Українців русифікувала не лише Одеська кіностудія, а й Київська

перегляди: 4051
13.01.2023 10:40

Після моїх кількох публікацій про антиукраїнську діяльність Одеської кіностудії деякі знайомі одесити почали запитувати, «що я маю проти Одеси». Та, власне, нічого особистого. Серед великих українських міст найбільше полюбляю Львів, Харків, Київ. Саме в такій послідовності. Як бачите, Одеси – мами там не помічено. Безвідносно до симпатій на адресу мешканців того чи іншого мегаполісу, пишу лише правду та нічого, окрім правди, як завжди кажуть у фільмах про американське правосуддя.

Російські кінострічки фільмували не тільки в Одесі, а й в Києві/ Такою була політика керівництва СРСР. Уся московія воліла якнайшвидше зробити з українців росіян, бо ж обидва етноси – «єдіний нарот» (як каже В. Путін). Наразі кіно було й залишається найефективнішою зброєю пропагандистів в ідеологічній та будь-якій іншій війні.

Улюбленою книжкою мого батька Богдана, померлого та похованого в Миколаєві (1933/2003), була перша частина трилогії про розвідника – лейтенанта Грицька Гончаренка «І один у полі воїн». Автором твору є український письменник Юрій Дольд - Михайлик (1903/1966), який писав українською (рідною мовою), товаришував з сином Івана Франка Петром, поки Петруся не вбили чекісти/енкавеесівці. Памятник чекістам в Миколаївському Сквері Європи, знищений невідомими патріотами два місяці тому, керівництво Миколаєва планує відновити за бюджетні кошти відразу після перемоги над нащадками цих чекістів….

Книжка Юрія Дольд-Михайлика була такою популярною, що відразу після вбивства російськими чекістами Степана Бандери в 1959 році, на теренах ФРН, коли треба було чимось «перебити» цю новину, в ЦК КПРС було ухвалено рішення зробити російський фільм по твору «І один у полі воїн». Екранізацію пригодницького роману доручили Київській кіностудії ім. Олександра Довженка.

Хоча книга написана українсько мовою, кіно наказали продукувати на «общєчеловєческом язикє» з назвою «Вдалі от Родіни». Довідково про далечінь: відстань від Львова до Берліну складає 900 км. Відстань від Львова до Москви – 1300 км. Де для українців є «бліжнєє зарубєжьє», як кажуть диктори московського телебачення: у Варшаві чи Хабаровську? В1960 році стрічку показали радянським глядачам. Що вони побачили совки?

В кіно – шістнадцять героїв: один українець Григір Гончаренко (барон Генріх фон Гольдрінг) та п’ятнадцять німців. Хоч стрічка вироблена на формально державній українській кіностудії УРСР – країни, шо є однією із засновниць ООН, УСІ шістнадцять ролей виконують російськомовні етнічні росіяни. Українці презентовані двома особами – сценаристом Юрком Дольд-Михайликом та режисером. Євреями були оператор, композитор, художник. Такою в 1960 році була УКРАЇНСЬКА кіностудія.

Саме неукраїнською і досі уявляє Україну кремлівський геморойний фюрер, який продукцію власних закрепів кладе в чумайданчик полковника фсб. В оточенні царька бензоколонки немає жодного сміливця, аби сказати 72-річному кабаєву, що Українська РСР від 1960 року до 2022 року суттєво змінилась. Хоча він особисто цього не помітив.