Невловима помста….Кому та за що?

перегляди: 5965
03.01.2023 11:18

Аналізуючи російську кінопропаганду, неможливо оминути увагою юних «месників». Щоправда я і досі не втямлю, за що та кому мстять російські месники з Рязані на півдні України. Їхні правнуки нині на Херсонщині, в Криму так само, на тій же землі, що і століття тому, «мстять» місцевим за те, що вони – протикацапів. Отож, переходжу до фактів. Уникатиму оціночних суджень, залишаючи цю роботу читачам.

В 1966 році в Москві виробили кінофільм «Невловимі месники» за повістю П. Бляхера «Червоні дияволята». Зверніть увагу: не ангелики, а діти й онуки чортів. Позаяк від 1917 року й понині в Росії існував та квітне культ Диявола. Дія кіно з рогатими, немитим, хвостатими в якості «хороших хлопців» відбувається чи то на Кубані, чи на Херсонщині. Географія для творців шедевру пропаганди була важким предметом у школі. Себто, червоні прибульці з Московії намагаються господарювати в краях, де більшість населення складали україномовні етнічні українці – землевласники, котрі збройно боролись проти більшовиків. Стрічка розповідає про 1920 рік, коли жодного кордону між українськими регіонами Кубані та Чорноморії не існувало, як і вигаданого Й. Сталіним наприкінці 2022 року Радянського Союзу.

Усіх героїв картини – 18. З них 16 осіб грають актори - етнічні росіяни, 2- російськомовні євреї та 1 – ром Васильєв. За півтори години часу слова «Україна», «українці», «незалежність» у фільмі не звучать жодного разу. Тобто, теперішні Миколаївська, Одеська, Херсонська області України, як і Крим, в московських побрехеньках є «ісконно руцкой зємльой». В 1920 році тут іноді ще трапляються мандрівні, бездержавні євреї та цигани. Одначе українців вже нема. Є якісь російськомовні бандити: отамани, осавули, бунчужні, козаки, вартові, бурлаки, шинкарі, бурлаші. Іноді негативні герої, погані хлопці (неосвічені алкоголіки – салоїди) зодягнені у вишиванки – це наче контрольний постріл з боку ідеологічних кілерів з Москви, дітей Червоного Диявола.

Успіх кінострічки дозволив «Мосфільму» з тими самими режисером, сценаристом, композитором (не називаю їх, щоб уникнути звинувачень в антисемітизмі) в 1968 році виробити продовження, сіквел «Нові пригоди невловимих месників». Події чергової історії неупійманої четвірки чортів зразка 1922 року відбуваються в Криму, Одесі, на території Миколаївщини та Херсонщини. Бо інакше ані потягом, ані конем з Одеси до Севастополя чи навпаки не доїхати. На екрані – 25 героїв. Серед них: 4 – єврея, 3 – вірменина, 1 – циганчук та 17 (!) російськомовних етнічних росіян.

Де є українці? Їх в 1922 році на півдні України немає. Фільм був улюбленим твором школяра Володі Путіна. Йому ще в 1968 році пояснили, що в Новоросії українців ніколи не було. Був цар Петро, царівна Катерина, Потьомкін, Суворов, Кутузов, Пушкін, Де Рібас, а українців – катма. Таку націю взагалі вигадав Ленін за підказкою австрійського генштабу. Хоча це – неточно. Може, піськов, сімінет чи рамзанка диров ще щось вигадають, нове.

Воха Моль мріяв бути «невловимим месником»: приїхав в гості, наклав в чумайданчик, огризнувся «нас там нєт», зіпсував повітря, дав наказ вбивати усіх, сховався в бункері та …обідєлся, бо з ним вже ніхто не бажає влаштовувати переговори. Окрім заднього Макрона. Доведеться лякати світ ядерним пуком повз чумайданчик полковника фсб.