише три десятиріччя – українським. Нешановні мною росіяни з українськими паспортам , поцікавтесь історією Вроцлава.

Місто засноване в 921 році чеським князем Вратиславом, від його імені й походить назва цього красеня. Лише від 1109 року до 1241 року Вроцлав був польським містом. Від середини 13 століття і до кінця 2 світової війни ПРОТЯГОМ СЕМИ СТОРІЧ Вроцлав був німецькомовним (у складі Прусі, Австро-Угорщини, Німеччини)! В серпні 1945 року у тотально німецькомовному Вроцлаві мешкало 190 тисяч німців та 17 тисяч поляків. В 2014 році серед 630-исячного населення міста етнічними німцями себе визнавала лише 1 тисяча осіб. В 1945 році нове польське керівництво Вроцлава запропонувало місцевим німцям два шляхи: або ви повертаєтесь на власну історичну Батьківщину – до Німеччини, яка програла війну, капітулювала і буде змушена виплачувати репарації, або ви залишаєтесь. Для того, щоб залишитись, треба змінити прізвище на польське та перейти на польську мову в публічній сфері (стати поляками).У власному домі говоріть, як забажаєте. Тепер подивіться на сьогоденний Вроцлав, одне з найкращих міст Європи.

Я не знаю, який шлях оберуть росіяни з українськими паспортами, шо в кількості 15 % населяють Миколаїв і, попри малу чисельність, звикли бути людьми вищого сорту. Звикли навіть після трьох десятирічь розбудови ніби української (не російської) держави в Україні. Не знаю, і не бажаю прогнозувати. Але ЗАТЯМТЕ – так, як до 24. 02. 2022 в Україні, і в Миколаєві, яко частині України, вже не буде! Вирішуйте швидше: ви є українцями чи потьомкіними/пушкіними/кутузовими/суворовими?